Вавилонська мова

Акка́дська мова (𒀝𒅗𒁺𒌑 аккад. akkadû, дос. «аккадський» ) — мертва мова семітської мовної родини, якою розмовляли на території Межиріччя (а саме в Аккаді, Ассирії, Ісіні, Ларсі та Вавилонії) починаючи з III тис. до н.е. та аж до її поступової заміни староарамейською мовою на межі 8 ст. до н. е.

Аккадська мова
𒀝𒅗𒁺𒌑 аккад. akkadû, дос. «аккадський»
Клинописний напис аккадською мовою на Брамі Іштар.
Поширена в	спочатку в Аккадській імперії, згодом лінгва франка на Середньому Сході та у Єгипті
Носії	0 осіб
Місце	вимерла
Писемність	клинопис
Класифікація	семітські мови, афразійські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2	akk
ISO 639-3	akk

Це найстародавніша відома семітська мова, а також єдина східносемітська мова із найбільшою кількістю писемних джерел. Аккадська мова використовувала клинопис, запозичений у шумерської. Назва мови походить від назви міста Аккад, яке було столицею Аккадської імперії та головним науковим центром Межиріччя.

Загальний опис

Уперше ознаки аккадської зустрічаються в шумерських записах у власних назвах. У розкопках знайдено сотні тисяч глиняних табличок із найрізноманітнішими текстами. До початку II тисячоліття до н.е. розвинулися два варіанти аккадської мови — вавилонський та ассирійський.

Впродовж багатьох століть аккадська була мовою спілкування на Близькому Сході, але з восьмого століття до Христа її стала витісняти арамейська. В елліністичний період її вжиток звузився до використання священниками та вченим людом. Останні клинописні записи аккадською мовою датуються I століттям нашої ери.

У Стародавньому Межиріччі існували тісні культурні зв'язки між Шумером та Аккадом, що включало поширену двомовність. Взаємний вплив шумерської та аккадської очевидний у всіх областях: запозиченні лексики, синтаксису, морфології, зближення вимови.

Британський сходознавець із Кембриджського університету відтворив аккадську мову й озвучив нею разом зі студентами короткометражний фільм «Бідняк з Ніппура», на основі історії з глиняної таблички яку було знайдено в Туреччині.

Класифікація мови

Аккадська, разом з іншими семітськими мовами, належить до близькосхідної гілки афразійської макросім'ї мов; сім'ї яка поширена на Середньому Сході, Аравійському півострові, Африканському розі, а також в певних частинах Анатолії, Північної Африки, Мальти та Канарських островів. Аккадська, а також її наступниця арамейська, відомі лише з Месопотамії та Близького Сходу.

Серед семітських мов, разом з еблаїтською мовою, аккадська сформувала східносемітську підгрупу. Ця підгрупа відрізняється від інших порядком слів: в аккадській мові використовувався порядок SOV (підмет + додаток + присудок), можливо, через вплив шумерської мови.

Окрім того, аккадська мова єдина послуговується прийменниками ina та ana (місцевий відмінок, українські у/в/на та алатив відповідно). В інших семітських мовах, як от в арабській, івриті та арамейській є прийменники bi/bə та li/lə (місцевий та давальний відповідно). Походження місцевих прийменників в аккадській мові не зрозуміле.

На противагу іншим семітським мовам, аккадська зберегла лише один фрикатив: ḫ [x]. Аккадська втратила гортанні та глоткові фрикативи, які характерні для інших семітських мов. Аж до старовавилонського періоду усі сибілянти в аккадській мові були африкатами.

Писемність

Аккадська мова записувалася через систему знаків, яка називалася клинописом. Ці знаки наносили на сирі глиняні таблички за допомогою стилуса, який зазвичай був загострений так, щоби залишати легкі відтиски у формі трикутника. Окрім глини, дарма що рідше, використовували камінь, метал та іноді віск. Знак міг складатися з одного клину (𒀸), декількох клинів (𒄭), або з великої їх кількості (𒂵). Всього було п'ять різновидів клину: горизонтальний (𒀸), вертикальний (𒁹), спрямований донизу (𒀹), спрямований вгору (𒀺) та гачок, або Winkelhaken (𒌋). Саме в такому порядку зазвичай і розміщують знаки в словниках (наприклад, ті які починаються із 𒁹 йдуть перед тими, що починаються з 𒀺). Сама ж система не була унікальною для аккадської мови, вона була запозичена із шумерської, а найстаріші приклади текстів відносяться до XXVI ст. до н. е.

Аккадська мова була силабічною, тобто зазвичай одному знаку відповідав один склад, тому аккадські писарі мали розбиратися в правилах членування слів на склади для їх запису. Проте, не зважаючи навіть на те, що в аккадській мові були знаки на позначення одиничних звуків (як 𒀀 на позначення звуку «а»), не існує жодної аккадської абетки.

Кожен знак міг виконувати одночасно багато функцій: а) міг позначати склад (далі, на прикладі одного знаку: 𒀭 = ān, «небо»); б) міг бути шумерограмою (𒀭 = šamû, «небо»); в) міг позначати ціле слово (𒀭 = dig̃ir, «божество») або г) міг бути детермінативом (𒀭 писали перед іменами богів та деяких міфічних істот). Ще однією складністю клинопису було те, що на позначення одного й того ж самого звуку могли виступати декілька знаків; іноді траплялося так, що в одному тексті одні й ті ж самі склади писалися різними знаками. Окрім того, не всі звукові протиставлення в аккадській мові відображалися на письмі (наприклад, 𒍪 передавав одночасно zu та su).

Шумерська мова не була семітською, тому її силабічна писемність погано слугувала для передачі аккадської. Наприклад, в ній не було знаків для передачі важливих семітських фонем, як от гортанної змички, що, можливо, згодом вплинуло на фонетичну характеристику мови. Також, ускладнювалося й написання деяких слів, що мали «семітські корені», які часто складалися з трьох приголосних та однієї голосної.

Приклади клинописних написів:

Ґільґамеш	Ксеркс I	Набопаласар	Титул «великий король»

Історія

Історію та вік аккадської мови дещо розкривають останні археологічні знахідки, які були виявлені в Іраку близько 30 років тому. Знайдені артефакти були покриті письменами саме на втраченому давньобайлонському діалекті аккадської мови — нині забутої говірки ханаанської мовної групи. Дві аморейсько-аккадські таблички були виявлені, ймовірно, під час ірано-іракської війни з 1980 по 1988 рік, вони були вивезені до США та включені до колекції одного з місцевих музеїв. На табличках, вік яких, як вважається, майже 4000 років, записані фрази майже невідомою мовою аморейців — ханаанської народності, яка проживала на території сучасних Сирії, Ізраїлю та Йорданії. Ці фрази вміщені поряд з перекладами більш відомою сучасним вченим аккадською мовою, тому саме завдяки цій обставині таблички й удалося розшифрувати. Побачивши подібність між загадковою мовою і тим небагатьом, що відомо про аморейців, дослідники визначили, що таблички описують аморейські фрази давньобайлонським діалектом аккадської мови.

Історія вивчення

Дешифрування аккадського клинопису

Напис на горі Бегістун на честь Дарія I, приб. 520 р. до н.е., Персія.

У 1830-х роках, до Ірану направляють сера Генрі Роулінсона, офіцера Ост-Індійської компанії, щоби допомогти тренувати війська шаха. У свій вільний час Роулінсон багато подорожує і починає цікавитися перськими старожитностями. Коли місцеві жителі показують йому клинописний напис на горі Бегістун, то він стає певен, що якби йому вдалося розшифрувати цей напис, то це б допомогло прочитати безліч клинописних текстів, які на той час почали знаходити на території Межиріччя. У 1837 році Роулінсон надіслав до Королівського азійського товариства переклад перших двох параграфів напису, а до 1947 року був готовий повний переклад староперського тексту.

Напис на горі Бегістун був нанесений одночасно трьома мовами, однією з яких була вавилонська мова, тому її дешифрування могло б стати ключем і до аккадської мови. Після дешифрування староперської мови, ірландський ассиріолог зайнявся розшифруванням написів іншими мовами, він щиро вважав, що вивчення клинописних знаків могло б допомогти йому із розумінням ієрогліфів. Гінск першим здогадався, що знаки могли позначати більше ніж один склад, а згодом зрозумів, що вони позначали не тільки склади, що пришвидшило процес дешифрування.

У 1851 році Гінск та Роулінсон вже могли прочитати 150 знаків та розуміли значення близько 200 знаків. Пізніше до них приєдналися німецький сходознавець та британський сходознавець Вільям Генрі Фокс Талбот. У 1857 році Гінкс, Роулінсон, Опперт та Талбот зустрілися у Лондоні, де їм було запропановано перекласти напис часів Тукульті-апал-Ешарра I з аккадської мови під егідою Королівського азійського товариства. Обране журі підтвердило усі чотири переклади (які були виконані кожним із науковцем незалежно від інших) і тим самим визнало, що аккадську мову було офіційно дешифровано, із чого розпочалося подальше її вивчення та спроби створити перші словники.

Початки дослідження

У 1860 році світ побачила перша граматика аккадської мови за авторством Юліуса Опперта, яку він склав на основі джерел 1 тис. до н. е. Усі аккадські слова в ній були записані гебрайською абеткою. Зважаючи на відсутність достатньої інформації щодо аккадської, граматика Опперта була неповна: дієслова мали лише одну категорію часу – (яку Опперт називає аористом), проте він не розпізнав ані теперішній час, ані статив.

У відповідь на граматику Опперта, у 1866 році Гінкс видає свої «Вибрані розділи аккадської граматики», де вказує на помилки попереднього науковця. Гінкс, на противагу Опперту, записав аккадські слова латинецею, чим послуговуються і донині. У своїй книзі Гінкс першим виявив статив в аккадській мові, а також детальніше розписав дієслова в аккадській мові.

Коментарі

1. Алатив — це підвид місцевого відмінка, який вказує на об'єкт дії; в українській мові відсутній.
2. Під клином в цьому контексті слід розуміти один відтиск на глині, або один штрих.
3. Від фр. syllabique — склад. Також варто зазначити, що аккадська ставала силабічною поступово, адже перебувала під впливом шумерської мови.
4. Знаки, які позначали односкладні слова в шумерській мові часто починали читатися аккадською. Наприклад, знак 𒀭 в шумерській мові читався як ān і означав «небо». В аккадській мові, коли перейняли клинопис, почали використовувати той самий знак на позначення неба, але вже читали його аккадською — šamû.
5. Детермінативи почали використовувати для полегшення прочитання текстів. Наприклад знак 𒆠 [KI] позначав міста й різні інші види місцевості.

Примітки

1. Black, Jeremy Allen; George, Andrew Robert; Postgate, John Nicholas (2000). A concise dictionary of Akkadian. Santag (вид. 2nd (corrected) printing). Wiesbaden: Harrassowitz. ISBN 978-3-447-04264-2.
2. The Assyrian dictionary of the Oriental Institute of the University of Chicago. Pt. 1: Vol. 1, A. Т. 1 (вид. 4. print). Chicago, Ill. 1998. ISBN 978-0-918986-06-1.
3. Woodard, Roger D., ред. (2008). The ancient languages of Mesopotamia, Egypt and Aksum. Cambridge ; New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-68497-2. OCLC 166382269.
4. Hasselbach, Rebecca (2020). A companion to ancient Near Eastern languages. Blackwell companions to the ancient world (вид. First edition). Hoboken (N.J.): Wiley. ISBN 978-1-119-19380-7.
5. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-12-03 у Wayback Machine.]
6. Cambridge Archaeology (26 листопада 2018), The Poor Man of Nippur - World's first film in Babylonian, процитовано 11 січня 2025
7. Comrie, Bernard (2009). The World's major languages (вид. 2nd ed). London: Routledge. ISBN 978-0-415-35339-7. OCLC 282550660.
8. Huehnergard, John (2011). A grammar of Akkadian (вид. 3rd ed). Winona Lake, Ind.: Eisenbrauns. ISBN 978-1-57506-941-8. OCLC 748941786.
9. Belova, A. G.; Белова, А. Г.; Institut i︠a︡zykoznanii︠a︡; Институт языкознания (2009). I︠A︡zyki mira. Semitskie i︠a︡zyki, Akkadskiĭ i︠a︡zyk, Severozapadnosemitskie i︠a︡zyki. Moskva: Academia. ISBN 978-5-87444-284-2. OCLC 428465134.
10. Geers, Frederick W. (1945). The Treatment of Emphatics in Akkadian. Journal of Near Eastern Studies. Т. 4, № 2. с. 65—67. ISSN 0022-2968. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
11. Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. // Автор: Кіра Борисіхіна. 31.01.2023, 15:00
12. Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. 31.01.2023, 17:01
13. Harari, Yuval N. (2015). Sapiens: a brief history of humankind (вид. First U.S. edition). New York: Harper. ISBN 978-0-06-231609-7.
14. Adkins, Lesley (2003). Empires of the plain: Henry Rawlinson and the lost languages of Babylon. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-712899-0.
15. Kipfer, Barbara Ann (2021). Encyclopedic dictionary of archaeology (вид. Second Edition). Cham: Springer. ISBN 978-3-030-58291-3.
16. Hincks, Edward (1846). On the First and Second Kinds of Persepolitan Writing. The Transactions of the Royal Irish Academy. Т. 21. с. 114—131. ISSN 0790-8113. Процитовано 6 січня 2025.
17. The Royal Institution (24 липня 2019), Cracking Ancient Codes: Cuneiform Writing - with Irving Finkel, процитовано 6 січня 2025
18. Durrani, Nadia; Fagan, Brian M. (2022). A brief history of archaeology: classical times to the twenty-first century (вид. Third edition). New York London: Routledge, Taylor & Francis Group. ISBN 978-1-000-50524-5.
19. Cathcart, Kevin J. (2011). The Earliest Contributions to the Decipherment of Sumerian and Akkadian. Cuneiform Digital Library Journal (1). ISSN 1540-8779.
20. The Library of Congress, Jules (1868). Éléments de la grammaire assyrienne. Paris, A. Frank.
21. Vita, Juan-Pablo (2021). History of the Akkadian language. Handbook of Oriental studies. Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-44520-8.
22. University of California Libraries, Edward; Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland (1866). Specimen chapters of an Assyrian grammar. London : Trübner & Co.

Література

Загальний опис мови та граматика

• Липин Л. А. Аккадский язык. М., 1964.
• Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. М., 1967. С. 263—338.
• Дьяконов И. М. Аккадский язык // в кн. Афразийские языки. Кн. I. Семитские языки. М., 1991. С. 70-109.
• Reiner E. Linguistic Analysis of Akkadian. The Hague, 1996.
• Каплан Г. Х. Очерк грамматики аккадского языка. СПб, 2006.
• John Huehnergard: A Grammar of Akkadian. Harvard Semitic Museum Studies 45. ISBN 978-1-57506-922-7
• Wolfram von Soden: Grundriß der Akkadischen Grammatik. Analecta Orientalia. Bd 33. Rom 1995. ISBN 88-7653-258-7
• Michael P. Streck: Sprachen des Alten Orients. Wiss. Buchges., Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17996-X
• Arthur Ungnad: Grammatik des Akkadischen. Neubearbeitung durch L. Matouš, München 1969, 1979 (5. Aufl.). ISBN 3-406-02890-X

Підручники

• Rykle Borger: Babylonisch-assyrische Lesestücke. Rom 1963.
  • Teil I: Elemente der Grammatik und der Schrift. Übungsbeispiele. Glossar.
  • Teil II: Die Texte in Umschrift.
  • Teil III: Kommentar. Die Texte in Keilschrift.
• Richard Caplice: Introduction to Akkadian. Biblical Institute Press, Rome 1988, 2002 (4.Aufl.). ISBN 88-7653-566-7
• Kaspar K. Riemschneider: Lehrbuch des Akkadischen. Enzyklopädie, Leipzig 1969, Langenscheidt Verl. Enzyklopädie, Leipzig 1992 (6. Aufl.). ISBN 3-324-00364-4

Словники

• Jeremy G. Black, Andrew George, Nicholas Postgate: A Concise Dictionary of Akkadian. Harrassowitz-Verlag, Wiesbaden 2000. ISBN 3-447-04264-8
• Wolfram von Soden: Akkadisches Handwörterbuch. 3 Bde. Wiesbaden 1958-1981. ISBN 3-447-02187-X

Журнали

• Rykle Borger: Mesopotamisches Zeichenlexikon. Alter Orient und Altes Testament (AOAT). Bd 305. Ugarit-Verlag, Münster 2004. ISBN 3-927120-82-0
• René Labat: Manuel d'Épigraphie Akkadienne. Paul Geuthner, Paris 1976, 1995 (6.Aufl.). ISBN 2-7053-3583-8

Посилання

• Короткометражний фільм вавилонською мовою «Бідняк з Ніппура»
• Аккадська мова [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Аккадське письмо, або ассиро-вавилонське письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 17. — ISBN 978-966-439-921-7.