Геральдика

клич

нашоломник

вінок

намет

шолом

корона

кольори

щитотримач

щитотримач

гербові фігури

щит

орден

постамент

девіз

Основні елементи герба

Герáльдика (від лат. heraldus, heraldica, ars — «опові́сник», «герольд») — гербознавство, спеціальна історична дисципліна, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам; досліджує історію виникнення та розвиток гербової традиції, закони складання гербів та їх використання. Тісно пов'язана з генеалогією, символографією, народним орнаментом, сфрагістикою, нумізматикою, емблематикою, уніформологією, фалеристикою, вексилологією тощо. Будова гербів регулюється особливими законами європейської геральдики, які вирізняють її від інших світових систем пов'язаних з емблемами чи символами, незалежно від часу їх появи й сфери використання. Досліджує — супутні документи стосовно причин і обставин виникнення гербів, їх засвоєння та функціонування, еволюцію соціальної ролі та правовий статус гербів.

Герб імператора Священної Римської імперії династії Габсбургів

Геральдика є також, водночас, різновидом соціального кодування і системою знаків. Ця система базується на гербових зображеннях і тинктурах, які розміщуються на геральдичних щитах відповідно до певних принципів та правил. Сума цих принципів та правил разом із сумою усіх наявних гербових зображень та тинктур складають так звану геральдичну граматику опису гербів — блазон.

Геральдику інколи визначають як гербознавство або мистецтво зображення та опису гербів. Її відносять до спеціальних історичних дисциплін, розглядаючи як складову історичної науки.

Історія геральдики

Зовнішні відеофайли
Курс лекцій для аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства НАН України (Канал «Sheremetievs museum» на YouTube)
	Лекція 1. Теоретична геральдика, 11 січня 2021.
	Лекція 2. Геральдичні джерела, 18 січня 2021.
	Лекція 3. Походження геральдики. Латинська Європа, 24 січня 2021.
	Лекція 4. Походження геральдики. Візантія, 10 лютого 2021.
	Лекція 5. Походження геральдики. Руська земля, 17 лютого 2021.
	Лекція 6. Геральдика пізньосередньовічної Русі, 24 лютого 2021.
	Лекція 7. Руська геральдика раннього Нового часу, 13 березня 2021.
	Лекція 8. Козацька геральдика, 9 квітня 2021.
	Лекція 9. Жіноча геральдика, 8 травня 2021.
	Лекція 10. Відмінювання гербів, 28 травня 2021.
	Лекція 11. Генеалогічні програми в гербах, 17 червня 2021.
	Лекція 12. Уживання кількох гербів, 22 липня 2021.
	Лекція 13. Гербова адопція, 1 вересня 2021.
	Лекція 14. Геральдична символіка, 30 вересня 2021.

Виникнення та розвиток геральдики пов'язують із початком використання гербів у Західній Європі у першій половині 12 століття. Поширеною є помилкова точка зору про виникнення гербів за доби хрестових походів та лицарських турнірів XI—XII ст.. Мовляв, закуті у броню лицарі, щоби бути впізнаваними, вдавалися до фарбування своїх прапорів і щитів, прикрашали навіть свої шоломи різноманітними зображеннями, що згодом набуло назви «геральдичні». Однак, це твердження не відповідає дійсності: після тривалого походу або/та під час бою будь-які кольори на одязі та обладунках лицаря просто неможливо було б вирізнити: усе або вигорало на сонці, або було укрито товстим шаром пилу та бруду.

Головною складовою герба є щит. Найпоширенішим у геральдичній практиці світу є кілька форм  — трикутна, напівкругла, овальна, фігурна та прямокутна із загостренням знизу, ромбоподібна форма щита (для осіб жіночої статі). За ними закріпилися назви «норманський щит», «іспанський щит», «італійський щит», «німецький щит», «французький щит». З часом відповідно усталилася й традиція прикрашати щит, до якої належать: шолом, корона, нашоломник, намет, щитотримач, девіз, мантія, сінь (купол мантії). Для зображення гербів послуговувалися «металами» (золото й срібло), п'ятьма фініфтями (емалями) — червоної барви, синьої барви, чорної барви, пурпурової барви й зеленої барви. З XVII ст. у графічному відтворенні використовувати почали особливе штрихування. Упродовж сторіч геральдичні традиції поширилися на різні сфери середньовічного суспільства. Крім родових гербів, з'явилися й територіальні (державні, земельні та міські), корпоративні (ремісничих цехів та купецьких гільдій), конфесійні (церковних установ чи об'єднань, служителів культу).

Генеза геральдики викликала суперечки вже у середньовіччі — тогочасні науковці приписували винахід геральдики Адаму, Ною, Александру, Юлію Цезарю і королю Артуру. Проте ці гіпотези були відсіяні геральдистами 19 — початку 20 століття, які запропонували три головні теорії походження гербів: греко-римську, германо-скандинавську та східну. Однак їх достовірність також була заперечена дослідниками наступних десятиліть.

Починаючи з кінця XX століття і до сьогодні більшість геральдистів Заходу притримується думки, що герби виникли між 1120–1150 роками, у північній Франції, Прирейнській Німеччині, Англії, Швейцарії і північній Італії у середовищі військових як засіб розрізнення союзників і ворогів у бою. У 2-й половині 12 століття ці герби перетворилися з індивідуальних знаків у сімейні чи родові, допомагаючи визначати особу у роді, а рід у цілій соціальній системі. Поява геральдики збіглася із поширенням прізвищ і була однією з нових форм самоідентифікації західноєвропейського середньовічного суспільства.

У 1-половині 13 століття герби, які спочатку використовувалися між військовими аристократами, поширилися серед цивільної знаті і простого люду. Вони використовувались як знаки ідентифікації на печатках, як позначки власності на майні та як орнаментальні мотиви у мистецтві. У 14 столітті геральдична мода набула популярності у середовищі військової і міської знаті Східної Європи, увібравши у себе елементи місцевої символіки. З початком Ренесансу, у Західній Європі зародився звичай надавати герби легендарним особам минувщини — героям кельтсько-германського чи античного світів, біблійним персонажам, святим і філософським поняттям.

Плита гробу з одним із перших задокументованих зображень гербів — 6 золотих левів на блакитному полі.

Вигадані герби Гектора, Юлія Цезаря і Александра Македонського (1394, зліва направо).

Герби Ісуса Христа, Папи Римського й Імператора Священної Римської імперії (1442—1448).

Вигадані герби Короля Артура, Карла Великого і Готфріда Бульйонського (1394, зліва направо).

У 16 — 18 століттях, попри занепад використання печаток у Європі, місце яких заступив підпис, геральдика продовжувала процвітати. У цей період було створено близько 10 мільйонів гербів. Якщо у середньовіччі знавці геральдики — герольди — реєстрували герби у , то у новому часі їхні намагання кодифікувати усі розмаїття тогочасних геральдичних знаків герби зазнали краху. У континентальній Європі панував принцип свободи прийняття і використання герба, тому дослідники не встигали упорядкувати їх усі. З середини 17 до середини 18 століття геральдика отримала бурхливий розвиток у Італії, Австрії і Південній Німеччині, збагатившись різноманітними формами під впливом барокового мистецтва. Звідти гербовий бум потрапив до Речі Посполитої, Гетьманщини і Російської імперії. Водночас, у Франції геральдичні знаки почали конкурувати із новими видами емблем — вензелями, монограмами, кокардами.

Сильного удару на розвиток геральдики завдали лихоліття Французької революції 1789–1799 років. Паризькі політики затаврували герби «знаками феодалізму», заборонили їх використання і розпорядилися знищити їх по країні. Хоча геральдичні символи мали мало спільного з феодалізмом, а їх вжиток був поширений не лише серед знаті, а й простолюдинів, торговельно-ремісничих корпорацій та міст, з подачі революціонерів вони стали асоціюватися виключно зі шляхетством і кастами «обраних». Шкода нанесена французьким «геральдичним терором» мала загальноєвропейський резонанс. Вона сприяла поширенню помилкових уявлень про герби, різко звузила соціальну сферу їх використання, та передала контроль над геральдичними знаками державним організаціям.

У 18 — 20 століттях геральдика пустила глибоке коріння не лише у себе вдома, в Європі, а й в Новому Світі, Азії та Африці. Її інтернаціоналізація збагачувала герби новими мотивами, що інколи супроводжувалось порушенням європейських геральдичних правил. Проте саме це допомагало гербам витримувати конкуренцію з іншими не геральдичними символами 20 століття — логотипами.

В Україні

Герб Великого князівства Литовського доби великого руського князя Вітовта

Герб Речі Посполитої по Люблінській унії

Князівські й боярські знаки відомі з XI ст. На численних пам'ятках із теренів Руси фіксується внесення в поле щита фігур відповідного забарвлення, що мають стабільну іконографію та передаються у спадок. Геральдичну традицію на Русь було привнесено, вочевидь, з Імперії ромеїв, де геральдичні знаки відомі вже з Х ст. Найдавніші руські герби побутували як у княжому, так і в боярському середовищі. Поява й поширення князівських і боярських знаків збігається в часі з розповсюдженням патронімічних та інших прізвищ у середовищі руського нобілітету — процес, характерний і для ромейського та західноєвропейського суспільств, де герб також часто виступав своєрідним візуальним еквівалентом прізвища.

Найдавнішими українськими знаками були символи хреста (до 200 форм), свастики, геометричні фігури (здебільшого солярні символи), літерні знаки зі старослов'янського письма та готського походження; зірки, півмісяць, квіти, зброя, геральдичні звірі та птаство (грифон, одноріг, лев, олень, орел, чорногуз, крук), людські постаті тощо. Родові й домові знаки збереглися до нашого часу, подоба товарних знаків «тавро» та «клейна» на керамічних та інших виробах, «тамга» на Кримському півострові та на Кавказі. Відомі в бортництві (бджільництві) знаки на Поліссі, Волині, Київщині. Домовим знакам надавали узаконеного значення в «Руській Правді» вже в XI ст., як накладання знаків — «знаменувати»: «різи» (д.-рус. чръти и рѣзы), «міти», «п'ятна». В українській геральдиці відомі такі дослідники як Вадим Модзалевський, Владислав Лукомський, Нарбут Ю., Микола Битинський, Вячеслав Сенютович-Бережний, В. Січинський, М. Мілер, Роман Климкевич.

Багато ділянок української геральдики теоретично не розроблені: дослідження корпоративної та церковної геральдики, герби русько-литовські бояр-шляхти (першоджерела знакової традиції бояр-шляхти деякими здебільшого ототожнюються зі старими родовими знаками та знаками власності, що з дохристиянських часів використовували в побуті, які споріднені з польською геральдичною системою).

Український геральдичний матеріал розпорошений в різноманітних європейських гербових книгах XIV—XV ст.; територіальна геральдика (подільська, київська, львівська, галицька, волинська) та родова геральдика:

• «Цюрихський гербовий сувій», 1340 р.
• «Книга знання всіх королівств, країв і володінь, які є на світі, та стягів і гербів кожного краю й володіння теж і королів, і панів, які ними володіють…» францисканського ченця в Іспанії (у фонді Національної бібліотеки Іспанії в Мадриді);
• «Des Ritters Conrad Grünenberg Wappenbuch», 1483 р.,
• «Codex Bergshammar» (у фонді Державного архіву у Швеції у Стокгольмі);
• «Ancien armorial équestre de la Toison d'Or» (фонд французької бібліотеки Арсеналу в Парижі),
• «Insiegnia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae» Яна Длугоша (Курницький та Арсенальський списки).

Геральдичний матеріал України XVI ст. зібрано в працях Бартоша Папроцького

• «Gniazdo cnoty» 1578 р.,
• «Herby rycerstwa polskiego» 1584 р.;

та Алессандро Гваньїні

• «Z kroniki Sarmacyi Europskiej» 1581 р..

У XVII—XVIII ст. — мають твори Станіслава Сарніцького, Симона Окольського, Марцина Бєльського, Альберта Кояловича, Каспера Несецького та інші.

У XIX—XX ст. — твори

• «Малоросійський гербовник» Владислав Лукомського, Вадима Модзалевського та Георгія Нарбута, видрукуваний 1914 р.;
• «Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма» В. Румянцевої, 1986 р.,
• «Міська геральдика Поділля» Юрія Савчука, 1995 р.,
• «Українська міська геральдика» Андрія Гречила, 1998 р.,
• «Геральдика Дніпропетровщини: офіційні символи територіальних та муніціпальних утворень» Валентини Бекетової, Олега Потапа, 2012 р.

На відміну від західноєвропейської геральдичної традиції (позначеної домінантою індивідуальних рис у носіїв гербів), гербова традиція у слов'янських народів, формувалася переважно за родоколективним чи територіальним принципом, коли споріднені або сусідні, а згодом і цілком сторонні роди групувалися довкола одного спільного знака (наприклад, поляків, котрі вплинули на білоруську та українську традицію); витоки їх найчастіше вбачають у слов'янських рунах, господарських клеймах.

Внесок у розвиток української геральдики зробили вчені української діаспори. Вони заснували культурно-просвітні й наукові товариства: Українська родовідна установа, Українське генеалогічне і геральдичне товариство (); часописи «Рід та знамено», «Записки УГГТ», «Бюлетень УГГТ». Вони відіграли значну роль у розширенні дослідницького поля української генеалогії, в інтеграції її у світову науку та визнання її авторитету.

Українська геральдична традиція закарбувала елементи світогляду й мистецтва, науки багатьох історичних епох та народів, становить невід'ємну частку європейської та світової культури. У багатьох країнах світу працюють геральдичні служби; утворені громадські, науково-просвітницькі геральдичні товариства, що об'єднані в Міжнародну конфедерацію генеалогії та геральдики, якою організовані понад 20 міжнародних конгресів та низка колоквіумів. Від 1995 року членом конфедерації є Українське геральдичне товариство (УГТ), утворене 1990 року у Львові.

Андрій Гречило розробив «Методичні рекомендації з питань геральдики і прапорництва областей, районів, районів у містах та територіальних громад міст, селищ і сіл (територіальні та муніципальні символи)», які спершу були затверджені на конференції УГТ, а 1 червня 2018 року схвалені Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України.

Див. також

• Українське геральдичне товариство
• Методичні рекомендації з питань місцевої геральдики і прапорництва
• Португальська геральдика
• Гербовник
• Шляхетські герби (галерея)
• Список польських шляхетських гербів
• Малоросійський гербовник
• Цюрихський гербовник
• Манесський кодекс
• Міжнародний день геральдики
• Тамга

Примітки

1. Мельничук О. С., Словник іншомовних слів, УРЕ, м. Київ, 1985 р. — С.186
2. стор. 367, том 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
3. Геральдика [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // «Енциклопедія історії України», м. Київ: вид. «Наукова думка», 2004 р. — Т.2 (Г-Д) С.86-87. — ISBN 966-00-0405-2 (укр.)
4. Згідно з першою теорією, європейські герби були продовженням військових і родових емблем стародавньої Греції і Риму, згідно з другою — європейська геральдика розвивалися на основі рунічного письма та германо-скандинавських символів, а згідно з третьою — герби були запозичені хрестоносцями Першого хрестового походу з Візантії та Близького Сходу. (Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.16.)
5. Там само.
6. Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.19-20, 24-25
7. З 1200-х років герби стали використовувати представники Церкви, з 1220-х — міський патріціат і купці, з 1230-х — ремісники, з 1240-х — ремісничі цехи. Наприкінці 13 століття власні герби мали міста, світські та релігійні товариства, і навіть селяни.(Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.20-21.)
8. З мільйона середньовічних гербів Західної Європи, третя чверть відома саме з печаток (Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.24)
9. Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.19-20, 25-32
10. Подібне помилкове усвідомлення геральдики зберігається у більшості країн континентальної Європи, які зазнали багатостороннього впливу Французької революції. Незважаючи на принципову відсутність соціальних обмежень на вибір чи використання герба, його розглядають як знак привілейованих осіб чи груп суспільства. Винятки становлять лише геральдичні традиції Англії та Росії, де герби були привілеєм лише шляхетного стану ще з середньовіччя і нового часу (Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.36-39)
11. Там само. — Р.39-40. У 21 столітті індивідуальні герби для різних соціальних верств продовжують використовуватись у Скандинавії, Шотландії і Швейцарії, рідше — у Англії, Німеччині, Центральній та Східній Європі.
12. Однороженко О. Геральдика середньовічної Руси (України): у 3-х т. Т. I: Генеза руської геральдики. X—XIII ст. — Харків: Фоліо, 2023. — ISBN 978-966-03-9945-7 — С. 623—624
13. Методичні рекомендації з питань геральдики і прапорництва областей, районів, районів у містах та територіальних громад міст, селищ і сіл. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 29 квітня 2020.

Джерела

• Савчук Ю. К. Геральдика [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 86. — ISBN 966-00-0405-2.
• Сенютович-Бережний В., Про західноєвропейське, українське та польське знаменництво. «Записки Українського науково-дослідного інституту родознавства та Знаменнознавства», 1949 р., т. 1;
• Січинський В., «Український тризуб і прапор», м. Вінніпеґ, 1953 р.;
• Савчук Ю., «Українська родова геральдика: стан та перспективи розвитку». В кн.: Історія українського середньовіччя: Козацька доба. Збірник наукових праць, ч. 2. Київ, 1995 р.;
• Лукомский В., Герб как исторический источник. «Краткие сообщения Института истории материальной культуры АН СССР», 1947 г., вып. 17;
• Лукоморський В. К., Модзалевський В. Л., «Малоросійський гербовник», м. Київ: вид. «Либідь», 1993 р..
• Boniecki, A. Herbarz polski. Warszawa, 1899—1913 (Warszawa, 1985—1987).
• Niesiecki, K. Herbazh Polski. Lipsk, 1839—1846 (Warszawa, 1979).
• Paprocki, B. Herby rycerstwa polskiego. Krakow, 1584 (Warszawa, 1982).
• Император Павел I. Манифест о полном гербе Всероссийской империи (1800) (рос.)
• Общій Гербовникъ дворянскихъ родовъ Всероссийскія Имперіи. В 12 ч. Санктъ-Петербурге, 1917 [Архівовано 31 грудня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

Англійською

• Fox-Davies, Arthur Charles. A Complete Guide to Heraldry. London: T.C. & E.C. Jack, 1909.
• Burke, John Bernard. The General Armory of England, Scotland, Ireland and Wales; Comprising a Registry of Armorial Bearings from the Earliest to the Present Time. London: Burke's Peerage, 1884 (Baltimore: Genealogical Publishing Co., 1967).
• Dennys, Rodney. The Heraldic Imagination. New York: Clarkson N. Potter, 1975.
• Fairbairn, James. Fairbairn's Crests of the Families of Great Britain & Ireland. 2v. Revised ed. New York: Heraldic Publishing Co., 1911 (New York: Bonanza Books, 1986 in 1 vol.). Originally published 1800.
• Humphery-Smith, Cecil. Ed and Augmented General Armory Two, London, Tabard Press, 1973.
• Le Févre, Jean. A European Armorial: An Armorial of Knights of the Golden Fleece and 15th Century Europe. (Edited by Rosemary Pinches & Anthony Wood) London: Heraldry Today, 1971.
• Louda, Jiří and Michael Maclagan. Heraldry of the Royal Families of Europe. New York: Clarkson Potter, 1981. Reprinted as Lines of Succession (London: Orbis, 1984).
• Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997.
• Parker, James. A Glossary of Terms Used in Heraldry. Oxford: James Parker & Co., 1894 (Newton Abbot: David & Charles, 1970).
• Paul, James Balfour. An Ordinary of Arms Contained in the Public Register of All Arms and Bearings in Scotland. Edinburgh: W. Green & Sons, 1903.
• Rietstap, Johannes B. Armorial General. The Hague: M. Nijhoff, 1904-26 (Baltimore: Genealogical Publishing Co., 1967).
• Wagner, Sir Anthony R. Heralds of England: A History of the Office and College of Arms. London: HMSO, 1967.

Німецькою

• Adolf M. Hildebrandt, Ludwig Biewer: Wappenfibel. Handbuch der Heraldik. Degener 1998.
• Adolf Matthias Hildebrandt (Hsg.): Wappenfibel. Handbuch der Heraldik. Degener 1991.
• Buben, Milan: Heraldik. Verlag Albatros Praha, 1987.
• Georg Scheibelreiter: Heraldik, Wien, München 2006.
• Gert Oswald: Lexikon der Heraldik, Leipzig 1985.
• Ottfried Neubecker, J. P. Brooke-Little: Heraldik. Orbis 2002.
• Siebmacher, Johann. J. Siebmacher's Grosses und Allgemeines Wappenbuch Vermehrten Auglage. Nürnberg: Von Bauer & Raspe, 1890—1901.
• Václav Vok Filip: Einführung in die Heraldik, Stuttgart 1999.
• Walter Leonhard, Das grosse Buch der Wappenkunst. Entwicklung, Elemente, Bildmotive, Gestaltung, Bechtermünz-Verlag 2002.

Польською

• Alfred Znamierowski. Insygnia, symbole і herby Polskie. Warszawa, 2003.

Російською

• Геральдика. Материалы и исследования. Ленинград, 1987
• Геральдический совет при Президенте РФ. Совещание по вопросам личной (родовой) геральдики в России. Санкт-Петербург, 1999.
• Гербы городов России. В 2 кн., Москва, 2004—2006.
• Лакиер А. Б. Русская геральдика. Москва, 1885 (1990).
• П. фон Винклер. Гербы городовъ, губерній, областей и посадовъ Россійской имперіи. Санкт-Петербургъ, 1899.

Французькою

• Christophe Parry, Les hérauts d'armes à l'époque moderne, Paris: Guénégaud, 2005.
• Claude Wenzler, Le Guide de l'héraldique, Rennes: Editions Ouest France, 2002.
• D.L. Galbreath et Léon Jéquier, Manuel du Blason, Lausanne, Éditions Spes, 1977.
• Henri Jougla de Morenas, Grand armorial de France: catalogue général des armoiries des familles nobles de France…, Paris: les Éditions héraldiques, 1934—1952, 7 vol.
• Hiérasme de Bara, Le Blason des armoiries, Lyon: Barthelemy Vincent, 1581.
• Michel Pastoureau, Figures de l'héraldique, Paris: Gallimard, 1996.
• Michel Pastoureau, Traité d'héraldique, Paris: Picard, 1993 (1997, 2003).
• Ottfried Neubecker, Le grand livre de l'Héraldique, adaptation française de Roger Harmignies. Bruxelles: Elsevier Séquoia, 1977.
• Pierre Joubert, Les armes. Initiation à l'héraldique, Rennes: Ouest-France, 1977 (1984).
• Théodore Veyrin-Forrer, Précis d'héraldique, Paris, Larousse, 1951 (2000).

Українською

• Проценко Л. А. Актові книги як джерело до вивчення спеціальних історичних дисциплін // Історичні джерела та їх використання. — 1964. — № 1. — С. 52-63.
• Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2002. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (XIV — І пол. XX ст.). — Київ, 2001. — 400 с. (ISBN 966-578-085-9)
• Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Вип. 1-3, Біла Церква, 2000—2003.
• Гречило А. Герби та прапори міст і сіл України. Ч 1., Львів, 2004.
• Міські печатки Лівобережної України XVII—XVIII ст. зі збірки Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського. Каталог / упоряд. І. Ситий. — Львів, Чернігів, 1995.
• Наріжний К. Г. Живий світ геральдики. Тварини і рослини в державній символіці. Київ, 1997.
• Слободянюк М. В. Військова символіка України. Відродження з попелу. Київ, Львів, 2005.
• Українська міська геральдика / А. Б. Гречило; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. Львів. від-ня. - К.; Л.: Укр. геральд. т-во, 1998. - 191 c.
• Чернецький Є. Браницькі герба Корчак, «Товариство охорони старожитностей Київщини», Видавець Олександр Пшонківський, Біла Церква, 2003.
• Збірник публікацій по геральдиці 1994—2010 років / Олексій Філіппов. — Ужгород : Ліра, 2012. — 31 с. : іл. — ISBN 978-617-596-086-8

Конференції

• Клейноди. Записки Українського геральдичного товариства, т. 1 // Українська геральдика: минуле сучасність, перспективи. Тези наукової конференції (Львів, 29-30 листопада 1991 р.). — Київ, Львів, 1991.
• Друга наукова геральдична конференція (Львів, 19-21 листопада 1992 року). Збірник тез повідомлень та доповідей // Проблеми едиційної та камеральної археографії: історія, теорія, методика. Вип. 10. — Львів, 1992.
• Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4-5 листопада 1993 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1993.
• Четверта наукова геральдична конференція (Львів, 10-12 листопада 1994 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1994.
• П'ята наукова геральдична конференція (Львів, 10-11 листопада 1995 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1995.
• Шоста наукова геральдична конференція (Львів, 27-29 березня 1997 року). Матеріали. — Львів, 1997.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геральдика

• Бібліографія з геральдики різними мовами (англ.)

Організації

Міжнародні

• Міжнародна Конфедерація Генеалогії і Геральдики [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.] (фр.)
• Міжнародна Академія Геральдики [Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine.] (фр.)

Національні

• Англія: Інститут геральдичних і генеалогічних досліджень [Архівовано 24 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Англія, Уельс і Північна Ірландія: Гербова колегія [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Болгарія: Болгарське геральдичне і вексилологічне товариство [Архівовано 1 лютого 2022 у Wayback Machine.] (болг.)
• Італія: Геральдична Колегія [Архівовано 3 квітня 2010 у Wayback Machine.] (італ.)
• Ірландія: Офіс головного герольда Ірландії [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Канада: Канадська герельдична організація (англ.)
• Македонія: Македонське геральдичне товариство [Архівовано 3 грудня 2007 у Wayback Machine.] (мак.)
• Нідерланди: Верховна рада шляхетства [Архівовано 3 грудня 2007 у Wayback Machine.] (нід.)
• Південна Африка: Відділ Геральдики [Архівовано 30 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Росія Союз геральдистів Росії [Архівовано 30 листопада 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сибір: Сибірська Геральдична Колегія [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сербія: Сербське геральдичне товариство (серб.)
• Словенія: Словенське геральдичне товариство [Архівовано 28 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (словен.)
• США: Інститут геральдики США (англ.)
• Україна: Українське геральдичне товариство [Архівовано 7 січня 2009 у Wayback Machine.] (укр.)
• Фінляндія: Фінське геральдичне товариство [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.] (фін.)
• Фландрія: Фламанська геральдична рада (англ.)
• Хорватія: Хорватська геральдична і вексилологічна асоціація [Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (хор.)
• Чехія: Акаденія геральдичної науки Чеської Республіки [Архівовано 20 листопада 2007 у Wayback Machine.] (чес.)
• Швеція: Національне правління геральдики, Національний архів [Архівовано 8 червня 2007 у Wayback Machine.] (швед.)
• Шотландія: Двір лорда Ліону (англ.)

Інші сайти

• Шляхетська геральдика. (укр.)
• Міжнародна міська геральдика (герби країн і міст) [Архівовано 26 лютого 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
• Українська геральдика [Архівовано 18 червня 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
• Європейська геральдика (фр.)
• Дослідження з геральдики (сувої, печатки) [Архівовано 30 листопада 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Герби російських міст [Архівовано 15 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Герби міст Білорусі [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.] (біл.)
• Білоруська геральдика [Архівовано 2 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Литовська геральдика (англ.)
• Малий гербовник Адама Кромера і приятелів (пол.)
• Геральдика (словники) [Архівовано 2 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Геральдика в інтернеті (список сайтів) [Архівовано 12 грудня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)