Русь (д.-рус. Рȣсь) — багатозначний термін, що використовувався у різні часи для позначення соціальної групи (корпорації, верстви або стану), етносу (групи родів, племені чи народу), території та держави у Східній Європі. Спочатку руссю називали торгівців хутром та рабами, які постачали цей товар до Волзької Болгарії, Хазарії, Персії та Візантії. Саме в цьому значенні його вживають найдавніші, арабські джерела. У візантійських джерелах термін «русь» поступово набуває етнічного характеру — ним позначають мешканців Києва, які перетворили на своїх данників сусідні слов'янські племена. З кінця X до початку XIII ст. термін «Русь» (і похідні) вживався як в етнічно-територіальному (як назва населення і території київсько-переяславських земель), так і в політичному (династично-територіальному) значенні. Пізніше, через занепад Києва і татарську навалу термін «Русь» в його етнічному значенні охопив південно-західні землі, а у XIV ст. етнічно-територіальне значення «Русі» поширюється в північних землях.
Вживання терміна
Термін «Русь» може вживатись на позначення:
- Людської спільноти, яка жила на землях більшої частини сучасної України, Молдови, Росії, Білорусі та Надбалтики. Походження цієї спільноти, так само як і її назви дискусійне (основні гіпотези: норманська, слов'янська, кельтська, сарматська). Повість врем'яних літ, в періоді до Рюрика і Олега (згідно з текстом) говорить: «Тільки ці слов'яни називаються Руссю: Поляни, Деревляни, Ільменські́ словени, Сіверяни, Полочани, Дреговичі, Бужани тому що сидять по-Бугу, Волиняни. Інші дають данину Русі.»
- Землі — Руської землі, що спочатку включала Середню Наддніпрянщину. У середньовічних джерелах територія Русі здебільшого обмежувалася Київською, Чернігівською та Переяславською землями і не вживалася на означення Новгорода, Залісся чи Галичини. Після монгольської навали назва поширилась на інші східнослов'янські землі де існували приходи християнської церкви візантійського обряду (так звана — руська віра): з'явилися Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Русь тощо та їх населення. Можливе походження цих назв — поширений в той час на Сході (і, зокрема, на землях, підлеглих Золотій Орді) спосіб зіставлення кольорів частинам світу: білий — північ, чорний — південь, червоний — захід та ін.
- Держави, яка включала землі Русі. Прийнята у сучасній науці назва цієї держави — Київська Русь, держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX—X століттях.
Від слова «Русь» походить прикметник «руський». Що відповідає на питання «чий?». Самоназвою мешканців Русі були етноніми «русь», як збірна назва множини, та в однині «русин», від якого на рубежі XIV—XV ст. виникає під впливом польської мови множинна форма «русини», самоназва, що зберігся до нашого часу в Галичині, на Буковині, Закарпатті та країнах Східної Європи. Від не слов'янської (грецької) транскрипції слова «Русь» (грец. — Ρωσία) пішла самоназва колишнього Московського царства (Московії), яка перейменувалась в Росію, офіційно в 1721 році. В латинських, європейських джерелах «Русь» мала декілька назв, що відрізнялись своїм написанням: «Ruthenia»(Рутенія), «Russia», «Ruscia», «Roxolania» (Роксоланія). Причому потрібно зазначити, що латинська назва Русі — «Рутенія» за всю історію свого існування не використовувалась по відношенню до Північно-Східної Русі (Московії), а вживалась виключно до земель сучасної України, частково Білорусі та Південно-Східної Польщі.
Арабські вчені [en], Абу Ісхак аль-Істахрі та Ібн-Хаукаль в різних редакціях свідчать про три центри Давньої Русі — Куявію, Славію та Артанію.
Назва «Русь» уперше з'явилася на картах (1154, 1192 роки) Мухаммада аль-Ідрісі («ар-Русіййа» — «Русь») та на англійських Солійській («Карті Генріха Майнцького») межі ХІІ-ХІІІ ст. («Russia» — «Русь») біля устя Дунаю, Герефордській карті 1290-х рр. («Rusia» — «Русь»), німецькій Ебсторфській карті ХІІІ ст. («Rusia regio» — «Країна Русь»), карті Джона Водллінгфордського сер. ХІІІ ст. («Russia» — «Русь») тощо.
Руси (однина «рус») — термін, прийнятий в історіографії на позначення представників народу або соціальної групи (ІХ—ХІ ст.), що у давньоруських джерелах згадується як «русь» (однина «русин»), у візантійських — οί Ρώς, в арабських — arRūs або Rūsiyyah, у західноєвропейських (лат.) — Rhos або Ruzzi. Інколи «русами» називають і слов'янське населення Київської Русі (до якого коректніше застосовувати «русь» у множині й «русин», «русинка» в однині).
Штучний антропонім «Рус» (легендарний предок русі/русинів) відомий у польській літературі з межі XIV—XV ст. (дивіться: Чех, Лех і Рус; ).
З кінця XVI ст. термін «руси» фіксується у текстах, створених у Московському царстві (Житіє княгини Ольги у складі «Степенної книги»; Статейний список посольства М. Спафарія в Китай, 1675—1678 рр.). У російській історіографії термін першим вжив В. Татищев. В українській літературі вперше застосований в «Історії русів».
З XIV—XVII століть у науковому обігу існує велика кількість історичних документів (політичних, юридичних, церковних), які підтверджують, що і в литовсько-руську і в наступну — козацьку добу національна територія України йменувалася далі Руссю, а її мешканці — русинами. Це підтверджують тогочасні літописи, хроніки, мемуари, поземельні акти, привілеї-данини, заповіти, книги записів Литовської метрики, Руської метрики і тому подібних.
Див. також
- Київська Русь
- Куявія
- Славія
- Артанія
Примітки
- Motsia, Oleksandr (2009). «Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах ["Ruthenian" question in Kyiv and Halych-Volyn annalistic codes] (PDF). Arkheolohiia (1). doi:10.6084/M9.FIGSHARE.1492467.V1. ISSN 0235-3490. Архів (PDF) оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 25 січня 2023.
- Котляр М. Ф. Духовний світ літописання. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011.— С.13-14. [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Генсьорський А. І. Термін «Русь» (та похідні) в древній Русі і в період формування східнослов'янських народностей і націй. Дослідження і матеріали з української мови. — Київ, 1962. — Т. V. — С. 16—30. Архів оригіналу за 1 серпня 2009. Процитовано 5 жовтня 2014.
- Сосса Р. Перші карти українських земель з політико-адміністративним поділом // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць / Національна академія наук України, Інститут історії України НАН України. — Чис. 14. — Київ, 2019. — С. 101—118. — ISSN 2616-5295
- К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до XX століття: науково-популярне видання. — К., 2013. — С. 26. — 143 с. — ISBN 978-966-439-691-9
- Вортман Д. Я. Руси, термін // Енциклопедія історії України: Додатковий том. ‒ Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. ‒ К.: «Наукова думка», 2021. ‒ 773 с. ‒ ISBN 978-966-00-1858-7
Література
- Котляр М. Ф. Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- Пріцак, Омелян. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг).[переклад з англійської О. Буценка та Ю. Олійника] — Т. І. — К.: Обереги, 1997. — 1080 с.
- Пріцак, Омелян Походження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. — т. II. — К.: Обереги, 2003 — 1304 с.
Посилання
- Шип Н. А. Дискусія про термін «Русь» // Український історичний журнал. — 2002. — № 6. — С. 92-107. [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Олександр Палій. Суперечка Русі з Московією закінчиться перемогою України // Українська правда від 2006.02.2007 13:23.
- Літописи Руської Землі [Архівовано 10 грудня 2012 у Wayback Machine.].
- Євген Наконечний. Украдене ім'я. Чому русини стали українцями. 3-є доповнене і виправлене видання. Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, Львів, 2001. ISBN 966-02-1895-8.
- Скляренко В. Г. Походження назви Русь // Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження / НАН України. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні. — К.: Довіра, 2006. — С. 3—97. — 119 с. — ISBN 966-507-205-6.
- Скляренко В. Г. Походження назви Русь. 6 [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // Мовознавство. — 2011. — № 3. — С. 16—25.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Rus znachennya Rus d rus Rȣs bagatoznachnij termin sho vikoristovuvavsya u rizni chasi dlya poznachennya socialnoyi grupi korporaciyi verstvi abo stanu etnosu grupi rodiv plemeni chi narodu teritoriyi ta derzhavi u Shidnij Yevropi Spochatku russyu nazivali torgivciv hutrom ta rabami yaki postachali cej tovar do Volzkoyi Bolgariyi Hazariyi Persiyi ta Vizantiyi Same v comu znachenni jogo vzhivayut najdavnishi arabski dzherela U vizantijskih dzherelah termin rus postupovo nabuvaye etnichnogo harakteru nim poznachayut meshkanciv Kiyeva yaki peretvorili na svoyih dannikiv susidni slov yanski plemena Z kincya X do pochatku XIII st termin Rus i pohidni vzhivavsya yak v etnichno teritorialnomu yak nazva naselennya i teritoriyi kiyivsko pereyaslavskih zemel tak i v politichnomu dinastichno teritorialnomu znachenni Piznishe cherez zanepad Kiyeva i tatarsku navalu termin Rus v jogo etnichnomu znachenni ohopiv pivdenno zahidni zemli a u XIV st etnichno teritorialne znachennya Rusi poshiryuyetsya v pivnichnih zemlyah Ruska zemlya u vuzkomu rozuminni cogo terminu 1 za P P Tolochkom 2 za A M Nasonovim 3 za B O RibakovimMongolske vtorgnennya u Shidnu Yevropu Vzhivannya terminaTermin Rus mozhe vzhivatis na poznachennya Lyudskoyi spilnoti yaka zhila na zemlyah bilshoyi chastini suchasnoyi Ukrayini Moldovi Rosiyi Bilorusi ta Nadbaltiki Pohodzhennya ciyeyi spilnoti tak samo yak i yiyi nazvi diskusijne osnovni gipotezi normanska slov yanska keltska sarmatska Povist vrem yanih lit v periodi do Ryurika i Olega zgidno z tekstom govorit Tilki ci slov yani nazivayutsya Russyu Polyani Derevlyani Ilmenski sloveni Siveryani Polochani Dregovichi Buzhani tomu sho sidyat po Bugu Volinyani Inshi dayut daninu Rusi Zemli Ruskoyi zemli sho spochatku vklyuchala Serednyu Naddnipryanshinu U serednovichnih dzherelah teritoriya Rusi zdebilshogo obmezhuvalasya Kiyivskoyu Chernigivskoyu ta Pereyaslavskoyu zemlyami i ne vzhivalasya na oznachennya Novgoroda Zalissya chi Galichini Pislya mongolskoyi navali nazva poshirilas na inshi shidnoslov yanski zemli de isnuvali prihodi hristiyanskoyi cerkvi vizantijskogo obryadu tak zvana ruska vira z yavilisya Bila Chorna Chervona abo Galicka Mala Rus tosho ta yih naselennya Mozhlive pohodzhennya cih nazv poshirenij v toj chas na Shodi i zokrema na zemlyah pidleglih Zolotij Ordi sposib zistavlennya koloriv chastinam svitu bilij pivnich chornij pivden chervonij zahid ta in Derzhavi yaka vklyuchala zemli Rusi Prijnyata u suchasnij nauci nazva ciyeyi derzhavi Kiyivska Rus derzhava zi stoliceyu v Kiyevi sho sformuvalas u IX X stolittyah Vid slova Rus pohodit prikmetnik ruskij Sho vidpovidaye na pitannya chij Samonazvoyu meshkanciv Rusi buli etnonimi rus yak zbirna nazva mnozhini ta v odnini rusin vid yakogo na rubezhi XIV XV st vinikaye pid vplivom polskoyi movi mnozhinna forma rusini samonazva sho zberigsya do nashogo chasu v Galichini na Bukovini Zakarpatti ta krayinah Shidnoyi Yevropi Vid ne slov yanskoyi greckoyi transkripciyi slova Rus grec Rwsia pishla samonazva kolishnogo Moskovskogo carstva Moskoviyi yaka perejmenuvalas v Rosiyu oficijno v 1721 roci V latinskih yevropejskih dzherelah Rus mala dekilka nazv sho vidriznyalis svoyim napisannyam Ruthenia Ruteniya Russia Ruscia Roxolania Roksolaniya Prichomu potribno zaznachiti sho latinska nazva Rusi Ruteniya za vsyu istoriyu svogo isnuvannya ne vikoristovuvalas po vidnoshennyu do Pivnichno Shidnoyi Rusi Moskoviyi a vzhivalas viklyuchno do zemel suchasnoyi Ukrayini chastkovo Bilorusi ta Pivdenno Shidnoyi Polshi Arabski vcheni en Abu Ishak al Istahri ta Ibn Haukal v riznih redakciyah svidchat pro tri centri Davnoyi Rusi Kuyaviyu Slaviyu ta Artaniyu Nazva Rus upershe z yavilasya na kartah 1154 1192 roki Muhammada al Idrisi ar Rusijja Rus ta na anglijskih Solijskij Karti Genriha Majnckogo mezhi HII HIII st Russia Rus bilya ustya Dunayu Gerefordskij karti 1290 h rr Rusia Rus nimeckij Ebstorfskij karti HIII st Rusia regio Krayina Rus karti Dzhona Vodllingfordskogo ser HIII st Russia Rus tosho Rusi odnina rus termin prijnyatij v istoriografiyi na poznachennya predstavnikiv narodu abo socialnoyi grupi IH HI st sho u davnoruskih dzherelah zgaduyetsya yak rus odnina rusin u vizantijskih oi Rws v arabskih arRus abo Rusiyyah u zahidnoyevropejskih lat Rhos abo Ruzzi Inkoli rusami nazivayut i slov yanske naselennya Kiyivskoyi Rusi do yakogo korektnishe zastosovuvati rus u mnozhini j rusin rusinka v odnini Shtuchnij antroponim Rus legendarnij predok rusi rusiniv vidomij u polskij literaturi z mezhi XIV XV st divitsya Cheh Leh i Rus Z kincya XVI st termin rusi fiksuyetsya u tekstah stvorenih u Moskovskomu carstvi Zhitiye knyagini Olgi u skladi Stepennoyi knigi Statejnij spisok posolstva M Spafariya v Kitaj 1675 1678 rr U rosijskij istoriografiyi termin pershim vzhiv V Tatishev V ukrayinskij literaturi vpershe zastosovanij v Istoriyi rusiv Z XIV XVII stolit u naukovomu obigu isnuye velika kilkist istorichnih dokumentiv politichnih yuridichnih cerkovnih yaki pidtverdzhuyut sho i v litovsko rusku i v nastupnu kozacku dobu nacionalna teritoriya Ukrayini jmenuvalasya dali Russyu a yiyi meshkanci rusinami Ce pidtverdzhuyut togochasni litopisi hroniki memuari pozemelni akti privileyi danini zapoviti knigi zapisiv Litovskoyi metriki Ruskoyi metriki i tomu podibnih Div takozhKiyivska Rus Kuyaviya Slaviya ArtaniyaPrimitkiMotsia Oleksandr 2009 Ruska terminologiya v Kiyivskomu ta Galicko Volinskomu litopisnih zvodah Ruthenian question in Kyiv and Halych Volyn annalistic codes PDF Arkheolohiia 1 doi 10 6084 M9 FIGSHARE 1492467 V1 ISSN 0235 3490 Arhiv PDF originalu za 2 lyutogo 2014 Procitovano 25 sichnya 2023 Kotlyar M F Duhovnij svit litopisannya K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2011 S 13 14 Arhivovano 3 lyutogo 2014 u Wayback Machine Gensorskij A I Termin Rus ta pohidni v drevnij Rusi i v period formuvannya shidnoslov yanskih narodnostej i nacij Doslidzhennya i materiali z ukrayinskoyi movi Kiyiv 1962 T V S 16 30 Arhiv originalu za 1 serpnya 2009 Procitovano 5 zhovtnya 2014 Sossa R Pershi karti ukrayinskih zemel z politiko administrativnim podilom Istoriko geografichni doslidzhennya v Ukrayini Zbirnik naukovih prac Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Chis 14 Kiyiv 2019 S 101 118 ISSN 2616 5295 K Galushko Ukrayina na karti Yevropi Ukrayina ta ukrayinci u kartografiyi vid Antichnosti do XX stolittya naukovo populyarne vidannya K 2013 S 26 143 s ISBN 978 966 439 691 9 Vortman D Ya Rusi termin Enciklopediya istoriyi Ukrayini Dodatkovij tom Kn 1 A Ya Redkol V A Smolij golova redkol ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2021 773 s ISBN 978 966 00 1858 7LiteraturaKotlyar M F Rus Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 2019 ISBN 966 00 0632 2 Pricak Omelyan Pohodzhennya Rusi Starodavni skandinavski dzherela krim islandskih sag pereklad z anglijskoyi O Bucenka ta Yu Olijnika T I K Oberegi 1997 1080 s Pricak Omelyan Pohodzhennya Rusi Starodavni skandinavski sagi i Stara Skandinaviya t II K Oberegi 2003 1304 s PosilannyaShip N A Diskusiya pro termin Rus Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2002 6 S 92 107 Arhivovano 16 travnya 2018 u Wayback Machine Oleksandr Palij Superechka Rusi z Moskoviyeyu zakinchitsya peremogoyu Ukrayini Ukrayinska pravda vid 2006 02 2007 13 23 Litopisi Ruskoyi Zemli Arhivovano 10 grudnya 2012 u Wayback Machine Yevgen Nakonechnij Ukradene im ya Chomu rusini stali ukrayincyami 3 ye dopovnene i vipravlene vidannya Lvivska naukova biblioteka imeni V Stefanika NAN Ukrayini Lviv 2001 ISBN 966 02 1895 8 Sklyarenko V G Pohodzhennya nazvi Rus Rus i varyagi Istoriko etimologichne doslidzhennya NAN Ukrayini Institut movoznavstva imeni O O Potebni K Dovira 2006 S 3 97 119 s ISBN 966 507 205 6 Sklyarenko V G Pohodzhennya nazvi Rus 6 Arhivovano 22 bereznya 2022 u Wayback Machine Movoznavstvo 2011 3 S 16 25
