Українське мовознавство (україністика) — галузь мовознавства, що вивчає українську мову.
Українське мовознавство бере свій початок з лексикографічних практик, що сформувалися в часи Київської Русі. Одним з перших етапів розвитку були глоси — пояснення незрозумілих слів, здебільшого запозичених з інших мов, таких як грецька, старослов'янська, давньоєврейська. Глоси часто зустрічалися на полях рукописів або між рядками (інтерлінеарні глоси) й використовувалися для тлумачення термінів у стародавніх текстах. Цей процес почався ще в XI—XIII століттях і став основою для створення перших словників. Ці ранні форми лексикографічної роботи заклали підвалини для подальшого розвитку українського мовознавства.
Українське мовознавство в XVI—XVIII ст
До другої половини XVI століття глоса була основним видом лексикографічної праці в Україні. У XVI—XVII століттях в Україні з'явилися перші праці, присвячені граматиці та лексикографії. У друкарні Івана Федорова були опубліковані його «Буквар» (1574), а також такі праці, як «Кграматика словеньска языка» (1586) та «Адельфотес. Грамматіка доброглаголиваго еллино-словенскаго языка…» (1591). У 1596 році побачили світ «Грамматіка словенска» та «Лексис…» Лаврентія Зизанія, в яких було започатковано українську граматичну термінологію.
До найвизначніших здобутків українського мовознавства цього періоду належать «Грамматіки славєнския правилноє Синтаґма» Мелетія Смотрицького (1619) та «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» Памва Беринди (1627). Основним об'єктом дослідження була «словенороська» мова, яка базувалася на старослов'янській. Водночас приділялася увага й староукраїнській літературній мові, про що свідчать перекладна частина «Лексікону…» Памва Беринди, рукописна «Грамматыка словенская» Івана Ужевича (1643, 1645 роки, латинською мовою), а також «Синоніма славеноросская» (XVII ст.) та інші праці.
Праці Мелетія Смотрицького і Памва Беринди використовувалися не лише в Україні, а й у Білорусі та Росії. Важливим внеском у розвиток української лексикографії стали роботи Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського, які мешкали в Москві. Єпіфаній Славинецький створив «Філологический лексиконъ», що пояснював терміни Святого Письма, та словник «Книга Лѣксиконъ греко-славенолатинскій». Він також підготував латино-слов'янський та слов'яно-латинський словники, які широко переписувалися. Один зі списків слов'яно-латинського словника був доопрацьований Арсенієм Корецьким-Сатановським у 1650 році.
Кінець XVII—XVIII століття, період, коли Україна опинилася під повним контролем Московської держави, був несприятливим для розвитку української філології, а також науки і культури загалом. У 1720 році царським указом було заборонено друкувати церковні книги мовою, відмінною від офіційно прийнятої в Московській державі. Водночас на західноукраїнських землях, які залишалися поза межами Російської імперії, продовжували розвиватися філологічні традиції, започатковані Мелетієм Смотрицьким. Зокрема, у 1788 році на Закарпатті була опублікована граматика Арсенія Коцака.
Українське мовознавство у XIX столітті
У 20-х роках XIX століття в Західній Україні були створені важливі праці з граматики й мовознавства. Серед них — «Граматка языка славено-руского» Івана Могильницького (опублікована в 1910 році) та «Grammatica Slavo-Ruthena» («Граматика слов'яно-українська») Михайла Лучкая (1830), яка містила зразки закарпатських говірок української мови. Першою граматикою української розмовної мови стала «Грамматика малороссійскаго нарѣчія» О. П. Павловського, видана у 1818 році. У ній було розглянуто фонетичні та граматичні особливості української мови в порівнянні з російською, а також додано «Краткій малороссійскій словарь».
Вагомий внесок у дослідження історії української мови зробили Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський і Петро Лавровський, які відстоювали її самобутність. Ізмаїл Срезневський у 1834 році зазначав, що українська (або малоруська) мова є самостійною, багатою й гнучкою, здатною дорівнятися до культурних мов світу за багатством синтаксису, поетичністю та музичністю.
Значний внесок у вивчення української мови зробив Олександр Потебня, який аргументував право кожного народу на власну мову та її розвиток. Павло Житецький у своїй праці «Очерк звуковой истории малорусского нарѣчія» (1876) здійснив систематичний аналіз історичної фонетики української мови та вивчав її літературну форму й мову фольклору. Основи української діалектології були закладені Костем Михальчуком.
У першій половині XIX століття з'явилися рукописні українські словники, серед яких найбільш значущим був словник Петра Білецького-Носенка, опублікований лише у 1966 році. Надалі видавалися друковані словники, зокрема «Словарь малорусского нарѣчія» Олександра Афанасьєва-Чужбинського (1855), «Опыт южнорусского словаря» Каленика Шейковського (1861—1886) та інші. Було видано і перекладні словники, такі як «Нѣмецко-руский словарь» (1866—1867) та «Малоруско-німецкий словар» Є. Желехівського й С. Недільського (1885—1886).
На Східній Україні розвиток мовознавства відбувався паралельно з піднесенням наукової уваги до української мови. У Західній Україні, зокрема в Галичині й Закарпатті, церковнослов'янську мову поступово замінювала народна. Тут створювалися підручники з української мови, зокрема роботи Івана Вагилевича (1845), О. Левицького (1849), Якова Головацького (1849) та Омеляна Огоновського (1889) та інші.
Українські мовознавці прагнули до створення єдиної літературної мови, беручи за основу мову письменників Наддніпрянщини. Їхні праці стали важливим внеском у національну культуру, зміцнюючи засади української літературної мови, яка перебувала під тиском царської заборони.
Українське мовознавство у XX ст
Прогресивна російська інтелігенція підтримувала право української мови на вільний розвиток. Це підтверджує, зокрема, доповідна записка Петербурзької академії наук, підготовлена в 1905 році, яка закликала до скасування обмежень на українське друковане слово. Серед її авторів були відомі академіки О. Шахматов, Ф. Корш, член Російської Академії Наук П. Фортунатов та інші.
Граматичну систему української мови, а також історію її розвитку від найдавніших часів описав А. Кримський («Украинская грамматика», т. 1—2, 1907—1908). Найповнішою лексикографічною працею свого часу є «Словарь української мови» за редакцією Б. Грінченка (1907—1909).
Після розпаду Російської імперії у 1917 році та початку національного відродження в Україні розпочався новий етап в історії українського мовознавства, який пройшов через кілька важливих періодів.
В історії українського радянського мовознавства виділяють чотири періоди:
- I період (1917 — початок 30-х років). Характеризується активним дослідженням фонетики і граматики, історії й діалектології української мови, яскраво вираженим практичним спрямуванням мовознавчої науки;
- II період (30 — 40-ві роки). Період наступу на українізацію і репресивної політики ВКП (б) — КПРС, коли згорталися теоретичні дослідження і призупинилася практична робота;
- III період (50 — 60-ті роки). Характеризується намаганням оновити теорію мовознавства, увагою до розвитку граматичних досліджень, лексикографії та лінгвостилістики;
- IV період (70 — 80-ті роки). Відзначається не лише розвитком порівняльно-історичного мовознавства, а й творенням сумнівних прогнозів, що видавалися за соціолінгвістику.
1917 — початок 1930-х років
У перший період було засновано «Інститут української наукової мови» Всеукраїнської академії наук (1921), створено кафедри української та інших мов у вищих навчальних закладах. Інтенсивно велися мовознавчі дослідження, укладалися перекладні й термінологічні словники, зокрема «Російсько-український словник» за редакцією А. Кримського (т. 1—3, 1924—1933). З'явилися підручники і посібники з української мови (М. Грунського і Г. Сабалдиря в 1920 р., О. Синявського в 1923 р., М. Наконечного в 1928 р.; за редакцією Л. Булаховського в 1929-30 рр.), з історії й діалектології («Нариси української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини XI—XVIII вв.») О. Шахматова й А. Кримського в 1922 р., «Нарис історії української мови» П. Бузука в 1927 р., «Курс історії українського язика» Є. Тимченка в 1927 р.). Розпочалась робота над укладанням «Історичного словника української мови» (вийшло два випуски першого тому в 1930 і 1932 роках). Видано десятки термінологічних словників.
Крім української, досліджують інші слов'янські мови, а також германські, романські, тюркські й арабську мови (помітним явищем не тільки в українському, а й у світовому мовознавстві є дослідження з орієнталістики А. Кримського).
1930-ті — 1940-ві роки
На початку 30-х років інтенсивний розвиток українського мовознавства було призупинено. Розпочалась боротьба офіційної комуністичної політики проти української мови й культури. Широкого масштабу досягли репресії щодо провідних діячів української науки, літератури, мистецтва. Безпідставно були репресовані В. Ганцов, М. Гладкий, О. Курило, С. Смеречинський, М. Сулима, К. Німчинов, О. Синявський, О. Ізюмов, М. Йогансен, Н. Малеча, , Б. Ткаченко, Г. Сабалдир, згодом А. Кримський та ін. Адміністративне насаджували марризм. Хто не поділяв маррівського вчення, отримував тавро «буржуазного мовознавця». Розгорнувся масовий пошук «помилок» у працях лінгвістів попередніх років. З'являються публікації з критикою мовознавців. Самі назви статей у журналі «Мовознавство» засвідчують жорстокий терор на лінгвістичній ниві: «Добити ворога» (С. Василевський), «Проти буржуазного націоналізму й фальсифікації» (Г. Сабалдир), «Націоналістичні перекручення в питаннях українського словотвору» (П. Горецький), «Національне шкідництво в синтаксисі сучасної української літературної мови» (П. Горецький, І. Кириченко), «Термінологічне шкідництво і його теоретичне коріння» (О. Фінкєль), «Націоналізм в етимології» (Н. Ліперовська). У 1934 р. опубліковано брошуру К. Німчинова «Проти націоналістичного шкідництва в синтаксисі української літературної мови». Серед авторів «викривальних» статей є й ті, хто згодом був репресований і розстріляний.
Автори замовлених і часом не зі своєї волі написаних статей вдавалися до далеко не наукової лексики і фразеології з явними ознаками стилю судового вироку. Так, С. Василевський у статті «Добити ворога» пише: «Кримський, Курило, Тимченко, Сулима та інші сумлінно виконували замовлення свого умираючого класу — буржуазії, […] за „чистою наукою“ Тимченка, Кримського та інших ховалися фашистські інтервенціоністські плани», а Г. Сабалдир у статті «Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації» виносить такий присуд: «Нариси» С. Смеречинського — «твір ворожий, що його негайно треба з н и щ и т и, бо важко, мабуть, найти виразніший націоналістичний твір в українському мовознавстві […], де так чітко й войовниче сформульовано ідеї українського фашизму в мовознавстві». Ці статті не мають жодного стосунку до науки.
Серед нечисленних вартісних праць 30—40-х років можна назвати «Історію форм української мови» М. Грунського і П. Ковальова (1931), «Історичний коментарій до російської літературної мови» (1936) і «Російська літературна мова першої половини XIX ст.» (т. І, 1941) Л. Булаховського та «Вступ до мовознавства» М. Калиновича (1940). Власне наукові проблеми досліджували мовознавці, які опинилися в еміграції: Є. Онацький, П. Ковальов, Ю. Шевельов, І. Огієнко, В. Чапленко та ін.
1950-ті — 1960-ті роки
У 50-ті роки після дискусії щодо маррівського «нового вчення про мову» наступило деяке пожвавлення в українському мовознавстві. З'являються дослідження з порівняльно-історичного мовознавства. Помітним явищем став вихід двотомного «Курсу сучасної української мови» за редакцією Л. Булаховського (1951) та «Історичної граматики української мови» О. Безпалька, М. «Атлас української мови».
а, М. Жовтобрюха, С. Самійленка й І. Тараненка (1957) та двотомного «Курсу історії української літературної мови» (1958—1961).
У 60-ті роки XX ст. пожвавився інтерес до вивчення пам'яток української мови, зокрема було видано «Граматику» І. Ужевича, «Лексикон» П. Беринди, «Лексис» Л. Зизанія, лексикографічні праці Є. Славинецького, А. Корецького-Сатановського, «Словник української мови» П. Білецького-Носенка та ін. Ця робота тривала і в 70-ті роки.
Знаменними подіями в українській лексикографії було видання шеститомного «Українсько-російського словника» (1953—1963), тритомного «Російсько-українського словника» (1968), двотомного «Словника мови Т. Г. Шевченка» (1964).
На 50—60-ті роки припадає зародження української лінгвостилістики й інтенсивні дослідження діалектів української мови, що згодом вилилося в укладення «Атласу української мови».
1970-ті — 1980-ті роки
З хрущовською відлигою 60-х років посилилася увага мовознавців до культури української мови (з 1967 р. став виходити міжвідомчий збірник «Культура слова»), до нових напрямів дослідження мови (структурна і математична лінгвістика, пов'язана зі школою В. Перебийнос). У 60—80-ті роки активізувалося дослідження міжмовних контактів (Ю. Жлуктенко, В. Акуленко, В. Семчинський, О. Ткаченко), розвивається славістика (О. Мельничук, В. Русанівський), германістика і романістика (Ю. Жлуктенко, Б. Задорожний, Г. Почепцов, О. Чередниченко), досліджуються балтійські (А. Непокупний), тюркські (О. Гаркавець), фінно-угорські (П. Лизанець, О. Ткаченко) та інші мови, закладаються підвалини української акцентологічної школи (В. Скляренко, В. Винницький).
Важливими подіями в українському мовознавстві 70—80-х років є вихід «Словника української мови» в одинадцяти томах (1970—1980), «Етимологічного словника української мови» в семи томах (вийшло чотири томи, 1982,1985, 1989, 2003), «Атласу української мови» у трьох томах (1984, 1988, 2001), а також п'ятитомного курсу «Сучасна українська мова» (1969—1973), в якому узагальнено здобутки досліджень на той час усіх структурних рівнів української мови. Негативним моментом українського мовознавства цього періоду є псевдосоціолінгвістичні дослідження, в яких у час тотальної русифікації українського етносу і стрімкого звуження суспільних функцій української мови стверджувався її «нечуваний розквіт».
Провідні мовознавці 1920 — 1980 років
Найвидатнішими постатями українського мовознавства 20—80-х років є А. Кримський, М. Грунський, М. Калинович, Є. Тимченко, Л. Булаховський, О. Мельничук.
Агатангел Юхимович Кримський (1871—1942) — сходознавець, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, історик, письменник і перекладач. У 1918 р. обраний академіком УАН. З 1921 до 1929 р. був директором Інституту української наукової мови. Володів майже 60 мовами. Опублікував до 1000 наукових праць, найголовнішими з яких є «Нарис з історії української мови», написаний у співавторстві з О. Шахматовим (1922, 1924), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Нарис історії українського правопису до 1927 р.» (1929), «Українська граматика…» (1907), «Історія Персії та її письменства» (1923). У працях «Філологія і погодінська гіпотеза…» (1904), «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староруських рукописів» (1906), «Давньокиївський говір» (1906) спростував псевдонаукову шовіністичну теорію Погодіна — Соболевського про російський етнічний склад населення Києва і Київщини за часів Київської Русі та неавтохтонність на цій території українського етносу. Досліджував українські говори. Низку праць присвятив розвитку й нормалізації української мови. Був науковим редактором «Російсько-українського словника» у трьох томах (1924—1933). Кримського по праву вважають основоположником української орієнталістики. Написав багато праць зі сходознавства (досліджував історію, мову, літературу семітів, арабів, персів і тюрків). У 1941 р. був репресований, помер у в'язниці.
Микола Кузьмович Грунський (1872—1951) — професор Київського університету (у 1919—1920 рр. був ректором). Досліджував походження старослов'янського письма, мову давніх пам'яток старослов'янської писемності, історію слов'янських мов. Відомими є такі його праці: «Пам'ятки і питання давньослов'янської писемності» у двох томах (1904—1906), «Нариси з історії розробки синтаксису слов'янських мов» у двох томах (1910—1911), «Білоруська мова в її минулому та сучасному вивченні» (1930), «Граматика давньоцерковнослов'янської мови» (1906), «Українська граматика» (1918), «Вступ до слов'янського мовознавства» (1941), «Українська мова» (1926; у співавторстві з Г. Сабалдирем) та ін. У статті «Основи та проблеми сучасної лінгвістики» зробив критичний огляд тогочасних мовознавчих концепцій з позицій порівняльно-історичного мовознавства.
Михайло Якович Калинович (1888—1949) — відомий мовознавець, літературознавець і перекладач, академік АН УРСР з 1939 р., професор Київського університету. Викладав вступ до мовознавства, порівняльну граматику індоєвропейських мов, санскрит, готську мову, історію давньої індійської літератури. У 1930—1944 рр. очолював Інститут мовознавства Академії наук і відділ загального мовознавства в цьому ж інституті до 1949 р. Найбільше прислужився українському словникарству: був головним редактором «Російсько-українського словника» (1948), автором багатьох публікацій з теорії та історії лексикографії. У «Вступі до мовознавства» (1940, перевидано 1947) вніс багато нового в теорію слова використавши матеріал різних європейських і південноазійських мов, чим заклав підґрунтя зіставної лексикології в нашому мовознавстві. Іншим об'єктом зацікавлень ученого була проблема походження мови («Походження мови», 1946).
Євген Костянтинович Тимченко (1866—1948) — один із організаторів Української академії наук, її дійсний член із 1919 р., член-кореспондент АН СРСР з 1929 р. Об'єктом його зацікавлень були питання української літературної мови, її історії. В «Українській граматиці» (1907, 2-е доповнене видання — 1917) детально описав фонетику, морфологію та словотвір української мови, а в «Курсі історії українського язика» (1927, 2-е доповнене видання — 1930) широко залучив матеріал слов'янських та інших індоєвропейських мов, діалектні дані і на цьому тлі розглянув історію української мови. Цінними є його дослідження з синтаксису відмінків української мови, результати яких викладено у працях «Функції генітива в південноруській мовній області» (1913), «Льокатив в українській мові» (1924), «Номінатив і датив в українській мові» (1925), «Вокатив і інструменталь в українській мові» (1926), «Акузатив в українській мові» (1928). Досліджував учений і проблеми діалектології, якій присвятив кілька праць, зокрема «Причинки до української діалектології» (1908) і «Одна діалектна особливість вживання морфеми ся» (1948).
Чи не найбільше відомий Тимченко як лексикограф. Він є співавтором і редактором першого «Історичного словника українського язика» (випуск 1, 1930; випуск 2, 1932), уклав «Русско-малоросский словарь» у двох томах (1897—1899), брав активну участь у підготовці «Словаря української мови» за редакцією Б. Грінченка (1907—1909).
Леонід Арсенійович Булаховський (1888—1961) — мовознавець, спеціаліст з українського, російського, слов'янського й загального мовознавства, перший голова Українського комітету славістів, дійсний член АН УРСР і член-кореспондент АН СРСР, директор Інституту мовознавства АН УРСР з 1944 до 1961 р.
У полі зору Булаховського були питання історії й теорії мовознавства; фонетика й лексика, морфологія й синтаксис, стилістика та історія української, російської та інших слов'янських мов, методика викладання мов. Дослідженням ученого притаманний синтез історії, мовознавства й літературознавства. Він написав майже 400 наукових праць. Перша друкована праця «До питання слов'янської кількості й наголосу» з'явилася в 1910 р., коли Булаховський був ще студентом.
Свої загальнолінгвістичні погляди Булаховський виклав у підручниках «Вступ до мовознавства» (російською мовою, 1953), «Нариси з загального мовознавства» (1955) і у праці «Виникнення і розвиток літературних мов» (1941—1947). Учений вніс багато нового у вивчення проблем семасіології і лексикології, в дослідження становлення і закономірності функціонування літературних мов. У численних публікаціях 50-х років Булаховський зробив вагомий внесок в утвердження порівняльно-історичного мовознавства.
Чимало праць дослідник присвятив вивченню української мови — лексики, морфології, синтаксису, стилістики, акцентології, орфографії, пунктуації, історичної граматики та історії літературної мови. Часто на матеріалі української мови вчений розв'язує загальнослов'янські проблеми. Його «Питання походження української мови» (1956), що відзначаються енциклопедичністю відомостей, до нашого часу вважаються найсоліднішим і найнадійнішим джерелом із цієї проблеми. Двотомний «Курс сучасної української літературної мови» (1951) за редакцією й участю Булаховського, дослідження мови українських письменників-класиків (Т. Шевченка, М. Рильського та ін.) дали підстави вважати вченого творцем лінгвістичної школи історії літературної мови і лінгвостилістики в Україні.
Неоціненний внесок його в русистику. «Курс російської літературної мови» (1935) — оригінальна праця за способом викладу, новизною трактування проблемних питань і за представленим у ньому матеріалом. Уперше у практиці вищої школи тут уведено розділ лексики, виділено в окремий розділ словотвір, наведено багатий матеріал з наголосу різних частин мови; в розділі про синтаксис викладено вчення про надфразові єдності. Можна твердити, що саме Булаховський заклав основи синтаксису зв'язного мовлення.
Книжка «Історичний коментарій до російської літературної мови» (1936) оригінальна тим, що автор вибрав ретроспективний спосіб аналізу мовних явищ: факти сучасної російської мови отримують своє пояснення в близькому і далекому минулому. Ця праця сприяла з'ясуванню історичного розвитку російської мови, осмисленню всіх сторін мовної структури.
У двотомній праці «Російська літературна мова першої половини XIX століття» (1941) досліджено стилістичні засоби (лексичні, фонетичні, морфологічні й синтаксичні) різних жанрів російської літературної мови. Ця праця вплинула на формування курсу російської літературної мови як окремої наукової дисципліни.
Булаховський досліджував й інші слов'янські мови: польську, чеську, болгарську, сербську, хорватську, словенську і македонську. Широке визнання отримали такі його праці, як «Про деякі питання і завдання вивчення слов'янських мов», «До історії взаємовідношень слов'янських літературних мов», «Дослідження в галузі граматичної аналогії і споріднених явищ (слов'янські атематичні дієслова)», «Слов'янські найменування птахів», «Граматична індукція в слов'янському відмінюванні», «Акцентологічний коментарій до польської мови», «Акцентологічний коментарій до чеської мови» та ін. Як зазначав російський мовознавець В. Ілліч-Світич, Булаховський «завершив побудову традиційної слов'янської акцентологічної концепції». Застосовуючи порівняльно-історичний метод, він прагнув охопити мовні явища всебічно, у всій їх складності [Иллич-Свитыч 1967].
Юрій Шевельов (1908—2002) славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). 1949 — доктор філософії. Президент УВАН у 1959—1961 та 1981—1986 роках. Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Лундського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу «Сучасність». Автор 17 книг та низки фундаментальних наукових праць, зокрема: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979).
Олександр Савич Мельничук (1921—1997) — академік АН України, член-кореспондент АН СРСР, теоретик мовознавства. Автор праць із загального та індоєвропейського мовознавства, славістики, української та російської мов. Найважливішими з них є «Розвиток структури слов'янського речення» (1966), «Про роль мислення у формуванні структури мови» (1966), «Поняття системи і структури мови» (1970), «Про генезу індоєвропейського вокалізму» (1979), «Про мову Київського літопису XII століття» (1983). Крім цього, Мельничук є співавтором і редактором праць «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966), «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972), «Сучасне зарубіжне мовознавство» (1983), «Історична типологія слов'янських мов» (1986) та ін. Керував підготовкою фундаментального семитомного «Етимологічного словника української мови», створив школу українських етимологів. «У своїх дослідженнях він ішов шляхом дедалі ширших узагальнень від праць, пов'язаних безпосередньо з синхронічною україністикою, до етимологічних і загальнолінгвістичних, від загальнославістичних до загальноіндоєвропеїстичних для того, щоб закінчити, на превеликий жаль, не вивершеною серією досліджень, у яких ставилося й аргументовувалося положення про спорідненість усіх мов світу» [Ткаченко 2001: 6].
Новим було бачення Мельничука філософських проблем мовознавства, зокрема таких, як мова і мислення, система і структура мови, мова як знакова система. Багато уваги вчений приділив питанню розвитку мови. У статті «Розвиток мови як реальної системи» (1981) та в інших працях розвиток мови розглядає через призму її системності й доходить таких висновків: 1) мова еволюціонує поступово (не стрибкоподібно), не порушуючи рівноваги системи; 2) якщо мовні зміни приводять до посилення системності, то мова прогресує, а якщо до послаблення — регресує; 3) прогрес мови — це зростання її можливостей виражати новий зміст; 4) причини мовних змін можуть бути свідомими (пов'язані з розвитком соціуму) і несвідомими (які мають психолінгвістичну природу); прикладом перших є пуризм; 5) потужним чинником розвитку мови є мислення, при цьому роль мислення на різних етапах розвитку мови є неоднаковою: «[…] у процесі історичної взаємодії між мисленням і структурою мови загальний вплив мислення на мовну структуру поступово посилюється, у той час як зворотний вплив структури мови на мислення відповідно послаблюється». Будучи теоретиком порівняльно-історичного мовознавства, Мельничук, як і Шлейхер, переконаний в реальності реконструйованих мовних праформ, тому він залучав до ширших порівнянь не тільки зафіксовані писемністю форми, а й реконструйовані. Це дало йому змогу вийти за межі окремих мовних родин, поглибити доісторичну перспективу мовознавства і висунути ідею спорідненості усіх мов світу, їхнього походження від єдиної прамови людства, про що йдеться в його фундаментальній праці «Про всезагальну спорідненість мов світу» (1991).
Учений сформулював п'ять принципів порівняльно-історичного дослідження мов: 1) необов'язковість встановлення відповідності між голосними в коренях слів; 2) встановлення відповідностей не між ізольованими приголосними, а між групами приголосних; 3) встановлення відповідностей із допущенням можливості метатези приголосних кореня; 4) встановлення відповідностей між формами з різними інфіксами й формами без них; 5) встановлення семантичних паралелей із урахуванням можливості розходження значень.
Мельничук був теоретиком і в галузі україністики та славістики. У монографії «Розвиток структури слов'янського речення» він детально простежив еволюцію речення в слов'янських мовах від найдавніших часів до наших днів, а в академічному підручнику «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» дав ґрунтовний опис синтагматичного членування українського речення.
Зарицький Микола Степанович (нар. 30 травня 1921 р.) — мовознавець, педагог, спеціаліст у галузі загального мовознавства, словотвору, лексикології, історії російської, української, інших слов'янських мов, психолінгвістики, лінгводидактики, теорії перекладу. Кандидат філологічних наук (1962), доцент (1966), професор (2001). М. С. Зарицький — автор понад 100 друкованих праць, 8 монографій, підручників і навчальних посібників (із грифом Мінвузу та МОН) з мовознавства, методики навчання, стилістики, теорії і практики перекладу, термінознавства; організатор і доповідач численних республіканських, всесоюзних, міжнародних наукових конференцій. Протягом багатьох років — член Вченої ради Київського університету, Вченої ради факультету, спецрад із захисту дисертацій у КДУ, Інституті мовознавства АН УРСР, член редколегій багатьох фахових видань, НМК з вищої філологічної освіти Мінвузу СРСР (понад 10 років).
Див. також
- Українська лексикографія
- Українське мовознавство (журнал)
Примітки
- В. М. Русанівський. Україністика // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 700—706.
- В. В. Німчук. Глосографія // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 99-100.
- Срезневский И. И. Письмо проф. И. М. Снегиреву: Взгляд на памятники украинской народной словесности / Ученые записки Императорского Московского университета. Часть 6. — М.: В Универ. тип., 1834. — С. 134—150.(рос. дореф.)
- П. Житецкий. Очерк звуковой истории малорусского наречия. — Київ, 1876.
- Українське мовознавство 20—80-х років XX ст. [Архівовано 10 червня 2019 у Wayback Machine.] / Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — 3-тє вид. — Київ: ВЦ «Академія», 2010.
Джерела
- Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. — К., 1991.
- Горецький П. Й. Історія української лексикографії. — К., 1963.
- Жовтобрюх М. А. Нариси історії українського радянського мовознавства (1918—1941), Київ, 1991. [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України: 1930—2005. Матеріали до історії. — К., 2005.
- Масенко Л. Т. Альтернативне мовознавство шістдесятників // Українська мова. — 2004. — № 2. — С. 25–38.
- Павлюк М. В. Основні етапи розвитку українського мовознавства дожовтневого періоду. — Київ–Одеса, 1978.
- Русанівський В. М. Україністика // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — C. 648—652.
- Селігей П. О. Історія українського мовознавства XX — початку XXI століть // Історія української культури: У 5 т. — Т. 5: Українська культура XX — початку XXI століть. — Кн. 3: Культура та розвиток науки і технологій в Україні. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 188—230. [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Селігей П. О. Українське академічне мовознавство за дев'яносто років (1918—2008) // Мовознавство. — 2008. — № 4/5. — С. 3–17 [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.].
- Студії з історії українського мовознавства та лінгвопоетики: зб. наук. пр. / В. С. Калашник ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2016. — 130, [1] с. : портр. — ISBN 978-966-285-334-6
- Українське мовознавство у діаспорі. (укр.)
- Українське мовознавство у західних і південних слов'ян. — К., 2005.
- Шевченко Л. Л. Так це починалося… (Розвиток мовознавства в 20-ті роки) // Мовознавство. — 1998. — № 6.
Посилання
- Українське мовознавство // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упорядник Ю. І. Римаренко та ін. — Київ: «Генеза», «Довіра», 1996. — С. 156—160. — 942 с. — ISBN 966-507-016-9.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinske movoznavstvo znachennya Ukrayinske movoznavstvo ukrayinistika galuz movoznavstva sho vivchaye ukrayinsku movu Ukrayinske movoznavstvo bere svij pochatok z leksikografichnih praktik sho sformuvalisya v chasi Kiyivskoyi Rusi Odnim z pershih etapiv rozvitku buli glosi poyasnennya nezrozumilih sliv zdebilshogo zapozichenih z inshih mov takih yak grecka staroslov yanska davnoyevrejska Glosi chasto zustrichalisya na polyah rukopisiv abo mizh ryadkami interlinearni glosi j vikoristovuvalisya dlya tlumachennya terminiv u starodavnih tekstah Cej proces pochavsya she v XI XIII stolittyah i stav osnovoyu dlya stvorennya pershih slovnikiv Ci ranni formi leksikografichnoyi roboti zaklali pidvalini dlya podalshogo rozvitku ukrayinskogo movoznavstva Ukrayinske movoznavstvo v XVI XVIII stPersha storinka odnogo z najdavnishih slovnikiv ukrayinskoyi movi Leksikon slavenorwsskyij i imen Tlkovanyiye Pamvi Berindi Do drugoyi polovini XVI stolittya glosa bula osnovnim vidom leksikografichnoyi praci v Ukrayini U XVI XVII stolittyah v Ukrayini z yavilisya pershi praci prisvyacheni gramatici ta leksikografiyi U drukarni Ivana Fedorova buli opublikovani jogo Bukvar 1574 a takozh taki praci yak Kgramatika slovenska yazyka 1586 ta Adelfotes Grammatika dobroglagolivago ellino slovenskago yazyka 1591 U 1596 roci pobachili svit Grammatika slovenska ta Leksis Lavrentiya Zizaniya v yakih bulo zapochatkovano ukrayinsku gramatichnu terminologiyu Ivan Uzhevich Slov yanska gramatika Parizkij rukopis 1643 Do najviznachnishih zdobutkiv ukrayinskogo movoznavstva cogo periodu nalezhat Grammatiki slavyenskiya pravilnoye Sintagma Meletiya Smotrickogo 1619 ta Leksikon slavenorosskij i imen tlkovaniye Pamva Berindi 1627 Osnovnim ob yektom doslidzhennya bula slovenoroska mova yaka bazuvalasya na staroslov yanskij Vodnochas pridilyalasya uvaga j staroukrayinskij literaturnij movi pro sho svidchat perekladna chastina Leksikonu Pamva Berindi rukopisna Grammatyka slovenskaya Ivana Uzhevicha 1643 1645 roki latinskoyu movoyu a takozh Sinonima slavenorosskaya XVII st ta inshi praci Lavrentij Zizanij Leksis 1596 Praci Meletiya Smotrickogo i Pamva Berindi vikoristovuvalisya ne lishe v Ukrayini a j u Bilorusi ta Rosiyi Vazhlivim vneskom u rozvitok ukrayinskoyi leksikografiyi stali roboti Yepifaniya Slavineckogo ta Arseniya Koreckogo Satanovskogo yaki meshkali v Moskvi Yepifanij Slavineckij stvoriv Filologicheskij leksikon sho poyasnyuvav termini Svyatogo Pisma ta slovnik Kniga Lѣksikon greko slavenolatinskij Vin takozh pidgotuvav latino slov yanskij ta slov yano latinskij slovniki yaki shiroko perepisuvalisya Odin zi spiskiv slov yano latinskogo slovnika buv doopracovanij Arseniyem Koreckim Satanovskim u 1650 roci Titulna storinka Gramatiki slov yanskoyi vidannya 1619 roku Kinec XVII XVIII stolittya period koli Ukrayina opinilasya pid povnim kontrolem Moskovskoyi derzhavi buv nespriyatlivim dlya rozvitku ukrayinskoyi filologiyi a takozh nauki i kulturi zagalom U 1720 roci carskim ukazom bulo zaboroneno drukuvati cerkovni knigi movoyu vidminnoyu vid oficijno prijnyatoyi v Moskovskij derzhavi Vodnochas na zahidnoukrayinskih zemlyah yaki zalishalisya poza mezhami Rosijskoyi imperiyi prodovzhuvali rozvivatisya filologichni tradiciyi zapochatkovani Meletiyem Smotrickim Zokrema u 1788 roci na Zakarpatti bula opublikovana gramatika Arseniya Kocaka Ukrayinske movoznavstvo u XIX stolittiU 20 h rokah XIX stolittya v Zahidnij Ukrayini buli stvoreni vazhlivi praci z gramatiki j movoznavstva Sered nih Gramatka yazyka slaveno ruskogo Ivana Mogilnickogo opublikovana v 1910 roci ta Grammatica Slavo Ruthena Gramatika slov yano ukrayinska Mihajla Luchkaya 1830 yaka mistila zrazki zakarpatskih govirok ukrayinskoyi movi Pershoyu gramatikoyu ukrayinskoyi rozmovnoyi movi stala Grammatika malorossijskago narѣchiya O P Pavlovskogo vidana u 1818 roci U nij bulo rozglyanuto fonetichni ta gramatichni osoblivosti ukrayinskoyi movi v porivnyanni z rosijskoyu a takozh dodano Kratkij malorossijskij slovar Gramatika malorosijskogo narichchya O Pavlovskogo 1818 roku Vagomij vnesok u doslidzhennya istoriyi ukrayinskoyi movi zrobili Mihajlo Maksimovich Izmayil Sreznevskij i Petro Lavrovskij yaki vidstoyuvali yiyi samobutnist Izmayil Sreznevskij u 1834 roci zaznachav sho ukrayinska abo maloruska mova ye samostijnoyu bagatoyu j gnuchkoyu zdatnoyu dorivnyatisya do kulturnih mov svitu za bagatstvom sintaksisu poetichnistyu ta muzichnistyu Znachnij vnesok u vivchennya ukrayinskoyi movi zrobiv Oleksandr Potebnya yakij argumentuvav pravo kozhnogo narodu na vlasnu movu ta yiyi rozvitok Pavlo Zhiteckij u svoyij praci Ocherk zvukovoj istorii malorusskogo narѣchiya 1876 zdijsniv sistematichnij analiz istorichnoyi fonetiki ukrayinskoyi movi ta vivchav yiyi literaturnu formu j movu folkloru Osnovi ukrayinskoyi dialektologiyi buli zakladeni Kostem Mihalchukom U pershij polovini XIX stolittya z yavilisya rukopisni ukrayinski slovniki sered yakih najbilsh znachushim buv slovnik Petra Bileckogo Nosenka opublikovanij lishe u 1966 roci Nadali vidavalisya drukovani slovniki zokrema Slovar malorusskogo narѣchiya Oleksandra Afanasyeva Chuzhbinskogo 1855 Opyt yuzhnorusskogo slovarya Kalenika Shejkovskogo 1861 1886 ta inshi Bulo vidano i perekladni slovniki taki yak Nѣmecko ruskij slovar 1866 1867 ta Malorusko nimeckij slovar Ye Zhelehivskogo j S Nedilskogo 1885 1886 Na Shidnij Ukrayini rozvitok movoznavstva vidbuvavsya paralelno z pidnesennyam naukovoyi uvagi do ukrayinskoyi movi U Zahidnij Ukrayini zokrema v Galichini j Zakarpatti cerkovnoslov yansku movu postupovo zaminyuvala narodna Tut stvoryuvalisya pidruchniki z ukrayinskoyi movi zokrema roboti Ivana Vagilevicha 1845 O Levickogo 1849 Yakova Golovackogo 1849 ta Omelyana Ogonovskogo 1889 ta inshi Ukrayinski movoznavci pragnuli do stvorennya yedinoyi literaturnoyi movi beruchi za osnovu movu pismennikiv Naddnipryanshini Yihni praci stali vazhlivim vneskom u nacionalnu kulturu zmicnyuyuchi zasadi ukrayinskoyi literaturnoyi movi yaka perebuvala pid tiskom carskoyi zaboroni Ukrayinske movoznavstvo u XX stProgresivna rosijska inteligenciya pidtrimuvala pravo ukrayinskoyi movi na vilnij rozvitok Ce pidtverdzhuye zokrema dopovidna zapiska Peterburzkoyi akademiyi nauk pidgotovlena v 1905 roci yaka zaklikala do skasuvannya obmezhen na ukrayinske drukovane slovo Sered yiyi avtoriv buli vidomi akademiki O Shahmatov F Korsh chlen Rosijskoyi Akademiyi Nauk P Fortunatov ta inshi Gramatichnu sistemu ukrayinskoyi movi a takozh istoriyu yiyi rozvitku vid najdavnishih chasiv opisav A Krimskij Ukrainskaya grammatika t 1 2 1907 1908 Najpovnishoyu leksikografichnoyu praceyu svogo chasu ye Slovar ukrayinskoyi movi za redakciyeyu B Grinchenka 1907 1909 Pislya rozpadu Rosijskoyi imperiyi u 1917 roci ta pochatku nacionalnogo vidrodzhennya v Ukrayini rozpochavsya novij etap v istoriyi ukrayinskogo movoznavstva yakij projshov cherez kilka vazhlivih periodiv V istoriyi ukrayinskogo radyanskogo movoznavstva vidilyayut chotiri periodi I period 1917 pochatok 30 h rokiv Harakterizuyetsya aktivnim doslidzhennyam fonetiki i gramatiki istoriyi j dialektologiyi ukrayinskoyi movi yaskravo virazhenim praktichnim spryamuvannyam movoznavchoyi nauki II period 30 40 vi roki Period nastupu na ukrayinizaciyu i represivnoyi politiki VKP b KPRS koli zgortalisya teoretichni doslidzhennya i prizupinilasya praktichna robota III period 50 60 ti roki Harakterizuyetsya namagannyam onoviti teoriyu movoznavstva uvagoyu do rozvitku gramatichnih doslidzhen leksikografiyi ta lingvostilistiki IV period 70 80 ti roki Vidznachayetsya ne lishe rozvitkom porivnyalno istorichnogo movoznavstva a j tvorennyam sumnivnih prognoziv sho vidavalisya za sociolingvistiku 1917 pochatok 1930 h rokivU pershij period bulo zasnovano Institut ukrayinskoyi naukovoyi movi Vseukrayinskoyi akademiyi nauk 1921 stvoreno kafedri ukrayinskoyi ta inshih mov u vishih navchalnih zakladah Intensivno velisya movoznavchi doslidzhennya ukladalisya perekladni j terminologichni slovniki zokrema Rosijsko ukrayinskij slovnik za redakciyeyu A Krimskogo t 1 3 1924 1933 Z yavilisya pidruchniki i posibniki z ukrayinskoyi movi M Grunskogo i G Sabaldirya v 1920 r O Sinyavskogo v 1923 r M Nakonechnogo v 1928 r za redakciyeyu L Bulahovskogo v 1929 30 rr z istoriyi j dialektologiyi Narisi ukrayinskoyi movi ta hrestomatiya z pam yatnikiv pismenskoyi staroukrayinshini XI XVIII vv O Shahmatova j A Krimskogo v 1922 r Naris istoriyi ukrayinskoyi movi P Buzuka v 1927 r Kurs istoriyi ukrayinskogo yazika Ye Timchenka v 1927 r Rozpochalas robota nad ukladannyam Istorichnogo slovnika ukrayinskoyi movi vijshlo dva vipuski pershogo tomu v 1930 i 1932 rokah Vidano desyatki terminologichnih slovnikiv Krim ukrayinskoyi doslidzhuyut inshi slov yanski movi a takozh germanski romanski tyurkski j arabsku movi pomitnim yavishem ne tilki v ukrayinskomu a j u svitovomu movoznavstvi ye doslidzhennya z oriyentalistiki A Krimskogo 1930 ti 1940 vi rokiNa pochatku 30 h rokiv intensivnij rozvitok ukrayinskogo movoznavstva bulo prizupineno Rozpochalas borotba oficijnoyi komunistichnoyi politiki proti ukrayinskoyi movi j kulturi Shirokogo masshtabu dosyagli represiyi shodo providnih diyachiv ukrayinskoyi nauki literaturi mistectva Bezpidstavno buli represovani V Gancov M Gladkij O Kurilo S Smerechinskij M Sulima K Nimchinov O Sinyavskij O Izyumov M Jogansen N Malecha B Tkachenko G Sabaldir zgodom A Krimskij ta in Administrativne nasadzhuvali marrizm Hto ne podilyav marrivskogo vchennya otrimuvav tavro burzhuaznogo movoznavcya Rozgornuvsya masovij poshuk pomilok u pracyah lingvistiv poperednih rokiv Z yavlyayutsya publikaciyi z kritikoyu movoznavciv Sami nazvi statej u zhurnali Movoznavstvo zasvidchuyut zhorstokij teror na lingvistichnij nivi Dobiti voroga S Vasilevskij Proti burzhuaznogo nacionalizmu j falsifikaciyi G Sabaldir Nacionalistichni perekruchennya v pitannyah ukrayinskogo slovotvoru P Goreckij Nacionalne shkidnictvo v sintaksisi suchasnoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi P Goreckij I Kirichenko Terminologichne shkidnictvo i jogo teoretichne korinnya O Finkyel Nacionalizm v etimologiyi N Liperovska U 1934 r opublikovano broshuru K Nimchinova Proti nacionalistichnogo shkidnictva v sintaksisi ukrayinskoyi literaturnoyi movi Sered avtoriv vikrivalnih statej ye j ti hto zgodom buv represovanij i rozstrilyanij Avtori zamovlenih i chasom ne zi svoyeyi voli napisanih statej vdavalisya do daleko ne naukovoyi leksiki i frazeologiyi z yavnimi oznakami stilyu sudovogo viroku Tak S Vasilevskij u statti Dobiti voroga pishe Krimskij Kurilo Timchenko Sulima ta inshi sumlinno vikonuvali zamovlennya svogo umirayuchogo klasu burzhuaziyi za chistoyu naukoyu Timchenka Krimskogo ta inshih hovalisya fashistski intervencionistski plani a G Sabaldir u statti Proti burzhuaznogo nacionalizmu i falsifikaciyi vinosit takij prisud Narisi S Smerechinskogo tvir vorozhij sho jogo negajno treba z n i sh i t i bo vazhko mabut najti viraznishij nacionalistichnij tvir v ukrayinskomu movoznavstvi de tak chitko j vojovniche sformulovano ideyi ukrayinskogo fashizmu v movoznavstvi Ci statti ne mayut zhodnogo stosunku do nauki Sered nechislennih vartisnih prac 30 40 h rokiv mozhna nazvati Istoriyu form ukrayinskoyi movi M Grunskogo i P Kovalova 1931 Istorichnij komentarij do rosijskoyi literaturnoyi movi 1936 i Rosijska literaturna mova pershoyi polovini XIX st t I 1941 L Bulahovskogo ta Vstup do movoznavstva M Kalinovicha 1940 Vlasne naukovi problemi doslidzhuvali movoznavci yaki opinilisya v emigraciyi Ye Onackij P Kovalov Yu Shevelov I Ogiyenko V Chaplenko ta in 1950 ti 1960 ti rokiU 50 ti roki pislya diskusiyi shodo marrivskogo novogo vchennya pro movu nastupilo deyake pozhvavlennya v ukrayinskomu movoznavstvi Z yavlyayutsya doslidzhennya z porivnyalno istorichnogo movoznavstva Pomitnim yavishem stav vihid dvotomnogo Kursu suchasnoyi ukrayinskoyi movi za redakciyeyu L Bulahovskogo 1951 ta Istorichnoyi gramatiki ukrayinskoyi movi O Bezpalka M Atlas ukrayinskoyi movi a M Zhovtobryuha S Samijlenka j I Taranenka 1957 ta dvotomnogo Kursu istoriyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi 1958 1961 U 60 ti roki XX st pozhvavivsya interes do vivchennya pam yatok ukrayinskoyi movi zokrema bulo vidano Gramatiku I Uzhevicha Leksikon P Berindi Leksis L Zizaniya leksikografichni praci Ye Slavineckogo A Koreckogo Satanovskogo Slovnik ukrayinskoyi movi P Bileckogo Nosenka ta in Cya robota trivala i v 70 ti roki Znamennimi podiyami v ukrayinskij leksikografiyi bulo vidannya shestitomnogo Ukrayinsko rosijskogo slovnika 1953 1963 tritomnogo Rosijsko ukrayinskogo slovnika 1968 dvotomnogo Slovnika movi T G Shevchenka 1964 Na 50 60 ti roki pripadaye zarodzhennya ukrayinskoyi lingvostilistiki j intensivni doslidzhennya dialektiv ukrayinskoyi movi sho zgodom vililosya v ukladennya Atlasu ukrayinskoyi movi 1970 ti 1980 ti rokiZ hrushovskoyu vidligoyu 60 h rokiv posililasya uvaga movoznavciv do kulturi ukrayinskoyi movi z 1967 r stav vihoditi mizhvidomchij zbirnik Kultura slova do novih napryamiv doslidzhennya movi strukturna i matematichna lingvistika pov yazana zi shkoloyu V Perebijnos U 60 80 ti roki aktivizuvalosya doslidzhennya mizhmovnih kontaktiv Yu Zhluktenko V Akulenko V Semchinskij O Tkachenko rozvivayetsya slavistika O Melnichuk V Rusanivskij germanistika i romanistika Yu Zhluktenko B Zadorozhnij G Pochepcov O Cherednichenko doslidzhuyutsya baltijski A Nepokupnij tyurkski O Garkavec finno ugorski P Lizanec O Tkachenko ta inshi movi zakladayutsya pidvalini ukrayinskoyi akcentologichnoyi shkoli V Sklyarenko V Vinnickij Vazhlivimi podiyami v ukrayinskomu movoznavstvi 70 80 h rokiv ye vihid Slovnika ukrayinskoyi movi v odinadcyati tomah 1970 1980 Etimologichnogo slovnika ukrayinskoyi movi v semi tomah vijshlo chotiri tomi 1982 1985 1989 2003 Atlasu ukrayinskoyi movi u troh tomah 1984 1988 2001 a takozh p yatitomnogo kursu Suchasna ukrayinska mova 1969 1973 v yakomu uzagalneno zdobutki doslidzhen na toj chas usih strukturnih rivniv ukrayinskoyi movi Negativnim momentom ukrayinskogo movoznavstva cogo periodu ye psevdosociolingvistichni doslidzhennya v yakih u chas totalnoyi rusifikaciyi ukrayinskogo etnosu i strimkogo zvuzhennya suspilnih funkcij ukrayinskoyi movi stverdzhuvavsya yiyi nechuvanij rozkvit Providni movoznavci 1920 1980 rokivNajvidatnishimi postatyami ukrayinskogo movoznavstva 20 80 h rokiv ye A Krimskij M Grunskij M Kalinovich Ye Timchenko L Bulahovskij O Melnichuk Agatangel Yuhimovich Krimskij 1871 1942 shodoznavec movoznavec literaturoznavec folklorist etnograf istorik pismennik i perekladach U 1918 r obranij akademikom UAN Z 1921 do 1929 r buv direktorom Institutu ukrayinskoyi naukovoyi movi Volodiv majzhe 60 movami Opublikuvav do 1000 naukovih prac najgolovnishimi z yakih ye Naris z istoriyi ukrayinskoyi movi napisanij u spivavtorstvi z O Shahmatovim 1922 1924 Ukrayinska mova zvidkilya vona vzyalasya i yak rozvivalasya 1922 Naris istoriyi ukrayinskogo pravopisu do 1927 r 1929 Ukrayinska gramatika 1907 Istoriya Persiyi ta yiyi pismenstva 1923 U pracyah Filologiya i pogodinska gipoteza 1904 Deyaki nepevni kriteriyi dlya dialektologichnoyi klasifikaciyi staroruskih rukopisiv 1906 Davnokiyivskij govir 1906 sprostuvav psevdonaukovu shovinistichnu teoriyu Pogodina Sobolevskogo pro rosijskij etnichnij sklad naselennya Kiyeva i Kiyivshini za chasiv Kiyivskoyi Rusi ta neavtohtonnist na cij teritoriyi ukrayinskogo etnosu Doslidzhuvav ukrayinski govori Nizku prac prisvyativ rozvitku j normalizaciyi ukrayinskoyi movi Buv naukovim redaktorom Rosijsko ukrayinskogo slovnika u troh tomah 1924 1933 Krimskogo po pravu vvazhayut osnovopolozhnikom ukrayinskoyi oriyentalistiki Napisav bagato prac zi shodoznavstva doslidzhuvav istoriyu movu literaturu semitiv arabiv persiv i tyurkiv U 1941 r buv represovanij pomer u v yaznici Mikola Kuzmovich Grunskij 1872 1951 profesor Kiyivskogo universitetu u 1919 1920 rr buv rektorom Doslidzhuvav pohodzhennya staroslov yanskogo pisma movu davnih pam yatok staroslov yanskoyi pisemnosti istoriyu slov yanskih mov Vidomimi ye taki jogo praci Pam yatki i pitannya davnoslov yanskoyi pisemnosti u dvoh tomah 1904 1906 Narisi z istoriyi rozrobki sintaksisu slov yanskih mov u dvoh tomah 1910 1911 Biloruska mova v yiyi minulomu ta suchasnomu vivchenni 1930 Gramatika davnocerkovnoslov yanskoyi movi 1906 Ukrayinska gramatika 1918 Vstup do slov yanskogo movoznavstva 1941 Ukrayinska mova 1926 u spivavtorstvi z G Sabaldirem ta in U statti Osnovi ta problemi suchasnoyi lingvistiki zrobiv kritichnij oglyad togochasnih movoznavchih koncepcij z pozicij porivnyalno istorichnogo movoznavstva Mihajlo Yakovich Kalinovich 1888 1949 vidomij movoznavec literaturoznavec i perekladach akademik AN URSR z 1939 r profesor Kiyivskogo universitetu Vikladav vstup do movoznavstva porivnyalnu gramatiku indoyevropejskih mov sanskrit gotsku movu istoriyu davnoyi indijskoyi literaturi U 1930 1944 rr ocholyuvav Institut movoznavstva Akademiyi nauk i viddil zagalnogo movoznavstva v comu zh instituti do 1949 r Najbilshe prisluzhivsya ukrayinskomu slovnikarstvu buv golovnim redaktorom Rosijsko ukrayinskogo slovnika 1948 avtorom bagatoh publikacij z teoriyi ta istoriyi leksikografiyi U Vstupi do movoznavstva 1940 perevidano 1947 vnis bagato novogo v teoriyu slova vikoristavshi material riznih yevropejskih i pivdennoazijskih mov chim zaklav pidgruntya zistavnoyi leksikologiyi v nashomu movoznavstvi Inshim ob yektom zacikavlen uchenogo bula problema pohodzhennya movi Pohodzhennya movi 1946 Yevgen Kostyantinovich Timchenko 1866 1948 odin iz organizatoriv Ukrayinskoyi akademiyi nauk yiyi dijsnij chlen iz 1919 r chlen korespondent AN SRSR z 1929 r Ob yektom jogo zacikavlen buli pitannya ukrayinskoyi literaturnoyi movi yiyi istoriyi V Ukrayinskij gramatici 1907 2 e dopovnene vidannya 1917 detalno opisav fonetiku morfologiyu ta slovotvir ukrayinskoyi movi a v Kursi istoriyi ukrayinskogo yazika 1927 2 e dopovnene vidannya 1930 shiroko zaluchiv material slov yanskih ta inshih indoyevropejskih mov dialektni dani i na comu tli rozglyanuv istoriyu ukrayinskoyi movi Cinnimi ye jogo doslidzhennya z sintaksisu vidminkiv ukrayinskoyi movi rezultati yakih vikladeno u pracyah Funkciyi genitiva v pivdennoruskij movnij oblasti 1913 Lokativ v ukrayinskij movi 1924 Nominativ i dativ v ukrayinskij movi 1925 Vokativ i instrumental v ukrayinskij movi 1926 Akuzativ v ukrayinskij movi 1928 Doslidzhuvav uchenij i problemi dialektologiyi yakij prisvyativ kilka prac zokrema Prichinki do ukrayinskoyi dialektologiyi 1908 i Odna dialektna osoblivist vzhivannya morfemi sya 1948 Chi ne najbilshe vidomij Timchenko yak leksikograf Vin ye spivavtorom i redaktorom pershogo Istorichnogo slovnika ukrayinskogo yazika vipusk 1 1930 vipusk 2 1932 uklav Russko malorosskij slovar u dvoh tomah 1897 1899 brav aktivnu uchast u pidgotovci Slovarya ukrayinskoyi movi za redakciyeyu B Grinchenka 1907 1909 Leonid Arsenijovich Bulahovskij 1888 1961 movoznavec specialist z ukrayinskogo rosijskogo slov yanskogo j zagalnogo movoznavstva pershij golova Ukrayinskogo komitetu slavistiv dijsnij chlen AN URSR i chlen korespondent AN SRSR direktor Institutu movoznavstva AN URSR z 1944 do 1961 r U poli zoru Bulahovskogo buli pitannya istoriyi j teoriyi movoznavstva fonetika j leksika morfologiya j sintaksis stilistika ta istoriya ukrayinskoyi rosijskoyi ta inshih slov yanskih mov metodika vikladannya mov Doslidzhennyam uchenogo pritamannij sintez istoriyi movoznavstva j literaturoznavstva Vin napisav majzhe 400 naukovih prac Persha drukovana pracya Do pitannya slov yanskoyi kilkosti j nagolosu z yavilasya v 1910 r koli Bulahovskij buv she studentom Svoyi zagalnolingvistichni poglyadi Bulahovskij viklav u pidruchnikah Vstup do movoznavstva rosijskoyu movoyu 1953 Narisi z zagalnogo movoznavstva 1955 i u praci Viniknennya i rozvitok literaturnih mov 1941 1947 Uchenij vnis bagato novogo u vivchennya problem semasiologiyi i leksikologiyi v doslidzhennya stanovlennya i zakonomirnosti funkcionuvannya literaturnih mov U chislennih publikaciyah 50 h rokiv Bulahovskij zrobiv vagomij vnesok v utverdzhennya porivnyalno istorichnogo movoznavstva Chimalo prac doslidnik prisvyativ vivchennyu ukrayinskoyi movi leksiki morfologiyi sintaksisu stilistiki akcentologiyi orfografiyi punktuaciyi istorichnoyi gramatiki ta istoriyi literaturnoyi movi Chasto na materiali ukrayinskoyi movi vchenij rozv yazuye zagalnoslov yanski problemi Jogo Pitannya pohodzhennya ukrayinskoyi movi 1956 sho vidznachayutsya enciklopedichnistyu vidomostej do nashogo chasu vvazhayutsya najsolidnishim i najnadijnishim dzherelom iz ciyeyi problemi Dvotomnij Kurs suchasnoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi 1951 za redakciyeyu j uchastyu Bulahovskogo doslidzhennya movi ukrayinskih pismennikiv klasikiv T Shevchenka M Rilskogo ta in dali pidstavi vvazhati vchenogo tvorcem lingvistichnoyi shkoli istoriyi literaturnoyi movi i lingvostilistiki v Ukrayini Neocinennij vnesok jogo v rusistiku Kurs rosijskoyi literaturnoyi movi 1935 originalna pracya za sposobom vikladu noviznoyu traktuvannya problemnih pitan i za predstavlenim u nomu materialom Upershe u praktici vishoyi shkoli tut uvedeno rozdil leksiki vidileno v okremij rozdil slovotvir navedeno bagatij material z nagolosu riznih chastin movi v rozdili pro sintaksis vikladeno vchennya pro nadfrazovi yednosti Mozhna tverditi sho same Bulahovskij zaklav osnovi sintaksisu zv yaznogo movlennya Knizhka Istorichnij komentarij do rosijskoyi literaturnoyi movi 1936 originalna tim sho avtor vibrav retrospektivnij sposib analizu movnih yavish fakti suchasnoyi rosijskoyi movi otrimuyut svoye poyasnennya v blizkomu i dalekomu minulomu Cya pracya spriyala z yasuvannyu istorichnogo rozvitku rosijskoyi movi osmislennyu vsih storin movnoyi strukturi U dvotomnij praci Rosijska literaturna mova pershoyi polovini XIX stolittya 1941 doslidzheno stilistichni zasobi leksichni fonetichni morfologichni j sintaksichni riznih zhanriv rosijskoyi literaturnoyi movi Cya pracya vplinula na formuvannya kursu rosijskoyi literaturnoyi movi yak okremoyi naukovoyi disciplini Bulahovskij doslidzhuvav j inshi slov yanski movi polsku chesku bolgarsku serbsku horvatsku slovensku i makedonsku Shiroke viznannya otrimali taki jogo praci yak Pro deyaki pitannya i zavdannya vivchennya slov yanskih mov Do istoriyi vzayemovidnoshen slov yanskih literaturnih mov Doslidzhennya v galuzi gramatichnoyi analogiyi i sporidnenih yavish slov yanski atematichni diyeslova Slov yanski najmenuvannya ptahiv Gramatichna indukciya v slov yanskomu vidminyuvanni Akcentologichnij komentarij do polskoyi movi Akcentologichnij komentarij do cheskoyi movi ta in Yak zaznachav rosijskij movoznavec V Illich Svitich Bulahovskij zavershiv pobudovu tradicijnoyi slov yanskoyi akcentologichnoyi koncepciyi Zastosovuyuchi porivnyalno istorichnij metod vin pragnuv ohopiti movni yavisha vsebichno u vsij yih skladnosti Illich Svitych 1967 Yurij Shevelov 1908 2002 slavist movoznavec istorik ukrayinskoyi literaturi literaturnij i teatralnij kritik aktivnij uchasnik naukovogo ta kulturnogo zhittya ukrayinskoyi emigraciyi Profesor Garvardskogo Kolumbijskogo universitetiv Inozemnij chlen NAN Ukrayini 1991 1949 doktor filosofiyi Prezident UVAN u 1959 1961 ta 1981 1986 rokah Chlen Amerikanskogo lingvistichnogo tovaristva Polskogo institutu mistectv i nauki v SShA Pochesnij doktor Albertskogo Lundskogo Harkivskogo universitetiv ta Kiyevo Mogilyanskoyi akademiyi Golovnij redaktor zhurnalu Suchasnist Avtor 17 knig ta nizki fundamentalnih naukovih prac zokrema Naris suchasnoyi ukrayinskoyi movi 1951 Peredistoriya slov yanskoyi movi istorichna fonologiya zagalnoslov yanskoyi movi 1965 Istorichna fonologiya ukrayinskoyi movi 1979 Oleksandr Savich Melnichuk 1921 1997 akademik AN Ukrayini chlen korespondent AN SRSR teoretik movoznavstva Avtor prac iz zagalnogo ta indoyevropejskogo movoznavstva slavistiki ukrayinskoyi ta rosijskoyi mov Najvazhlivishimi z nih ye Rozvitok strukturi slov yanskogo rechennya 1966 Pro rol mislennya u formuvanni strukturi movi 1966 Ponyattya sistemi i strukturi movi 1970 Pro genezu indoyevropejskogo vokalizmu 1979 Pro movu Kiyivskogo litopisu XII stolittya 1983 Krim cogo Melnichuk ye spivavtorom i redaktorom prac Vstup do porivnyalno istorichnogo vivchennya slov yanskih mov 1966 Suchasna ukrayinska literaturna mova Sintaksis 1972 Suchasne zarubizhne movoznavstvo 1983 Istorichna tipologiya slov yanskih mov 1986 ta in Keruvav pidgotovkoyu fundamentalnogo semitomnogo Etimologichnogo slovnika ukrayinskoyi movi stvoriv shkolu ukrayinskih etimologiv U svoyih doslidzhennyah vin ishov shlyahom dedali shirshih uzagalnen vid prac pov yazanih bezposeredno z sinhronichnoyu ukrayinistikoyu do etimologichnih i zagalnolingvistichnih vid zagalnoslavistichnih do zagalnoindoyevropeyistichnih dlya togo shob zakinchiti na prevelikij zhal ne vivershenoyu seriyeyu doslidzhen u yakih stavilosya j argumentovuvalosya polozhennya pro sporidnenist usih mov svitu Tkachenko 2001 6 Novim bulo bachennya Melnichuka filosofskih problem movoznavstva zokrema takih yak mova i mislennya sistema i struktura movi mova yak znakova sistema Bagato uvagi vchenij pridiliv pitannyu rozvitku movi U statti Rozvitok movi yak realnoyi sistemi 1981 ta v inshih pracyah rozvitok movi rozglyadaye cherez prizmu yiyi sistemnosti j dohodit takih visnovkiv 1 mova evolyucionuye postupovo ne stribkopodibno ne porushuyuchi rivnovagi sistemi 2 yaksho movni zmini privodyat do posilennya sistemnosti to mova progresuye a yaksho do poslablennya regresuye 3 progres movi ce zrostannya yiyi mozhlivostej virazhati novij zmist 4 prichini movnih zmin mozhut buti svidomimi pov yazani z rozvitkom sociumu i nesvidomimi yaki mayut psiholingvistichnu prirodu prikladom pershih ye purizm 5 potuzhnim chinnikom rozvitku movi ye mislennya pri comu rol mislennya na riznih etapah rozvitku movi ye neodnakovoyu u procesi istorichnoyi vzayemodiyi mizh mislennyam i strukturoyu movi zagalnij vpliv mislennya na movnu strukturu postupovo posilyuyetsya u toj chas yak zvorotnij vpliv strukturi movi na mislennya vidpovidno poslablyuyetsya Buduchi teoretikom porivnyalno istorichnogo movoznavstva Melnichuk yak i Shlejher perekonanij v realnosti rekonstrujovanih movnih praform tomu vin zaluchav do shirshih porivnyan ne tilki zafiksovani pisemnistyu formi a j rekonstrujovani Ce dalo jomu zmogu vijti za mezhi okremih movnih rodin poglibiti doistorichnu perspektivu movoznavstva i visunuti ideyu sporidnenosti usih mov svitu yihnogo pohodzhennya vid yedinoyi pramovi lyudstva pro sho jdetsya v jogo fundamentalnij praci Pro vsezagalnu sporidnenist mov svitu 1991 Uchenij sformulyuvav p yat principiv porivnyalno istorichnogo doslidzhennya mov 1 neobov yazkovist vstanovlennya vidpovidnosti mizh golosnimi v korenyah sliv 2 vstanovlennya vidpovidnostej ne mizh izolovanimi prigolosnimi a mizh grupami prigolosnih 3 vstanovlennya vidpovidnostej iz dopushennyam mozhlivosti metatezi prigolosnih korenya 4 vstanovlennya vidpovidnostej mizh formami z riznimi infiksami j formami bez nih 5 vstanovlennya semantichnih paralelej iz urahuvannyam mozhlivosti rozhodzhennya znachen Melnichuk buv teoretikom i v galuzi ukrayinistiki ta slavistiki U monografiyi Rozvitok strukturi slov yanskogo rechennya vin detalno prostezhiv evolyuciyu rechennya v slov yanskih movah vid najdavnishih chasiv do nashih dniv a v akademichnomu pidruchniku Suchasna ukrayinska literaturna mova Sintaksis dav gruntovnij opis sintagmatichnogo chlenuvannya ukrayinskogo rechennya Zarickij Mikola Stepanovich nar 30 travnya 1921 r movoznavec pedagog specialist u galuzi zagalnogo movoznavstva slovotvoru leksikologiyi istoriyi rosijskoyi ukrayinskoyi inshih slov yanskih mov psiholingvistiki lingvodidaktiki teoriyi perekladu Kandidat filologichnih nauk 1962 docent 1966 profesor 2001 M S Zarickij avtor ponad 100 drukovanih prac 8 monografij pidruchnikiv i navchalnih posibnikiv iz grifom Minvuzu ta MON z movoznavstva metodiki navchannya stilistiki teoriyi i praktiki perekladu terminoznavstva organizator i dopovidach chislennih respublikanskih vsesoyuznih mizhnarodnih naukovih konferencij Protyagom bagatoh rokiv chlen Vchenoyi radi Kiyivskogo universitetu Vchenoyi radi fakultetu specrad iz zahistu disertacij u KDU Instituti movoznavstva AN URSR chlen redkolegij bagatoh fahovih vidan NMK z vishoyi filologichnoyi osviti Minvuzu SRSR ponad 10 rokiv Div takozhPortal Ukrayinska mova Ukrayinska leksikografiya Ukrayinske movoznavstvo zhurnal PrimitkiV M Rusanivskij Ukrayinistika Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi redkol V M Rusanivskij spivgolova O O Taranenko spivgolova M P Zyablyuk ta in 2 ge vid vipr i dop K Vid vo Ukr encikl im M P Bazhana 2004 824 s il ISBN 966 7492 19 2 S 700 706 V V Nimchuk Glosografiya Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi redkol V M Rusanivskij spivgolova O O Taranenko spivgolova M P Zyablyuk ta in 2 ge vid vipr i dop K Vid vo Ukr encikl im M P Bazhana 2004 824 s il ISBN 966 7492 19 2 S 99 100 Sreznevskij I I Pismo prof I M Snegirevu Vzglyad na pamyatniki ukrainskoj narodnoj slovesnosti Uchenye zapiski Imperatorskogo Moskovskogo universiteta Chast 6 M V Univer tip 1834 S 134 150 ros doref P Zhiteckij Ocherk zvukovoj istorii malorusskogo narechiya Kiyiv 1876 Ukrayinske movoznavstvo 20 80 h rokiv XX st Arhivovano 10 chervnya 2019 u Wayback Machine Kochergan M P Zagalne movoznavstvo 3 tye vid Kiyiv VC Akademiya 2010 DzherelaBevzenko S P Istoriya ukrayinskogo movoznavstva K 1991 Goreckij P J Istoriya ukrayinskoyi leksikografiyi K 1963 Zhovtobryuh M A Narisi istoriyi ukrayinskogo radyanskogo movoznavstva 1918 1941 Kiyiv 1991 Arhivovano 12 listopada 2013 u Wayback Machine Institut movoznavstva im O O Potebni NAN Ukrayini 1930 2005 Materiali do istoriyi K 2005 Masenko L T Alternativne movoznavstvo shistdesyatnikiv Ukrayinska mova 2004 2 S 25 38 Pavlyuk M V Osnovni etapi rozvitku ukrayinskogo movoznavstva dozhovtnevogo periodu Kiyiv Odesa 1978 Rusanivskij V M Ukrayinistika Ukrayinska mova Enciklopediya K 2000 C 648 652 Seligej P O Istoriya ukrayinskogo movoznavstva XX pochatku XXI stolit Istoriya ukrayinskoyi kulturi U 5 t T 5 Ukrayinska kultura XX pochatku XXI stolit Kn 3 Kultura ta rozvitok nauki i tehnologij v Ukrayini K Nauk dumka 2012 S 188 230 Arhivovano 12 listopada 2013 u Wayback Machine Seligej P O Ukrayinske akademichne movoznavstvo za dev yanosto rokiv 1918 2008 Movoznavstvo 2008 4 5 S 3 17 Arhivovano 2 lyutogo 2016 u Wayback Machine Studiyi z istoriyi ukrayinskogo movoznavstva ta lingvopoetiki zb nauk pr V S Kalashnik Harkiv nac un t im V N Karazina Harkiv Vid vo HNU im V N Karazina 2016 130 1 s portr ISBN 978 966 285 334 6 Ukrayinske movoznavstvo u diaspori ukr Ukrayinske movoznavstvo u zahidnih i pivdennih slov yan K 2005 Shevchenko L L Tak ce pochinalosya Rozvitok movoznavstva v 20 ti roki Movoznavstvo 1998 6 PosilannyaUkrayinske movoznavstvo Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyadnik Yu I Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 S 156 160 942 s ISBN 966 507 016 9
