Літосфе́рні пли́ти — великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені один від одного тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів Землі. Згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки літосферні плити перебувають у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування). Тут літосферні плити стикаються між собою, насуваються або підсуваються одна під одну. Крім того, вони можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж глибинних розломів.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | 1. Як рухаються літосферні плити // Канал «Цікава наука» на YouTube, 30 січня 2021. |
Літосферні плити складаються як з материкової, так і з океанічної кори. Винятком є Тихоокеанська плита, яка складається тільки з океанічної кори. А їх конвергенція — це зсування плит (в основному зсуваються океанічні).
Плити являють собою жорсткі пласкі утворення, які рухаються одна відносно одної на одному з трьох типів меж:
- на збіжних кордонах дві пластини зближуються;
- на розбіжних межах дві плити розсовуються;
- на межі трансформного розлому, дві плити ковзають одна повз іншу у бокових напрямках.
Уздовж меж цих плит, можуть відбуватися землетруси, вулканічна активність, гороутворення та виникнення океанічних западин. Тектонічні плити розташовані на верхівці астеносфери, твердої, але менш в’язкої частини верхньої мантії, яка може текти та рухатися разом із плитами.
Коли тектонічні плити мимовільно рухаються, океанічна кора підсовується під передні краї плит на збіжних кордонах. Водночас підняття речовини мантії на розбіжних кордонах, створює серединно-океанічні хребти. Поєднання цих процесів повертає океанічну кору назад у мантію. Через таке перероблення, більшість океанічного дна має вік менш як 100 млн років. Найдавніша океанічна кора розташована в західній частині Тихого океану, її вік оцінюється у 200 млн років. Для порівняння, найдавніша датована континентальна кора становить 4030 млн років, хоча циркони були знайдені як уламки в еоархейських осадових породах, котрі дають вік до 4400 млн років, і це вказує на те, що тоді існувала принаймні частина континентальної кори.
Сім основних плит: це Тихоокеанська, Північноамериканська, Євразійська, Африканська, Антарктична, Індо-Австралійська та Південноамериканська. Інші відомі плити охоплюють Аравійську плиту, Карибську плиту, плиту Наска біля західного узбережжя Південної Америки та плиту Скоша в південній частині Атлантичного океану. Австралійська плита злилася з Індійською між 50 і 55 млн років тому. Плити, що рухаються найшвидше, є океанічними: плита Кокос просувається зі швидкістю 75 мм/рік, а Тихоокеанська — 52...69 мм/рік. На іншому полюсі, найповільніша рухома плита — це Південноамериканська плита, яка просувається з типовою швидкістю 10,6 мм/рік.
GPS використовують для спостереження за рухом літосферних плит і їхньою субдукцією.
Сучасні тектонічні (літосферні) плити
- Амурська плита
- Анатолійська плита
- Антарктична плита
- Аравійська плита
- Африканська плита
- Євразійська плита
- Індо-Австралійська плита
- Індостанська плита
- Карибська плита
- Каролінська плита
- Охотська плита
- Південноамериканська плита
- Північноамериканська плита
- Плита Кокос
- Плита Наска
- Плита Скотія
- Російська плита
- Сундська плита
- Тихоокеанська плита
- Філіппінська плита
Сучасні тектонічні (літосферні) мікроплити
|
|
Давні тектонічні (літосферні) плити
|
|
Опис найбільших плит
Тихоокеанська плита — найбільша за площею, що цілком складається з океанічної кори і займає більшість дна від осі Східно-Тихоокеанського підняття до системи глибоководних жолобів на півночі і заході Тихого океану.
Плита Наска — аналогічна за складом до Тихоокеанської і займає дно Тихого океану на схід від осі Східно-Тихоокеанського підняття до осі Перуансько-Чилійського жолоба.
Північноамериканська плита — з півдня обмежена трансформними розломами Кайман і Баракуда. Її східна межа проходить по осі Серединно-Атлантичного хребта, а північна — по його характерному продовженню — хребту Геккеля.
Південноамериканська плита — межує з Північно-Американською по розлому Баракуда. Зі сходу вона обмежується зоною Серединно-Атлантичного хребта, а на півдні — жолобом вздовж Сандвічевих островів. Далі на захід границя плити проходить по трансформному розлому аж до Магелланової протоки. Її західну границю традиційно проводять по Перуансько-Чилійському жолобу.
Африканська плита, окрім континентальної, включає в себе океанічну кору Атлантичного, Індійського, Північного Льодовитого океанів. Переважна більшість границь цієї плити припадає на рифтові тріщини та трансформні розломи Південно-Атлантичного, Африкано-Антарктичного, Західно-Індійського й Аравійсько-Індійського підводних хребтів, а також Аденської затоки і Червоного моря. По Азоро-Гібралтарському трансформному розлому Африканська плита межує з Євразійською.
Євразійська плита у своєму складі має суттєву частку континентальної кори. З півночі і заходу по рифтовій осі середньо-океанічних хребтів Геккеля, Леона та Північно-Атлантичного вона межує з Північно-Американською плитою. Східна межа Євразійської плити проходить по горах Паміру, Тянь-Шаню, Алтаю, Саян, а далі на схід — по Становому і Алданському хребтах. На заході її границя чітко проявляється по гірських областях Піренеїв, Альп, Карпат, Кавказу і Копетдагу.
Індійська плита, або Індо-Австралійська, плита включає в себе як материкову літосферу Індостану й Австралії, так і океанічну — північно-східної частини Індійського океану.
Антарктична плита оточена трансформними розломами, що визначають її границі.
До крупних плит також відносять Аравійську (що майже повністю складається з материкової літосфери), а також плиту Кокос (що повністю складається з океанічної кори). Майже усі малі плити входять до планетарних поясів стиснення літосфери, які визначаються планетарними гірськими системами.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.
- Kious, W. Jacquelyne; Tilling, Robert I. (1996). This dynamic earth: the story of plate tectonics. General Interest Publication. doi:10.3133/7000097. Процитовано 27 січня 2023.
- TABLE OF CONTENTS. The Gospel in the Stars. Piscataway, NJ, USA: Gorgias Press. 31 грудня 2008. с. 9—14.
- Hey, R. N.; Sinton, J. M.; Duennebier, F. K. Propagating rifts and spreading centers. The Eastern Pacific Ocean and Hawaii. North America: Geological Society of America. с. 161—176.
- March, Henry Arthur, (14 March 1905–27 Sept. 1988). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 27 січня 2023.
- Bowring, Samuel A.; Williams, Ian S. (21 січня 1999). Priscoan (4.00-4.03 Ga) orthogneisses from northwestern Canada. Contributions to Mineralogy and Petrology. Т. 134, № 1. с. 3—16. doi:10.1007/s004100050465. ISSN 0010-7999. Процитовано 27 січня 2023.
- Harrison, T. M.; Blichert-Toft, J.; Müller, W.; Albarede, F.; Holden, P.; Mojzsis, S. J. (23 грудня 2005). Heterogeneous Hadean Hafnium: Evidence of Continental Crust at 4.4 to 4.5 Ga. Science (англ.). Т. 310, № 5756. с. 1947—1950. doi:10.1126/science.1117926. ISSN 0036-8075. Процитовано 27 січня 2023.
- Meschede, M.; Barckhausen, U. (20 листопада 2000). Plate tectonic evolution of the Cocos-Nazca spreading center. Proceedings of the Ocean Drilling Program. Ocean Drilling Program.
- Argus, Donald F.; Gordon, Richard G.; DeMets, Charles (2011-11). Geologically current motion of 56 plates relative to the no-net-rotation reference frame. Geochemistry, Geophysics, Geosystems. Т. 12, № 11. с. n/a–n/a. doi:10.1029/2011gc003751. ISSN 1525-2027. Процитовано 27 січня 2023.
- KAMATA, Hiroki (2003). Journal of the Society of Materials Science, Japan. Т. 52, № 5. с. 444—451. doi:10.2472/jsms.52.444. ISSN 1880-7488 http://dx.doi.org/10.2472/jsms.52.444. Процитовано 31 січня 2023.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Litosfe rni pli ti veliki zhorstki bloki litosferi Zemli vidokremleni odin vid odnogo tektonichnimi rozrivami shvami po osovih liniyah sejsmichnih poyasiv Zemli Zgidno z uyavlennyami novoyi globalnoyi tektoniki litosferni pliti perebuvayut u postijnomu rusi peresuvayuchis po sharu astenosferi vid zon roztyagu seredinno okeanichni hrebti do zon stisku zoni Benofa zoni vsmoktuvannya Tut litosferni pliti stikayutsya mizh soboyu nasuvayutsya abo pidsuvayutsya odna pid odnu Krim togo voni mozhut zmishuvatisya odna vidnosno odnoyi vzdovzh glibinnih rozlomiv Osnovni litosferni plitiTektonichni pliti ZemliTektonika litosfernih plitZovnishni videofajli1 Yak ruhayutsya litosferni pliti Kanal Cikava nauka na YouTube 30 sichnya 2021 Litosferni pliti skladayutsya yak z materikovoyi tak i z okeanichnoyi kori Vinyatkom ye Tihookeanska plita yaka skladayetsya tilki z okeanichnoyi kori A yih konvergenciya ce zsuvannya plit v osnovnomu zsuvayutsya okeanichni Pliti yavlyayut soboyu zhorstki plaski utvorennya yaki ruhayutsya odna vidnosno odnoyi na odnomu z troh tipiv mezh na zbizhnih kordonah dvi plastini zblizhuyutsya na rozbizhnih mezhah dvi pliti rozsovuyutsya na mezhi transformnogo rozlomu dvi pliti kovzayut odna povz inshu u bokovih napryamkah Uzdovzh mezh cih plit mozhut vidbuvatisya zemletrusi vulkanichna aktivnist goroutvorennya ta viniknennya okeanichnih zapadin Tektonichni pliti roztashovani na verhivci astenosferi tverdoyi ale mensh v yazkoyi chastini verhnoyi mantiyi yaka mozhe tekti ta ruhatisya razom iz plitami Koli tektonichni pliti mimovilno ruhayutsya okeanichna kora pidsovuyetsya pid peredni krayi plit na zbizhnih kordonah Vodnochas pidnyattya rechovini mantiyi na rozbizhnih kordonah stvoryuye seredinno okeanichni hrebti Poyednannya cih procesiv povertaye okeanichnu koru nazad u mantiyu Cherez take pereroblennya bilshist okeanichnogo dna maye vik mensh yak 100 mln rokiv Najdavnisha okeanichna kora roztashovana v zahidnij chastini Tihogo okeanu yiyi vik ocinyuyetsya u 200 mln rokiv Dlya porivnyannya najdavnisha datovana kontinentalna kora stanovit 4030 mln rokiv hocha cirkoni buli znajdeni yak ulamki v eoarhejskih osadovih porodah kotri dayut vik do 4400 mln rokiv i ce vkazuye na te sho todi isnuvala prinajmni chastina kontinentalnoyi kori Sim osnovnih plit ce Tihookeanska Pivnichnoamerikanska Yevrazijska Afrikanska Antarktichna Indo Avstralijska ta Pivdennoamerikanska Inshi vidomi pliti ohoplyuyut Aravijsku plitu Karibsku plitu plitu Naska bilya zahidnogo uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki ta plitu Skosha v pivdennij chastini Atlantichnogo okeanu Avstralijska plita zlilasya z Indijskoyu mizh 50 i 55 mln rokiv tomu Pliti sho ruhayutsya najshvidshe ye okeanichnimi plita Kokos prosuvayetsya zi shvidkistyu 75 mm rik a Tihookeanska 52 69 mm rik Na inshomu polyusi najpovilnisha ruhoma plita ce Pivdennoamerikanska plita yaka prosuvayetsya z tipovoyu shvidkistyu 10 6 mm rik GPS vikoristovuyut dlya sposterezhennya za ruhom litosfernih plit i yihnoyu subdukciyeyu Suchasni tektonichni litosferni plitiAmurska plita Anatolijska plita Antarktichna plita Aravijska plita Afrikanska plita Yevrazijska plita Indo Avstralijska plita Indostanska plita Karibska plita Karolinska plita Ohotska plita Pivdennoamerikanska plita Pivnichnoamerikanska plita Plita Kokos Plita Naska Plita Skotiya Rosijska plita Sundska plita Tihookeanska plita Filippinska plitaSuchasni tektonichni litosferni mikroplitiAdriatichna plita Birmanska plita Galapagoska mikroplita Mikroplita ostrova Pashi Plita Gorda Plita Doslidnika Plita Rivera Plita Sharko Huan de FukaDavni tektonichni litosferni plitiBaltijska plita Kimerijska plita Plita Bellinsgauzena Obmezhena plita Plita Kula Plita FarallonOpis najbilshih plitTihookeanska plita najbilsha za plosheyu sho cilkom skladayetsya z okeanichnoyi kori i zajmaye bilshist dna vid osi Shidno Tihookeanskogo pidnyattya do sistemi glibokovodnih zholobiv na pivnochi i zahodi Tihogo okeanu Plita Naska analogichna za skladom do Tihookeanskoyi i zajmaye dno Tihogo okeanu na shid vid osi Shidno Tihookeanskogo pidnyattya do osi Peruansko Chilijskogo zholoba Pivnichnoamerikanska plita z pivdnya obmezhena transformnimi rozlomami Kajman i Barakuda Yiyi shidna mezha prohodit po osi Seredinno Atlantichnogo hrebta a pivnichna po jogo harakternomu prodovzhennyu hrebtu Gekkelya Pivdennoamerikanska plita mezhuye z Pivnichno Amerikanskoyu po rozlomu Barakuda Zi shodu vona obmezhuyetsya zonoyu Seredinno Atlantichnogo hrebta a na pivdni zholobom vzdovzh Sandvichevih ostroviv Dali na zahid granicya pliti prohodit po transformnomu rozlomu azh do Magellanovoyi protoki Yiyi zahidnu granicyu tradicijno provodyat po Peruansko Chilijskomu zholobu Afrikanska plita okrim kontinentalnoyi vklyuchaye v sebe okeanichnu koru Atlantichnogo Indijskogo Pivnichnogo Lodovitogo okeaniv Perevazhna bilshist granic ciyeyi pliti pripadaye na riftovi trishini ta transformni rozlomi Pivdenno Atlantichnogo Afrikano Antarktichnogo Zahidno Indijskogo j Aravijsko Indijskogo pidvodnih hrebtiv a takozh Adenskoyi zatoki i Chervonogo morya Po Azoro Gibraltarskomu transformnomu rozlomu Afrikanska plita mezhuye z Yevrazijskoyu Yevrazijska plita u svoyemu skladi maye suttyevu chastku kontinentalnoyi kori Z pivnochi i zahodu po riftovij osi seredno okeanichnih hrebtiv Gekkelya Leona ta Pivnichno Atlantichnogo vona mezhuye z Pivnichno Amerikanskoyu plitoyu Shidna mezha Yevrazijskoyi pliti prohodit po gorah Pamiru Tyan Shanyu Altayu Sayan a dali na shid po Stanovomu i Aldanskomu hrebtah Na zahodi yiyi granicya chitko proyavlyayetsya po girskih oblastyah Pireneyiv Alp Karpat Kavkazu i Kopetdagu Indijska plita abo Indo Avstralijska plita vklyuchaye v sebe yak materikovu litosferu Indostanu j Avstraliyi tak i okeanichnu pivnichno shidnoyi chastini Indijskogo okeanu Antarktichna plita otochena transformnimi rozlomami sho viznachayut yiyi granici Do krupnih plit takozh vidnosyat Aravijsku sho majzhe povnistyu skladayetsya z materikovoyi litosferi a takozh plitu Kokos sho povnistyu skladayetsya z okeanichnoyi kori Majzhe usi mali pliti vhodyat do planetarnih poyasiv stisnennya litosferi yaki viznachayutsya planetarnimi girskimi sistemami Div takozhLitosferaLiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 Inzhenerna geologiya z osnovami geotehniki pidruchnik dlya studentiv vishih navchalnih zakladiv Kolektiv avtoriv V G Suyarko V M Velichko O V Gavrilyuk V V Suhov O V Nizhnik V S Bileckij A V Matvyeyev O A Ulickij O V Chuyenko za zag red prof V G Suyarka Harkiv Harkivskij nacionalnij universitet imeni V N Karazina 2019 278 s Kious W Jacquelyne Tilling Robert I 1996 This dynamic earth the story of plate tectonics General Interest Publication doi 10 3133 7000097 Procitovano 27 sichnya 2023 TABLE OF CONTENTS The Gospel in the Stars Piscataway NJ USA Gorgias Press 31 grudnya 2008 s 9 14 Hey R N Sinton J M Duennebier F K Propagating rifts and spreading centers The Eastern Pacific Ocean and Hawaii North America Geological Society of America s 161 176 March Henry Arthur 14 March 1905 27 Sept 1988 Who Was Who Oxford University Press 1 grudnya 2007 Procitovano 27 sichnya 2023 Bowring Samuel A Williams Ian S 21 sichnya 1999 Priscoan 4 00 4 03 Ga orthogneisses from northwestern Canada Contributions to Mineralogy and Petrology T 134 1 s 3 16 doi 10 1007 s004100050465 ISSN 0010 7999 Procitovano 27 sichnya 2023 Harrison T M Blichert Toft J Muller W Albarede F Holden P Mojzsis S J 23 grudnya 2005 Heterogeneous Hadean Hafnium Evidence of Continental Crust at 4 4 to 4 5 Ga Science angl T 310 5756 s 1947 1950 doi 10 1126 science 1117926 ISSN 0036 8075 Procitovano 27 sichnya 2023 Meschede M Barckhausen U 20 listopada 2000 Plate tectonic evolution of the Cocos Nazca spreading center Proceedings of the Ocean Drilling Program Ocean Drilling Program Argus Donald F Gordon Richard G DeMets Charles 2011 11 Geologically current motion of 56 plates relative to the no net rotation reference frame Geochemistry Geophysics Geosystems T 12 11 s n a n a doi 10 1029 2011gc003751 ISSN 1525 2027 Procitovano 27 sichnya 2023 KAMATA Hiroki 2003 Journal of the Society of Materials Science Japan T 52 5 s 444 451 doi 10 2472 jsms 52 444 ISSN 1880 7488 http dx doi org 10 2472 jsms 52 444 Procitovano 31 sichnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Propushenij abo porozhnij title dovidka
