Памір

Памі́р — гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану (Горно-Бадахшанська автономна область), Киргизстану, Пакистану, Китаю й Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр — підніжжя Митри, бога Сонця.

Памір

39°00′07″ пн. ш. 71°59′59″ сх. д. / 39.001944444444° пн. ш. 71.99975° сх. д. / 39.001944444444; 71.99975
Країна	Киргизстан, Таджикистан, КНР, Афганістан, Індія і Пакистан
Система	Середземноморський геосинклінальний пояс
Тип	гірський хребет
Висота	7649 м
Площа	120 000 км²

Памір Памір (Киргизстан)

Памір у Вікісховищі

Назва

Іншими мовами «Памір» називається:

киргизькою: Памир тоолору;
перською: رشته کوه های پامیر‎ Reshte Kūh-hāye Pāmīr;
таджицькою: Кӯҳҳои Помир;
пуштунською: د پامير غرونه‎;
уйгурською: پامىر ئېگىزلىكى;
урду: پامیر کوهستان;
спрощеною китайською: 葱岭;
традиційною китайською: 蔥嶺;
піньїнь: Cōnglǐng.

Назва «Памір» використовується частіше в сучасній китайській та спрощеній китайській: 帕米尔; традиційній китайській: 帕米尔, піньїнь: Pàmǐ'ěr.

Загальна характеристика

Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії — Гіндукуша, Куньлуня, Тянь-Шаня, Гімалаїв, Каракоруму. Памір — епігеосинклінальні й частково епіплатформові гори області Середземноморського геосинклінального поясу.

Точні межі Паміру є спірними. Розташований головним чином у Горно-Бадахшанській області Таджикистану і провінції Бадахшан, Афганістан. На півночі межує з Тянь-Шанем по Алайській долині, Киргизстан. На півдні межує з Гіндукушем по Ваханському коридору в Афганістані та Гілгіт-Балтистан в Пакистані. На сході закінчується на кордоні з Китаєм або поширюється на Конгур Таг, який іноді включають до Куньлуню.

Найвища точка Паміру — гора Конгур (7649 м), знаходиться на території Китаю. Інші найвищі вершини такі:

Пік Ісмаїла Самані (7495 м) — він же пік Чон-тоо, Комунізму, Сталіна, Гармо. Відкритий в 1932 році. Названий спочатку Гармо, але це було помилково. Справжній пік Гармо знаходиться дещо південніше. Пізніше перейменований в пік Сталіна. З 1962 року — пік Комунізму. З 1999-го — сучасна назва.

Пік Абу Алі ібн Сіни (7165 м) — він же пік Леніна, пік Кауфмана. Відкритий в 1871 році. Названий спочатку на честь військового інженера , учасника кримської війни та ініціатора географічних досліджень в Центральній Азії. У 1928 році перейменований на пік Леніна. У 2006 році перейменований на честь Авіценни.

Пік Істіклол — він же пік Авіценни, Революції. Відкритий у 1928 році. Названий спочатку піком Революції. Після здобуття Таджикистаном незалежності, у 2006 році перейменований на пік Незалежності (Істіклол).

За природними особливостями Памір поділяють на Західний і Східний. Західний Памір характеризується глибоко розчленованим високогірним рельєфом, висота піків сягає понад 7000 м. Східний Памір має згладжений рельєф, плоскі днища долин і улоговин на висоті 3500—4500 м. Хребти досягають понад 6000 м.

Є родовища гірського кришталю, рідкісних металів, ртуті, бору, олова, срібла тощо. Площа льодовиків становить понад 7515 км². Найбільший — льодовик Федченка, найдовший льодовик за межами Полярного регіону.

Памір — район високої сейсмічності.

Основні хребти

Академії Наук хребет
Белеулі
Богчигір
Ванчський хребет
Ваханський хребет
Дарвазький хребет
Заалайський хребет
Зулумарт
Ішкашимський хребет
Музкол
Петра Першого хребет
Південно-Алічурський хребет
Північний Танимас
Північно-Алічурський хребет
Пшартський хребет
Рушанський хребет
Сарикольський хребет
Шахдаринський хребет
Шугнанський хребет
Язгулемський хребет

Річки

Аму-Дар'я
Бартанг (Аксу), (Мургаб)
Ванч
Гунт
Музкол
Памір (річка)
Пяндж
Тарім

Озера

Зоркуль
Каракуль
Рангкуль
Сарезьке озеро
Яшилькуль

Див. також

Паміро-Алай
Льодовик Леніна

Джерела

Згідно з Великою Радянською Енциклопедією «Питання про природні кордони Паміру є спірними. Зазвичай Памір вважається охоплює терен від Транс-Алайського хребта на півночі, Сарикольського хребта на схід, озеро Зоркуль, річку Памір, і верхів'я річки Пяндж на півдні, і меридіональну частину долини Пянджа на заході, на північному заході Памір включає в східну частину хребтів Петра Великого і Дарваз»

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
(рос.) Равнины и горы Средней Азии и Казахстана. — М. : Наука, 1982.

Посилання

[1]
[2]

Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Згідно з Великою Радянською Енциклопедією «Питання про природні кордони Паміру є спірними. Зазвичай Памір вважається охоплює терен від Транс-Алайського хребта на півночі, Сарикольського хребта на схід, озеро Зоркуль, річку Памір, і верхів'я річки Пяндж на півдні, і меридіональну частину долини Пянджа на заході, на північному заході Памір включає в східну частину хребтів Петра Великого і Дарваз»