Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (січень 2025) |
Робітництво (робітники, пролетаріат, робітничий клас) — це клас найнятих людей, які виконують поставлене своїм керівництвом завдання за певну оплату.
Одне з основних понять марксизму та радянського компартійного суспільствознавства. Суспільний клас вільнонайманих, переважно індустріальних, але також і сільськогосподарських та інших виробників матеріальної продукції, зайнятих найманою, переважно фізичною працею, які не мають власних знарядь виробництва. Цим робітники відрізняються від кустарів, ремісників, селянства, інженерно-технічного та адміністративного персоналу, службовців тощо. Робітництво нелегко піддається точному статистичному визначенню і часто зливається з суміжними класами. Здебільшого мається на увазі промисловий пролетаріат. У радянській статистиці до робітництва зачисляються промислові транспортні робітництва, а також робітництва радгоспів тощо. З появою нових професій (наприклад, шоферів, операторів автоматичних машин тощо) та зі зростанням технічної освіти, якісний і кількісний оклад робітництва помітно змінюється. Питома вага робітництва фізичної праці завдяки механізації, має тенденцію до постійного зниження.
Історія до 1861 року
Робоча сила в промисловості існувала в Україні віддавна. Наймані робітники, які походили з різних суспільних прошарків, були звичайним явищем у промислових і мануфактурних закладах, а, зокрема, на будах, руднях, гутах, папірнях тощо. Починаючи з XVI століття здебільшого найманими були вільні робітники. Крім них, були ще підданські (а згодом, кріпацькі) робітники в панських чи церковних (монастирських) маєтках. В умовах докапіталістичного господарства, зокрема за часів кріпацтва, робітництво в Україні ще не становило окремого суспільного класу. У XVIII і в першій половині XIX століть більшість закладів фабрично-заводської промисловості належала поміщикам (так звані «вотчинні фабрики»), які використовували підданську (згодом кріпацьку) працю. Казенні й «посесійні» фабрики (спочатку мануфактури), на яких, крім вільних робітників працювали приписні селяни, були в Україні порівняно рідкісним явищем. Більшість робітників була так чи інакше пов'язана з сільським господарством. Виняток становили тільки робітники, яких поміщики або уряд переводили з Росії й Білорусі для праці на промислових закладах України. Відірвані (здебільшого назавжди) від сільського господарства й рідного ґрунту, вони перетворювалися на постійних і спадкових промислових робітників. Вільнонаймані робітники за докапіталістичних часів були головними (хоч і не завжди) на купецьких, колоністських і взагалі недворянських підприємствах, яких тоді було ще небагато.
В першій половині XIX століття у зв'язку з подальшим розвитком промисловості, збільшенням розмірів фабрик, з частковою або повною механізацією виробництва, поміщицькі власники фабрик починають, окрім праці кріпаків, використовувати найману працю (себто оплачувати фабричну працю своїх кріпаків). Розвиток цукрової промисловості та поява великих, здебільшого механізованих цукроварень, зокрема рафінарень, вимагали поширення джерел робочої сили, шляхом «оренди» кріпаків у сусідніх чи дальших дідичів або ж коштом збільшення вільнонайманих робітників. Ріст промисловості, щораз більша нерентабельність кріпацької праці й збільшення вільнонайманого робітництва підривали основи кріпацької системи та прискорювали розвиток капіталістичних відносин не лише в царині промисловості, а й загалом в господарстві країни й врешті-решт привели до скасування кріпацтва в 1861 році й перемоги капіталістичної системи. Якщо число вільнонайманих робітників в Україні у 1828 р. становило приблизно 25%, то в 1861 р. воно збільшилося до 75%, а невдовзі після реформи 1861 р. індустріальне робітництво стає винятково вільнонайманим і поступово створює окремий суспільний клас.
1861—1917 роки
Капіталізм в Україні як у промисловості, так і в поміщицькому сільському господарстві розвивався значно швидше, ніж у Росії та з більш глибокими циклічними кризами й хвилями масового безробіття, що вплинуло на специфіку формування й зростання робітництва в Україні. Після скасування панщини через малоземелля, аграрне перенаселення й тяжкі викупні платежі, зростало зубожіння значної частини селян, тож вони стали головним джерелом утворення класу робітників. Разом з цим, кількість робітництва почала активно зростати та становила в Україні в 1860 р. — 86 000 осіб. Нижче подано кількість промислових робітників і їх розподіл за 9 українськими губерніями (пересічно на рік у тис. і в дужках у %):
| Роки | 1861— 70 | 1871— 80 | 1881— 90 | 1891— 1900 | 1900 |
|---|---|---|---|---|---|
| Правобережжя | 66,9 (46,9%) | 66,1 (50,7%) | 77,1 (45,2%) | 92,1 (35,7%) | 104,3 (32,0%) |
| Лівобережжя | 57,0 (40,0%) | 40,5 (31,1%) | 42,9 (25,2) | 56,3 (21,8%) | 71,3 (21,8%) |
| Степ | 18,7 (13,1%) | 23,7 (18,2%) | 50,4 (29,6%) | 110,7 (42,5%) | 151,8 (46,2%) |
| Вся Україна | 142,6 (100,0%) | 130,4 (100,0%) | 170,4 (100,0%) | 259,1 (100,0%) | 327,4 (100,0%) |
| Рік | кількість (тис.) |
|---|---|
| 1901 | 360,2 |
| 1902 | 354,7 |
| 1903 | 370,7 |
| 1904 | 372,4 |
| 1905 | 371,0 |
| 1906 | 418,0 |
| 1907 | 431,3 |
| 1908 | 449,5 |
| 1909 | 441,7 |
| 1910 | 481,0 |
| 1911 | 513,4 |
| 1912 | 549,4 |
| 1913 | 631,6 |
| 1914 | 631,4 |
| 1915 | 635,3 |
| 1916 | 812,5 |
Ці дані стосуються лише промислових закладів, які мають не менше 16 робітників і механічний двигун, або не менше 30 робітників без двигуна. За переписом 1897 р. всіх промислових робітників в Україні було 425 413 осіб, що становило 7,4% всього самодіяльного населення.
Частка всього робітництва становила 1 478 109 осіб (у тому числі 199 491 поденників і чорноробів, 430 693 — слуг, 424 569 працівників у сільському господарстві і 425 413 промислових робітників). Протягом 1880-1900-их pp. відбулися глибокі зрушення в структурі української промисловості й центр її ваги остаточно перемістився на Південь, де виникла нова важка промисловість. Ще у 1875 р. 91% усіх фабрично-заводських робітників України працювали в легкій та харчовій промисловості і лише 9% у важкій промисловості; відсотки на 1895 р.— 64% і 36%, на 1912 р. — 39% і 61%. У дійсності частина робітників була більшою, бо переписи не охоплювали всіх сезонних працівників. Взагалі статистичні дані про них не є докладними.
Утворення робочих кадрів в Україні, зокрема в її степовій частині, було складним завданням. Основним людом було селянство. Кадри не могло дати міське населення, оскільки воно було нечисленним, та й найбільші промислові підприємства повстали за межами міських осередків. Степ, у якому була зосереджена промисловість України був мало заселений, та й саме сільське господарство степу вимагало великої кількості робітників. Селяни з аграрно перенаселеного лісостепу неохоче відривалися від землі, щоб перейти до нової соціальної групи. Вони були готові йти у найми до поміщиків півдня (зарплатня не була нижчою, ніж у промисловості) або до цукроварень в лісостеповій частині, а з кінця XIX століття переселялися масово на вільні землі Сибіру, Далекого Сходу і Туркестану, де не міняли свого традиційного зайняття.
Українська промисловість у степу до початку XX століття відчувала дефіцит робітників, зокрема кваліфікованих. Ці кадри давало російське селянство (переважно з центральної Росії), яке було психологічно прив'язане до землі значно менше, ніж українське, а стимулом до його мандрівок на південь була на 40—50% вища зарплатня в промисловості й сільському господарстві України, ніж у Росії. За деякими обрахунками, поміж шахтарів Донбасу вихідці з центральної Росії становили у 1871 р. — 82,5%, 1884 р. — 59,9%, 1900 р. — 55,7%. Подібна ситуація була в залізоробній, будівельній та транспортній промисловості, натомість у цукроварній промисловості переважали українці. У 1890-их роках у великих містах України було відкрито понад 50 бірж праці на яких робітники, що шукали роботу, мусили реєструватися. За переписом 1897 року 44% робітників країни (в степу 65%) складалося з переселенців (у Російській імперії — 36,3%, у Польському королівстві — 30%), частково з інших українських губерній, більше з зарубіжних.
Українське робітництво лише частково вважало промислову працю за постійне зайняття. Плинність працівників була не тільки у тих галузях промисловості, які мають сезонний характер (наприклад, цукроваріння), але і в інших. До 1890-их років на Донбасі та Придніпров'ї у металургії за винятком переселенців майже не було постійних місцевих кадрів. Вони приїжджали на зиму без родин, а на літо поверталися до своїх осель (тому копальні мусили зменшувати свою продукцію). Решта шахтарів жила переважно в довколишніх селах та займалася одночасно сільським господарством. У 1913 році плинність робітників у металургії України сягала 60%, на вугільних копальнях від 80% до 85%. Питому вагу цих змінних кадрів серед них ілюструють дані перепису 1897 р., за якими лише 48,6% робітників були одружені, а з них аж 55% жило поза родиною.
Вищезгадані статистичні матеріали дозволяють отримати деяку демографічну характеристику робітників України. За переписом 1897 року жінки становили 9,3%, а серед дорослого населення — 7,1% (1901 році— 11,1%, 1912 році — 18,3%), діти (до 12 років) і підлітки (до 16 років) — 13,3%. За даними 1901—13 рр. численність пролетаріату зросла: серед чоловіків на 30%, жінок на 81%; дорослих на 20%, підлітків на 83%. Найбільше жінок і підлітків працювало у харчовій та легкій промисловості, найменше у важкій і кам'яновугільній (серед шахтарів Донбасу жінки становили 1,4%, підлітки 7,4%). У 1902 році 70% робітників України проживали у селах, лише 30% у містах, в тому числі 49 800 тисяч у 8 містах: Одесі, Єлисаветграді, Катеринославі, Києві, Черкасах, Харкові, Кременчуку та Миколаєві.
Поділ робітників за окремими галузями праці 1912 року виглядав наступним чином:
З 495,3 тисяч працівників загалом у гірництві працювало 240,8 тисячі(46,6%), в металургії 137,6 тисячі (27,6%), а в машинобудівній промисловості 49,5 тисячі (10,0%). У видобутку й обробці каміння, землі та глини — 33,8 тисячі (6,8%), у інших галузях — 33,6 (6,8%). З двох основних галузей праці — харчова була переважно сезонною, вугільна давала зайняття здебільшого некваліфікованим.
За обчисленнями М. Порша на підставі перепису 1897 року, українці становили серед промислових робітників меншість — 137,7 тисяч або 32,4% від загальної кількості. Вони працювали на виробництві одягу (20,8 тисяч — 35,2%), на обробці металів (19,4 тисячі— 32,8%), будівництві (17,9 тисяч— 37, 8%), на залізницях (13 тисяч — 41,5%), у харчовій промисловості (14,0 тисяч— 31,4%), на обробці дерева (10,7 тисяч — 35,9%), у руднях (9,7 тисяч — 33,8%).
На початку XX століття у розвитку робітництва України відбулися значні зміни. Хоч зарплатня в промисловості підвищилася і перевищувала зарплатню у сільському господарстві, міграція російських селян в Україну помітно зменшилася, бо тоді прискорився розвиток промисловості у центральній Росії, та й середня зарплатня там була вже на 12% вища, ніж в Україні. Тому більшість нових робітників в Україні походила з українського селянства. Про збільшення робітничого класу завдяки українським селянам свідчать такі приклади: на Полтавщині у 1900 році було зареєстровано 56 189 селян, які відходили на заробітки, станом на 1910 рік їх кількість зросла до 82 675.
Земельний перепис на Харківщині зареєстрував в безпосівних сільських господарствах таке число осіб у робочому віці, які працювали в промисловості (у тис.): у галузях не пов'язаних з хліборобством — 392,5 тисячі, у частково пов'язаних з хліборобством — 128,3 тисяч і 116,6 тисяч у галузях, які були нерозривно пов'язаними з хліборобством. Разом з збільшенням кількості робітників у 1897 і 1910 роках подвоїлося населення промислових міст таких, як Юзівка, Кривий Ріг, Кам'янське, Маріуполь, Синельникове, Дебальцеве. Розрослися робітничі передмістя Харкова, Катеринослава, Києва, Одеси та Миколаєва.
Робоче законодавство в Російській імперії у своєму розвитку сильно запізнилося і було лише повільною реакцією уряду на виступи пролетаріату. Законодавство орієнтувалося на потреби російського робітництва у старих промислових районах Москви і Петербурга та не брало до уваги специфічних потреб українських робітників. Проте й ці закони часто не дотримувалися адміністрацією, яка ставилася до пролетаріату з ворожістю. Найважливіші закони, що стосувалися робітників: від 1 червня 1882, 3 червня 1890 І 2 червня 1897, що регулювали робочий день та працю жінок і підлітків; закон від 3 червня 1886 покращив загальні норми умов праці. У 1889 році заведено наймати інспекторів праці до фабрик, а у 1906 році дозволено утворення профспілок. Закони від 3 червня 1903 і 22 червня 1912 років були спробами встановлення організації соціального забезпечення.
Час праці робітників зазнав скорочень з 12 годинного дня у XIX столітті до 10 годинного під час революції 1905 та 1906 років. Він був меншим для жінок, ще менший (8 годин) для підлітків. У 1913 році 29,5% робітників працювало до 10 годин на день, 27,9% - 9 годин, 15,5% понад 11 годин, 10,0% працювали від 10 до 11 годин, 7,1% лише 8 годин на день. У найпоширеніших в Україні галузях робочий день тривав по різному. У харчовій промисловості 48,6% працівників були вимушені працювати 11 годин, 18,8% - 10 годин, 12,9% - 8 годин , 11,4% від 10 до 11 годин, 5,4% від 9 до 10 годин на день. У кам'яно-вугільній промисловості на підземних роботах 58,8% працівників працювали 10 годин на день, 15,8% понад 11 годин, 11,9% — 8 годин, 11,7% від 10 до 11 годин. Чимало працівників працювало додатково (обов'язково або добровільно).
Пересічна річна заробітна плата робітників України становила 216 карбованців у 1913 році. У 1910 році вона сягала за золотим паритетом — 22% від середньої платні робітника у Західної Європі. Найвищою оплата була у металообробній промисловості (347 карбованців), найгіршою (139 карбованців) у харчовій; для промислових підприємств з-поза території степу й великих міст близько 200 карбованців на рік. Зарплатня в гірництві піднеслася з 267 карбованців у 1904 до 357 у 1905 році. Заробітки працівників вищої категорії були вдвічі, або навіть втричі більше, ніж некваліфікованих. Більша частина зарплатні робітників йшла на харчування. Від 1891 до 1900 року денний заробіток у сільському господарстві степу становив на весні 0,5 карбованців, влітку 0,9 карбованців тобто був майже такий, як і в промисловості. Економічне становище погіршували штрафи та нерегулярна виплата зарплатні, часто бонами або харчами.
Житлові умови робітників були незадовільні. Найкращі у містах, найгірші на Донбасі, де більшість жила в казармах або землянках. У Києві станом на 1913 рік лише 28,0% самотніх працівників мало кімнату, 39% власний куток, а 6% тільки ліжко.
Медична допомога
Медична допомога для робітників була у початковій стадії розвитку. Санітарні умови і безпека праці були погані, тому нещасні випадки були великою проблемою. Під наглядом фабрично-заводської інспекції у 1912 році було введено вперше забезпечення від хвороби, каліцтва і смерті. Проте було охоплено тільки частину всіх працівників. Відшкодування за втрату працездатності можна було одержати лише через суд.
Освіта
Освіта робітників в Україні була низькою. За міськими переписами 1866—74 рр. грамотність серед чоловіків сягала 33—50%; жінок від 27 до 40%. Серед «промислового населення» у 1897 році 50,8%, а у 1914 вона збільшилася приблизно до 70%. Лише незначний відсоток працівників мав нижчу професійну освіту. На початку XX століття в Україні було понад 100 фабрично-заводських шкіл для дітей робітників. Соціально-економічна, політична та національна свідомість робітників в Україні розвивалася дуже повільно. Слабка урбанізація, важкі умови життя у сільській місцевості, непостійне працевлаштування, важкі побутові умови, низький рівень освіти й культурного просвітництва, а також свавілля працедавців призвело до того, що у пролетаріату, як класу, не було гарних умов для життя як в Україні, так і в усій Російській імперії. До революції 1905 року існував лише сурогат робітничих товариств — товариства взаємної допомоги (насамперед серед друкарів і прикажчиків), але вони, як і різні зародки професійних організацій, мали мінімальний вплив на робітників. Профспілки розвинулися масово під час революції 1905—1907 років, поки що нелегально, а пізніше на підставі закону від 4 червня 1906 року. Проте, нормальному їхньому розвитку перешкоджала нестабільність. Нечисленні постійні кадрові робітники були зацікавлені у збереженні праці та в покращенні її умов. Пролетаріат, як клас був не готовим до стабільної, масштабної та систематичної роботи над покращенням свого становища. Тому робітничий рух в Україні починаючи з 1870-их pоків набував вибухових форм стихійного, гостросоціального конфлікту і протесту, нерідко у формі кривавих бунтів. Страйки, спершу виключно місцеві й спонтанні, набирали дедалі більш масового масштабу не дивлячись на терор з боку поліції. У липні-серпні 1903 року вони охопили майже всю Україну, коли одночасно у 15 містах страйкувало близько 150 000 робітників. Цей страйк, як й інші, був придушений військом, але вже 1905 вибухла революція, внаслідок якої були дещо розширені права працівників і на деякий час покращилися умови життя і праці.
Політичні організації
Першими в Україні і в Російській імперії політичними організаціями були «Південноросійський союз робітників», створений в Одесі 1875 р. Є. Заславським і Ф. Кравченком та «Південно-руській робочий союз» у Києві 1878 р. на чолі з Г. Попковим і В. Владиченком. Обидві організації були під впливом революційного народництва й марксизму та мали підпільні утворення на кількасот осіб. Пізніше постало багато інших політичних гуртів і організацій, а потім політичних партій: Бунд, РСДРЛ,Українська Соціально-Демократична партія та УСДРП. На відміну від Росії, серед робітників України існувало значно більше різноманітних нелегальних і легальних ідеологічних груп. По Україні ширилася європейська соціалістична література, тут були більше поширені ідеї анархізму, синдикалізму, утопійного соціалізму, «кооперативного суспільства» та інших течій.
Український робітничий рух почав ширитися на початку XX століття у зв'язку з розвитком діяльності українських соціал-демократів. У 1902 на Донбасі поширювано перші "метелики" українською мовою, завезені з Галичини. Після 1905 року повстали більші групи організованого українського пролетаріату в Катеринославі, Києві й Полтаві. Значно краще, ніж українське та російське робітництво в Україні, були організовані єврейські працівники. За роки перед першою світовою війною у зв'язку з подальшим зростанням промисловості і збільшенням постійних робітничих кадрів прискорився процес оформлення пролетаріату як класу, але його затримали воєнні події.
Розвиток воєнної індустрії спричинив збільшення кількості робітників (з 631,6 тис. у 1914 до 812,5 у 1916 році, у тому числі у кам'яновугільній промисловості — з 89,1 до 237,8 тисяч, в інших галузях пов'язаних з гірництвом з 139,0 до 389,1 тисяч), причому постійні кадри зменшувалися коштом зростання хаотичного і перемінного складу.
Частину всього пролетаріату за радянським визначенням станом на 1917 рік М. Рубач обрахував на З 612 тис., у тому числі промислових робітників (у тис.) 893, залізничників — 121, будівельників — 300, робітників міської ремісничої промисловості — 230, сільської кустарної промисловості — 444, сільського господарства — 1 200, домашніх слуг — 365, Р. торгівлі, міського транспорту та інших — 59 тисяч. Враховуючи родини, пролетаріат України становив 13,1% всього населення (в Росії — 11,0%).
1917–1971
У революції 1917 — 20 в Україні участь робітників спершу проявилася у великих політичних демонстраціях і страйках та у спонтанній організації профспілок. Перший Всеукраїнський Робітничий З'їзд, що відбувся 24 — 27 липня 1917 року у Києві, висловив підтримку Українській Центральній Раді і обрав 100 депутатів (70 членів УСДРП і 30 УПСР) у Всеукраїнську Раду Робітників, які згодом увійшли до складу Центральної Ради. Другий з'їзд (26 — 27 травня 1918 року), що відбувся нелегально в Києві, висловився проти гетьманського уряду, за самостійність УНР. На таку ж позицію стали й три Всеукраїнські з'їзди залізничників. Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянський депутатів у Києві в грудні 1917, хоча й ініційований більшовиками, підтримав Українську Центральну Раду, після чого більшовики скликали у Харкові свій з'їзд, на якому проголосили «владу рад» (совітів) в УНР. Чимало робітників було членами Трудового Конгресу. Українська Центральна Рада III Універсалом проголосила свободу страйків, установила 8-годинний робочий день, визнала за робітниками право контролю над промисловістю. Бурхливо розвивалися профспілки, ставлення яких до більшовиків було також негативне. Провідні діячі українського робочого руху входили до складу українських урядів. У процесі революції невелика політично свідома частина промислових робітників поділилася за національної ознакою: українці, що були свідомі своєї національності, підтримували переважно УНР і партії УСДРП, УПСР, лише почасти — російських більшовиків і меншовиків; росіяни і менше свідомі українці спершу в більшості підтримували РСДРП, пізніше більшовиків, почасти інші соціалістичні партії й іноді українські; євреї підтримували свої та російські партії, а іноді й українські. У процесі громадянської війни і чужих інтервенцій промисловість в Україні була зруйнована. Частина робітників намагалася забезпечити собі працю шляхом захоплення підприємств та встановлення над ними робочого контролю (див. Націоналізація). Проте, це допомогло мало, і за 1918 — 22 в Україні чимало робітників декласувалося, їхня кількість у цензовій промисловості зменшилася аж на 70% (у тис.): 1914 — 631,4, 1917 — 812,5, 1921—316,5, 1922 — 280,5, 1923 — 277,4. Тільки з 1924 р. їх чисельність почала зростати: 1924 — 349,0, 1925 — 385,2, 1926 — 541,1, 1927 — 617,9, 1928 — 653,9.
Закріпившись при владі, більшовики, щоб побороти кризу, намагалися серед робітників ввести воєнну дисципліну, але ці заходи викликали у них опір. З переходом до НЕПу у 1921 році вперше запроваджено страхування від безробіття. Допомогу при безробітті в УРСР одержували у 1924 — 2 568 644 робітників, у 1927-28 — 116 829, але число зареєстрованих безробітних на біржах праці становило 211 950 осіб у жовтні 1928 р.. Плинність нефахових робітників в Україні ще довго була не меншою, ніж до революції, але у Донбасі фахових працівників бракувало. Крім того був ще чималий зв'язок робітництва з селом — серед шахтарів близько 50%. Серед нових працівників-металургів у 1926-29 рр. 23,5% ще мали землю, а 8,5% також хату і двір на селі; влітку вони поверталися на польові роботи на село. Проте, в кінці 1920-х pp. в Україні вже сформувався спадковий клас робітників, хоч він ще становив лише близько третини від загальної кількості.
Захопивши владу, РКП(б) розпочала політизацію робітників, тобто піднесення його «класової свідомості» шляхом агітації й пропаганди та їхнього виділення в «провідний клас» всього суспільства, надаючи йому певних соціальних привілеїв, таких як переважне право на вищу освіту, на партійні й урядові посади тощо. Відтоді і до другої світової війни належати до класу робітників чи походити з неї було вигідно. Під час першої п'ятирічки і колективізації сільського господарства набула поширення практика так званого висуванства, коли партія вибирала з-поміж робітників таких, яких вона посилала вчитися до вищих шкіл, очолювати будівництва й нові підприємства та різні органи влади (зокрема сільські), створювати колгоспи, МТС тощо. Так, у 1933 серед секретарів сільських райпарткомів 58% були робітники; серед голів райвиконкомів — 50%. Поміж випускників ВУЗів у 1933-37 рр. 44,4% становили робітники або їхні діти. Поміж директорів промислових підприємств у 1936 р. 50-60% становили вихідці з пролетаріату. Але керівна роль робітників в радянській державі й партії була і є фікцією, бо вся влада фактично належала партійним апаратчикам різного соціального походження.
У добу індустріалізації кількість робітників в УРСР зростала дуже швидко, у середньому приблизно на 8% щороку. Про це свідчать опубліковані частки робітників великої промисловості (у тисячах): 1 жовтня 1925 — 570,6; 1 жовтня 1927 — 653,8; 1 жовтня 1929 — 732,8; 1 липня 1933 — 1015,5; 1 вересня 1939 — 1 326,9. Крім цих робітників, у 1927-28 рр. працювало у дрібній та ремісничій промисловості (74% її було приватною) 86 900 осіб, у будівництві — 100 200, на транспорті — 247 400. У великій промисловості підлітки становили 5,1%, жінки — 14,2% всіх робітників (офіційно безробіття було ліквідоване у жовтні 1930). У кінці 1937 р. в усій промисловості УРСР нараховувано 1 822 000 працівників, у 1940 (у нових кордонах — 2 206 000, в усьому народному господарстві — 4 578 000).
В умовах колективізації й голоду був стихійний наплив населення (особливо молоді й чоловіків) з села до промислових міст аж до часу, коли введено поліційну «приписку» у містах. Пізніше міграція з села до міста здійснювалася у значній мірі за контрактами у плановому порядку. Наприклад, за планом на 1941, в СРСР організованому вивозові за межі області і республік підлягало 764 200 осіб (без родин), у тому числі з України до інших республік — 83200, або 11%, з областей РРФСР — 76%. Крім вихідців з села, важливим джерелом зростання робітників стали жінки з міст, які після 1930 р. мусили йти на працю чи вчитися, бо заробітку самого чоловіка на утримання родини не вистачало. Уже в 1936 р. жінки становили в промисловості України 30% усіх робітників.
Наплив селян, а також почасти й тодішня національна політика партії призвели до того, що у 1930-их pp. переважали українські робітники в промисловості. За переписом 1926 національний склад усіх робітників в УРСР (у дужках - відсотків від всього населення) був такий: українці — 41,6% (80,0), росіяни — 40,65% (9,2), євреї — 10,05% (5,4), інші — 7,8% (5,4). За даними Укр. Ради профспілок (також на 1926 р.) дещо інші значення: 51,7%, 30,5%, 12,1%, 5,7%; на 1931: 59,2%, 25,2%, 10,1% і 5,5%. З усіх членів профспілок говорили українською мовою 32,3%, при чому цей відсоток зріс серед металургів з 19,1% у 1925 р. до 45,9% у 1931 р., шахтарів з 19,4% до 65,0%. Поширенню української мови серед робітників сприяли також ліквідація неписьменності робітників і політика «українізації» шкільництва, культурно-освітніх установ, пропаганди тощо. Але не припинявся також і наплив фахових робітників з РРФСР. Робітники-українці здобували фаховий вишкіл безпосередньо при праці на заводах і фабриках або на короткотривалих курсах. Найбільш фахові робітники приїжджали з-за кордону разом з імпортованими машинами і навчали місцевих робітників.
Німецько-радянська війна 1941-45 рр. завдала Україні важких втрат. У 1941 р. було евакуйовано з України близько 1 млн робітників, приблизно 1,5 млн мобілізовано до війська; решта за німецької окупації розбрелася зі зруйнованої промисловості на села. Серед молоді, яку вивезли німці до Німеччини також було чимало робітників. Після війни не менше половини всіх цих робітників в Україну не повернулися. Кількість робітників у промисловості України зменшилася з 1 974 000 у 1940 р. до 950 000 у 1945 р., себто на 62%; у 1950 р. в промисловості було 1 788 500 робітників і в 1953 р. — 2 080 600. На відбудову народного господарства України було скеровано багато робітників з Росії та інших республік: (наприклад, азербайджанці відбудовували нафтову промисловість Галичини). Частково ці робітники пізніше повернулися на свою батьківщину, але інші, як також і чимало демобілізованих вояків, осіли в Україні. Однак, головним джерелом поповнення робітників за весь повоєнний період були спершу жінки й селяни, пізніше молодь. Серед робітників і службовців у всьому народному господарстві УРСР жінки становили 50% у 1945 р., 43% у 1950 р. і 50% у 1971 р.; серед робітників промисловості — 36% у 1947 р., 38% у 1950 р. і 45% у 1971 р.. З 1953 р. різко обмежено доступ учнів середньої школи до вищої освіти на денних відділах (до 20 — 25% випускників) і тим скеровано молодь на виробництво, а з 1956 дозволено брати до промисловості 15-літніх (як учнів). Середньорічна кількість робітників України у всьому народному господарстві за офіційною статистикою була така:
| Рік | Робітники (у тисячах) |
|---|---|
| 1940 | 4578 |
| 1945 | 3077 |
| 1950 | 4971 |
| 1955 | 6403 |
| 1960 | 7904 |
| 1965 | 9746 |
| 1970 | 11602 |
| 1971 | 11968 |
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Русов С. Донецкие углекопы. ж. Вестник Європы. ч. VI. П. 1888;
- Гехтер М. До історії робочої класи в Україні російській студії з поля суспільних наук і статистики, ч. І. Л. 1909;
- Порш М. Робітництво України: нарис по статистиці праці. ЗНТК. X–XII. К. 1912 — 13;
- Левинський В. Нариси розвитку роб. руху в Галичині. К. 1914;
- Равич-Черкаський М. Роб. організації в Україні, ж. Червоний Шлях, ч. 8. X. 1923;
- Балабанов М. К истории рабочего движения на Украине. X. 1925;
- Пажитнов К. Очерки по истории рабочего класса на Украине. X. 1927;
- Слабченко М. До методології історії робочої класи. ж. Червоний Шлях, ч. 5. X. 1927;
- Садовський В. Праця в УСС робітників Праці Укр. Наук. Інституту. т. VII. В. 1932;
- УНГО УСРробітників Праця в УСР робітників Статистичний зб. К. 1937;
- GUS R. P. Statystyka przemyslowa za 1937 І. В. 1938;
- GUS R. P. Statystyka pracy. 1931; z. І. В 1938;
- Нестеренко А. Очерки истории промышленности и положения пролстариата Украины. М. 1954;
- Гуржій І. Зародження робочої класи України. К. 1958;
- Яцкевич Е. Становище роб. класи Галичини в період капіталізму. К. 1958;
- Кравець М. Нариси роб. руху в Західній Україні в 1921–1939 pp. K. 1950;
- Фіґоль Д. До історії побуту робітників Львова в кін. XIX — на початку XX ст. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства, ч. IV. К. 1959;
- Становище робітників Львова Документи та матеріали Л. 1961; Развитие рабочего класса в национальных республиках СССробітників Сборник статей. М. 1962;
- Лось Ф. Робоча класа України в 1907–1913 pp. K. 1962;
- Слуцкий А. Рабочий клас Украины в борьбе за создание фундамента социалистической экономики. К. 1963;
- Потолов С. Рабочие Донбасса в XIX веке. П. 1963;
- Лугова О. Сільсько-господарський пролетаріат Півдня України в період капіталізму. К. 1965;
- Гошко Ю. Громадський побут робітників Зах. України (1920–1939). К. 1967;
- АН УРС робітників Інститут історії. Історія робітничої класи УРС робітників 2 тт. К. 1967;
- ЦСУ СРС робітників Труд в СССробітників Статистический сборник. М. 1968;
- Епштейн А. Робітники України в боротьбі за створення матеріально-технічної бази соціалізму (1928–1932). X. 1968;
- Макаєв В. Робітнича класа Галичини в останній третині XIX ст. Л. 1988;
- Кирьянов Ю. Рабочие Юга России. М. 1971;
- Ohloblyn O. A History of Ukrainian Industry. Мюнхен, 1971;
- Landau Z., Tomaszewski J. Robotnicy przoniyslowi w Polsce: materialne warunki bytu 1918–1939. В. 1971;
- Lewytzkyj B. Politische Opposition in der Sowjetunion 1960–1972. Мюнхен 1972;
- Кізченко В. Культурно-освітній рівень робітничої класи України напередодні революції 1905–1907 pp. К. 1972;
- Гордієнко Л. Про ліквідацію безробіття в УРСР (1921–1930). Укр 1ст. Журнал, ч. 9. к. 1973.
Посилання
- Л.I. Ткачова. Висуванство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 514. — ISBN 966-00-0734-5.
- Робітництво // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1605. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Cya stattya mistit perelik dzherel ale pohodzhennya okremih tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu dodajte vinoski z posilannyami na vidpovidni dzherela do tekstu statti sichen 2025 Robitnictvo robitniki proletariat robitnichij klas ce klas najnyatih lyudej yaki vikonuyut postavlene svoyim kerivnictvom zavdannya za pevnu oplatu Odne z osnovnih ponyat marksizmu ta radyanskogo kompartijnogo suspilstvoznavstva Suspilnij klas vilnonajmanih perevazhno industrialnih ale takozh i silskogospodarskih ta inshih virobnikiv materialnoyi produkciyi zajnyatih najmanoyu perevazhno fizichnoyu praceyu yaki ne mayut vlasnih znaryad virobnictva Cim robitniki vidriznyayutsya vid kustariv remisnikiv selyanstva inzhenerno tehnichnogo ta administrativnogo personalu sluzhbovciv tosho Robitnictvo nelegko piddayetsya tochnomu statistichnomu viznachennyu i chasto zlivayetsya z sumizhnimi klasami Zdebilshogo mayetsya na uvazi promislovij proletariat U radyanskij statistici do robitnictva zachislyayutsya promislovi transportni robitnictva a takozh robitnictva radgospiv tosho Z poyavoyu novih profesij napriklad shoferiv operatoriv avtomatichnih mashin tosho ta zi zrostannyam tehnichnoyi osviti yakisnij i kilkisnij oklad robitnictva pomitno zminyuyetsya Pitoma vaga robitnictva fizichnoyi praci zavdyaki mehanizaciyi maye tendenciyu do postijnogo znizhennya Istoriya do 1861 rokuRobocha sila v promislovosti isnuvala v Ukrayini viddavna Najmani robitniki yaki pohodili z riznih suspilnih prosharkiv buli zvichajnim yavishem u promislovih i manufakturnih zakladah a zokrema na budah rudnyah gutah papirnyah tosho Pochinayuchi z XVI stolittya zdebilshogo najmanimi buli vilni robitniki Krim nih buli she piddanski a zgodom kripacki robitniki v panskih chi cerkovnih monastirskih mayetkah V umovah dokapitalistichnogo gospodarstva zokrema za chasiv kripactva robitnictvo v Ukrayini she ne stanovilo okremogo suspilnogo klasu U XVIII i v pershij polovini XIX stolit bilshist zakladiv fabrichno zavodskoyi promislovosti nalezhala pomishikam tak zvani votchinni fabriki yaki vikoristovuvali piddansku zgodom kripacku pracyu Kazenni j posesijni fabriki spochatku manufakturi na yakih krim vilnih robitnikiv pracyuvali pripisni selyani buli v Ukrayini porivnyano ridkisnim yavishem Bilshist robitnikiv bula tak chi inakshe pov yazana z silskim gospodarstvom Vinyatok stanovili tilki robitniki yakih pomishiki abo uryad perevodili z Rosiyi j Bilorusi dlya praci na promislovih zakladah Ukrayini Vidirvani zdebilshogo nazavzhdi vid silskogo gospodarstva j ridnogo gruntu voni peretvoryuvalisya na postijnih i spadkovih promislovih robitnikiv Vilnonajmani robitniki za dokapitalistichnih chasiv buli golovnimi hoch i ne zavzhdi na kupeckih kolonistskih i vzagali nedvoryanskih pidpriyemstvah yakih todi bulo she nebagato V pershij polovini XIX stolittya u zv yazku z podalshim rozvitkom promislovosti zbilshennyam rozmiriv fabrik z chastkovoyu abo povnoyu mehanizaciyeyu virobnictva pomishicki vlasniki fabrik pochinayut okrim praci kripakiv vikoristovuvati najmanu pracyu sebto oplachuvati fabrichnu pracyu svoyih kripakiv Rozvitok cukrovoyi promislovosti ta poyava velikih zdebilshogo mehanizovanih cukrovaren zokrema rafinaren vimagali poshirennya dzherel robochoyi sili shlyahom orendi kripakiv u susidnih chi dalshih didichiv abo zh koshtom zbilshennya vilnonajmanih robitnikiv Rist promislovosti shoraz bilsha nerentabelnist kripackoyi praci j zbilshennya vilnonajmanogo robitnictva pidrivali osnovi kripackoyi sistemi ta priskoryuvali rozvitok kapitalistichnih vidnosin ne lishe v carini promislovosti a j zagalom v gospodarstvi krayini j vreshti resht priveli do skasuvannya kripactva v 1861 roci j peremogi kapitalistichnoyi sistemi Yaksho chislo vilnonajmanih robitnikiv v Ukrayini u 1828 r stanovilo priblizno 25 to v 1861 r vono zbilshilosya do 75 a nevdovzi pislya reformi 1861 r industrialne robitnictvo staye vinyatkovo vilnonajmanim i postupovo stvoryuye okremij suspilnij klas 1861 1917 rokiKapitalizm v Ukrayini yak u promislovosti tak i v pomishickomu silskomu gospodarstvi rozvivavsya znachno shvidshe nizh u Rosiyi ta z bilsh glibokimi ciklichnimi krizami j hvilyami masovogo bezrobittya sho vplinulo na specifiku formuvannya j zrostannya robitnictva v Ukrayini Pislya skasuvannya panshini cherez malozemellya agrarne perenaselennya j tyazhki vikupni platezhi zrostalo zubozhinnya znachnoyi chastini selyan tozh voni stali golovnim dzherelom utvorennya klasu robitnikiv Razom z cim kilkist robitnictva pochala aktivno zrostati ta stanovila v Ukrayini v 1860 r 86 000 osib Nizhche podano kilkist promislovih robitnikiv i yih rozpodil za 9 ukrayinskimi guberniyami peresichno na rik u tis i v duzhkah u Kilkist promislovih robitnikiv u 1881 1900 rokah Roki 1861 70 1871 80 1881 90 1891 1900 1900Pravoberezhzhya 66 9 46 9 66 1 50 7 77 1 45 2 92 1 35 7 104 3 32 0 Livoberezhzhya 57 0 40 0 40 5 31 1 42 9 25 2 56 3 21 8 71 3 21 8 Step 18 7 13 1 23 7 18 2 50 4 29 6 110 7 42 5 151 8 46 2 Vsya Ukrayina 142 6 100 0 130 4 100 0 170 4 100 0 259 1 100 0 327 4 100 0 Kilkist promislovih robitnikiv u 1901 1916 rokah Rik kilkist tis 1901 360 21902 354 71903 370 71904 372 41905 371 01906 418 01907 431 31908 449 51909 441 71910 481 01911 513 41912 549 41913 631 61914 631 41915 635 31916 812 5 Ci dani stosuyutsya lishe promislovih zakladiv yaki mayut ne menshe 16 robitnikiv i mehanichnij dvigun abo ne menshe 30 robitnikiv bez dviguna Za perepisom 1897 r vsih promislovih robitnikiv v Ukrayini bulo 425 413 osib sho stanovilo 7 4 vsogo samodiyalnogo naselennya Chastka vsogo robitnictva stanovila 1 478 109 osib u tomu chisli 199 491 podennikiv i chornorobiv 430 693 slug 424 569 pracivnikiv u silskomu gospodarstvi i 425 413 promislovih robitnikiv Protyagom 1880 1900 ih pp vidbulisya gliboki zrushennya v strukturi ukrayinskoyi promislovosti j centr yiyi vagi ostatochno peremistivsya na Pivden de vinikla nova vazhka promislovist She u 1875 r 91 usih fabrichno zavodskih robitnikiv Ukrayini pracyuvali v legkij ta harchovij promislovosti i lishe 9 u vazhkij promislovosti vidsotki na 1895 r 64 i 36 na 1912 r 39 i 61 U dijsnosti chastina robitnikiv bula bilshoyu bo perepisi ne ohoplyuvali vsih sezonnih pracivnikiv Vzagali statistichni dani pro nih ne ye dokladnimi Utvorennya robochih kadriv v Ukrayini zokrema v yiyi stepovij chastini bulo skladnim zavdannyam Osnovnim lyudom bulo selyanstvo Kadri ne moglo dati miske naselennya oskilki vono bulo nechislennim ta j najbilshi promislovi pidpriyemstva povstali za mezhami miskih oseredkiv Step u yakomu bula zoseredzhena promislovist Ukrayini buv malo zaselenij ta j same silske gospodarstvo stepu vimagalo velikoyi kilkosti robitnikiv Selyani z agrarno perenaselenogo lisostepu neohoche vidrivalisya vid zemli shob perejti do novoyi socialnoyi grupi Voni buli gotovi jti u najmi do pomishikiv pivdnya zarplatnya ne bula nizhchoyu nizh u promislovosti abo do cukrovaren v lisostepovij chastini a z kincya XIX stolittya pereselyalisya masovo na vilni zemli Sibiru Dalekogo Shodu i Turkestanu de ne minyali svogo tradicijnogo zajnyattya Ukrayinska promislovist u stepu do pochatku XX stolittya vidchuvala deficit robitnikiv zokrema kvalifikovanih Ci kadri davalo rosijske selyanstvo perevazhno z centralnoyi Rosiyi yake bulo psihologichno priv yazane do zemli znachno menshe nizh ukrayinske a stimulom do jogo mandrivok na pivden bula na 40 50 visha zarplatnya v promislovosti j silskomu gospodarstvi Ukrayini nizh u Rosiyi Za deyakimi obrahunkami pomizh shahtariv Donbasu vihidci z centralnoyi Rosiyi stanovili u 1871 r 82 5 1884 r 59 9 1900 r 55 7 Podibna situaciya bula v zalizorobnij budivelnij ta transportnij promislovosti natomist u cukrovarnij promislovosti perevazhali ukrayinci U 1890 ih rokah u velikih mistah Ukrayini bulo vidkrito ponad 50 birzh praci na yakih robitniki sho shukali robotu musili reyestruvatisya Za perepisom 1897 roku 44 robitnikiv krayini v stepu 65 skladalosya z pereselenciv u Rosijskij imperiyi 36 3 u Polskomu korolivstvi 30 chastkovo z inshih ukrayinskih gubernij bilshe z zarubizhnih Ukrayinske robitnictvo lishe chastkovo vvazhalo promislovu pracyu za postijne zajnyattya Plinnist pracivnikiv bula ne tilki u tih galuzyah promislovosti yaki mayut sezonnij harakter napriklad cukrovarinnya ale i v inshih Do 1890 ih rokiv na Donbasi ta Pridniprov yi u metalurgiyi za vinyatkom pereselenciv majzhe ne bulo postijnih miscevih kadriv Voni priyizhdzhali na zimu bez rodin a na lito povertalisya do svoyih osel tomu kopalni musili zmenshuvati svoyu produkciyu Reshta shahtariv zhila perevazhno v dovkolishnih selah ta zajmalasya odnochasno silskim gospodarstvom U 1913 roci plinnist robitnikiv u metalurgiyi Ukrayini syagala 60 na vugilnih kopalnyah vid 80 do 85 Pitomu vagu cih zminnih kadriv sered nih ilyustruyut dani perepisu 1897 r za yakimi lishe 48 6 robitnikiv buli odruzheni a z nih azh 55 zhilo poza rodinoyu Vishezgadani statistichni materiali dozvolyayut otrimati deyaku demografichnu harakteristiku robitnikiv Ukrayini Za perepisom 1897 roku zhinki stanovili 9 3 a sered doroslogo naselennya 7 1 1901 roci 11 1 1912 roci 18 3 diti do 12 rokiv i pidlitki do 16 rokiv 13 3 Za danimi 1901 13 rr chislennist proletariatu zrosla sered cholovikiv na 30 zhinok na 81 doroslih na 20 pidlitkiv na 83 Najbilshe zhinok i pidlitkiv pracyuvalo u harchovij ta legkij promislovosti najmenshe u vazhkij i kam yanovugilnij sered shahtariv Donbasu zhinki stanovili 1 4 pidlitki 7 4 U 1902 roci 70 robitnikiv Ukrayini prozhivali u selah lishe 30 u mistah v tomu chisli 49 800 tisyach u 8 mistah Odesi Yelisavetgradi Katerinoslavi Kiyevi Cherkasah Harkovi Kremenchuku ta Mikolayevi Podil robitnikiv za okremimi galuzyami praci 1912 roku viglyadav nastupnim chinom Z 495 3 tisyach pracivnikiv zagalom u girnictvi pracyuvalo 240 8 tisyachi 46 6 v metalurgiyi 137 6 tisyachi 27 6 a v mashinobudivnij promislovosti 49 5 tisyachi 10 0 U vidobutku j obrobci kaminnya zemli ta glini 33 8 tisyachi 6 8 u inshih galuzyah 33 6 6 8 Z dvoh osnovnih galuzej praci harchova bula perevazhno sezonnoyu vugilna davala zajnyattya zdebilshogo nekvalifikovanim Za obchislennyami M Porsha na pidstavi perepisu 1897 roku ukrayinci stanovili sered promislovih robitnikiv menshist 137 7 tisyach abo 32 4 vid zagalnoyi kilkosti Voni pracyuvali na virobnictvi odyagu 20 8 tisyach 35 2 na obrobci metaliv 19 4 tisyachi 32 8 budivnictvi 17 9 tisyach 37 8 na zaliznicyah 13 tisyach 41 5 u harchovij promislovosti 14 0 tisyach 31 4 na obrobci dereva 10 7 tisyach 35 9 u rudnyah 9 7 tisyach 33 8 Na pochatku XX stolittya u rozvitku robitnictva Ukrayini vidbulisya znachni zmini Hoch zarplatnya v promislovosti pidvishilasya i perevishuvala zarplatnyu u silskomu gospodarstvi migraciya rosijskih selyan v Ukrayinu pomitno zmenshilasya bo todi priskorivsya rozvitok promislovosti u centralnij Rosiyi ta j serednya zarplatnya tam bula vzhe na 12 visha nizh v Ukrayini Tomu bilshist novih robitnikiv v Ukrayini pohodila z ukrayinskogo selyanstva Pro zbilshennya robitnichogo klasu zavdyaki ukrayinskim selyanam svidchat taki prikladi na Poltavshini u 1900 roci bulo zareyestrovano 56 189 selyan yaki vidhodili na zarobitki stanom na 1910 rik yih kilkist zrosla do 82 675 Zemelnij perepis na Harkivshini zareyestruvav v bezposivnih silskih gospodarstvah take chislo osib u robochomu vici yaki pracyuvali v promislovosti u tis u galuzyah ne pov yazanih z hliborobstvom 392 5 tisyachi u chastkovo pov yazanih z hliborobstvom 128 3 tisyach i 116 6 tisyach u galuzyah yaki buli nerozrivno pov yazanimi z hliborobstvom Razom z zbilshennyam kilkosti robitnikiv u 1897 i 1910 rokah podvoyilosya naselennya promislovih mist takih yak Yuzivka Krivij Rig Kam yanske Mariupol Sinelnikove Debalceve Rozroslisya robitnichi peredmistya Harkova Katerinoslava Kiyeva Odesi ta Mikolayeva Roboche zakonodavstvo v Rosijskij imperiyi u svoyemu rozvitku silno zapiznilosya i bulo lishe povilnoyu reakciyeyu uryadu na vistupi proletariatu Zakonodavstvo oriyentuvalosya na potrebi rosijskogo robitnictva u starih promislovih rajonah Moskvi i Peterburga ta ne bralo do uvagi specifichnih potreb ukrayinskih robitnikiv Prote j ci zakoni chasto ne dotrimuvalisya administraciyeyu yaka stavilasya do proletariatu z vorozhistyu Najvazhlivishi zakoni sho stosuvalisya robitnikiv vid 1 chervnya 1882 3 chervnya 1890 I 2 chervnya 1897 sho regulyuvali robochij den ta pracyu zhinok i pidlitkiv zakon vid 3 chervnya 1886 pokrashiv zagalni normi umov praci U 1889 roci zavedeno najmati inspektoriv praci do fabrik a u 1906 roci dozvoleno utvorennya profspilok Zakoni vid 3 chervnya 1903 i 22 chervnya 1912 rokiv buli sprobami vstanovlennya organizaciyi socialnogo zabezpechennya Chas praci robitnikiv zaznav skorochen z 12 godinnogo dnya u XIX stolitti do 10 godinnogo pid chas revolyuciyi 1905 ta 1906 rokiv Vin buv menshim dlya zhinok she menshij 8 godin dlya pidlitkiv U 1913 roci 29 5 robitnikiv pracyuvalo do 10 godin na den 27 9 9 godin 15 5 ponad 11 godin 10 0 pracyuvali vid 10 do 11 godin 7 1 lishe 8 godin na den U najposhirenishih v Ukrayini galuzyah robochij den trivav po riznomu U harchovij promislovosti 48 6 pracivnikiv buli vimusheni pracyuvati 11 godin 18 8 10 godin 12 9 8 godin 11 4 vid 10 do 11 godin 5 4 vid 9 do 10 godin na den U kam yano vugilnij promislovosti na pidzemnih robotah 58 8 pracivnikiv pracyuvali 10 godin na den 15 8 ponad 11 godin 11 9 8 godin 11 7 vid 10 do 11 godin Chimalo pracivnikiv pracyuvalo dodatkovo obov yazkovo abo dobrovilno Peresichna richna zarobitna plata robitnikiv Ukrayini stanovila 216 karbovanciv u 1913 roci U 1910 roci vona syagala za zolotim paritetom 22 vid serednoyi platni robitnika u Zahidnoyi Yevropi Najvishoyu oplata bula u metaloobrobnij promislovosti 347 karbovanciv najgirshoyu 139 karbovanciv u harchovij dlya promislovih pidpriyemstv z poza teritoriyi stepu j velikih mist blizko 200 karbovanciv na rik Zarplatnya v girnictvi pidneslasya z 267 karbovanciv u 1904 do 357 u 1905 roci Zarobitki pracivnikiv vishoyi kategoriyi buli vdvichi abo navit vtrichi bilshe nizh nekvalifikovanih Bilsha chastina zarplatni robitnikiv jshla na harchuvannya Vid 1891 do 1900 roku dennij zarobitok u silskomu gospodarstvi stepu stanoviv na vesni 0 5 karbovanciv vlitku 0 9 karbovanciv tobto buv majzhe takij yak i v promislovosti Ekonomichne stanovishe pogirshuvali shtrafi ta neregulyarna viplata zarplatni chasto bonami abo harchami Zhitlovi umovi robitnikiv buli nezadovilni Najkrashi u mistah najgirshi na Donbasi de bilshist zhila v kazarmah abo zemlyankah U Kiyevi stanom na 1913 rik lishe 28 0 samotnih pracivnikiv malo kimnatu 39 vlasnij kutok a 6 tilki lizhko Medichna dopomoga Medichna dopomoga dlya robitnikiv bula u pochatkovij stadiyi rozvitku Sanitarni umovi i bezpeka praci buli pogani tomu neshasni vipadki buli velikoyu problemoyu Pid naglyadom fabrichno zavodskoyi inspekciyi u 1912 roci bulo vvedeno vpershe zabezpechennya vid hvorobi kalictva i smerti Prote bulo ohopleno tilki chastinu vsih pracivnikiv Vidshkoduvannya za vtratu pracezdatnosti mozhna bulo oderzhati lishe cherez sud Osvita Osvita robitnikiv v Ukrayini bula nizkoyu Za miskimi perepisami 1866 74 rr gramotnist sered cholovikiv syagala 33 50 zhinok vid 27 do 40 Sered promislovogo naselennya u 1897 roci 50 8 a u 1914 vona zbilshilasya priblizno do 70 Lishe neznachnij vidsotok pracivnikiv mav nizhchu profesijnu osvitu Na pochatku XX stolittya v Ukrayini bulo ponad 100 fabrichno zavodskih shkil dlya ditej robitnikiv Socialno ekonomichna politichna ta nacionalna svidomist robitnikiv v Ukrayini rozvivalasya duzhe povilno Slabka urbanizaciya vazhki umovi zhittya u silskij miscevosti nepostijne pracevlashtuvannya vazhki pobutovi umovi nizkij riven osviti j kulturnogo prosvitnictva a takozh svavillya pracedavciv prizvelo do togo sho u proletariatu yak klasu ne bulo garnih umov dlya zhittya yak v Ukrayini tak i v usij Rosijskij imperiyi Do revolyuciyi 1905 roku isnuvav lishe surogat robitnichih tovaristv tovaristva vzayemnoyi dopomogi nasampered sered drukariv i prikazhchikiv ale voni yak i rizni zarodki profesijnih organizacij mali minimalnij vpliv na robitnikiv Profspilki rozvinulisya masovo pid chas revolyuciyi 1905 1907 rokiv poki sho nelegalno a piznishe na pidstavi zakonu vid 4 chervnya 1906 roku Prote normalnomu yihnomu rozvitku pereshkodzhala nestabilnist Nechislenni postijni kadrovi robitniki buli zacikavleni u zberezhenni praci ta v pokrashenni yiyi umov Proletariat yak klas buv ne gotovim do stabilnoyi masshtabnoyi ta sistematichnoyi roboti nad pokrashennyam svogo stanovisha Tomu robitnichij ruh v Ukrayini pochinayuchi z 1870 ih pokiv nabuvav vibuhovih form stihijnogo gostrosocialnogo konfliktu i protestu neridko u formi krivavih buntiv Strajki spershu viklyuchno miscevi j spontanni nabirali dedali bilsh masovogo masshtabu ne divlyachis na teror z boku policiyi U lipni serpni 1903 roku voni ohopili majzhe vsyu Ukrayinu koli odnochasno u 15 mistah strajkuvalo blizko 150 000 robitnikiv Cej strajk yak j inshi buv pridushenij vijskom ale vzhe 1905 vibuhla revolyuciya vnaslidok yakoyi buli desho rozshireni prava pracivnikiv i na deyakij chas pokrashilisya umovi zhittya i praci Politichni organizaciyi Pershimi v Ukrayini i v Rosijskij imperiyi politichnimi organizaciyami buli Pivdennorosijskij soyuz robitnikiv stvorenij v Odesi 1875 r Ye Zaslavskim i F Kravchenkom ta Pivdenno ruskij robochij soyuz u Kiyevi 1878 r na choli z G Popkovim i V Vladichenkom Obidvi organizaciyi buli pid vplivom revolyucijnogo narodnictva j marksizmu ta mali pidpilni utvorennya na kilkasot osib Piznishe postalo bagato inshih politichnih gurtiv i organizacij a potim politichnih partij Bund RSDRL Ukrayinska Socialno Demokratichna partiya ta USDRP Na vidminu vid Rosiyi sered robitnikiv Ukrayini isnuvalo znachno bilshe riznomanitnih nelegalnih i legalnih ideologichnih grup Po Ukrayini shirilasya yevropejska socialistichna literatura tut buli bilshe poshireni ideyi anarhizmu sindikalizmu utopijnogo socializmu kooperativnogo suspilstva ta inshih techij Ukrayinskij robitnichij ruh pochav shiritisya na pochatku XX stolittya u zv yazku z rozvitkom diyalnosti ukrayinskih social demokrativ U 1902 na Donbasi poshiryuvano pershi meteliki ukrayinskoyu movoyu zavezeni z Galichini Pislya 1905 roku povstali bilshi grupi organizovanogo ukrayinskogo proletariatu v Katerinoslavi Kiyevi j Poltavi Znachno krashe nizh ukrayinske ta rosijske robitnictvo v Ukrayini buli organizovani yevrejski pracivniki Za roki pered pershoyu svitovoyu vijnoyu u zv yazku z podalshim zrostannyam promislovosti i zbilshennyam postijnih robitnichih kadriv priskorivsya proces oformlennya proletariatu yak klasu ale jogo zatrimali voyenni podiyi Rozvitok voyennoyi industriyi sprichiniv zbilshennya kilkosti robitnikiv z 631 6 tis u 1914 do 812 5 u 1916 roci u tomu chisli u kam yanovugilnij promislovosti z 89 1 do 237 8 tisyach v inshih galuzyah pov yazanih z girnictvom z 139 0 do 389 1 tisyach prichomu postijni kadri zmenshuvalisya koshtom zrostannya haotichnogo i pereminnogo skladu Chastinu vsogo proletariatu za radyanskim viznachennyam stanom na 1917 rik M Rubach obrahuvav na Z 612 tis u tomu chisli promislovih robitnikiv u tis 893 zaliznichnikiv 121 budivelnikiv 300 robitnikiv miskoyi remisnichoyi promislovosti 230 silskoyi kustarnoyi promislovosti 444 silskogo gospodarstva 1 200 domashnih slug 365 R torgivli miskogo transportu ta inshih 59 tisyach Vrahovuyuchi rodini proletariat Ukrayini stanoviv 13 1 vsogo naselennya v Rosiyi 11 0 1917 1971U revolyuciyi 1917 20 v Ukrayini uchast robitnikiv spershu proyavilasya u velikih politichnih demonstraciyah i strajkah ta u spontannij organizaciyi profspilok Pershij Vseukrayinskij Robitnichij Z yizd sho vidbuvsya 24 27 lipnya 1917 roku u Kiyevi visloviv pidtrimku Ukrayinskij Centralnij Radi i obrav 100 deputativ 70 chleniv USDRP i 30 UPSR u Vseukrayinsku Radu Robitnikiv yaki zgodom uvijshli do skladu Centralnoyi Radi Drugij z yizd 26 27 travnya 1918 roku sho vidbuvsya nelegalno v Kiyevi vislovivsya proti getmanskogo uryadu za samostijnist UNR Na taku zh poziciyu stali j tri Vseukrayinski z yizdi zaliznichnikiv Vseukrayinskij z yizd Rad robitnichih soldatskih i selyanskij deputativ u Kiyevi v grudni 1917 hocha j inicijovanij bilshovikami pidtrimav Ukrayinsku Centralnu Radu pislya chogo bilshoviki sklikali u Harkovi svij z yizd na yakomu progolosili vladu rad sovitiv v UNR Chimalo robitnikiv bulo chlenami Trudovogo Kongresu Ukrayinska Centralna Rada III Universalom progolosila svobodu strajkiv ustanovila 8 godinnij robochij den viznala za robitnikami pravo kontrolyu nad promislovistyu Burhlivo rozvivalisya profspilki stavlennya yakih do bilshovikiv bulo takozh negativne Providni diyachi ukrayinskogo robochogo ruhu vhodili do skladu ukrayinskih uryadiv U procesi revolyuciyi nevelika politichno svidoma chastina promislovih robitnikiv podililasya za nacionalnoyi oznakoyu ukrayinci sho buli svidomi svoyeyi nacionalnosti pidtrimuvali perevazhno UNR i partiyi USDRP UPSR lishe pochasti rosijskih bilshovikiv i menshovikiv rosiyani i menshe svidomi ukrayinci spershu v bilshosti pidtrimuvali RSDRP piznishe bilshovikiv pochasti inshi socialistichni partiyi j inodi ukrayinski yevreyi pidtrimuvali svoyi ta rosijski partiyi a inodi j ukrayinski U procesi gromadyanskoyi vijni i chuzhih intervencij promislovist v Ukrayini bula zrujnovana Chastina robitnikiv namagalasya zabezpechiti sobi pracyu shlyahom zahoplennya pidpriyemstv ta vstanovlennya nad nimi robochogo kontrolyu div Nacionalizaciya Prote ce dopomoglo malo i za 1918 22 v Ukrayini chimalo robitnikiv deklasuvalosya yihnya kilkist u cenzovij promislovosti zmenshilasya azh na 70 u tis 1914 631 4 1917 812 5 1921 316 5 1922 280 5 1923 277 4 Tilki z 1924 r yih chiselnist pochala zrostati 1924 349 0 1925 385 2 1926 541 1 1927 617 9 1928 653 9 Zakripivshis pri vladi bilshoviki shob poboroti krizu namagalisya sered robitnikiv vvesti voyennu disciplinu ale ci zahodi viklikali u nih opir Z perehodom do NEPu u 1921 roci vpershe zaprovadzheno strahuvannya vid bezrobittya Dopomogu pri bezrobitti v URSR oderzhuvali u 1924 2 568 644 robitnikiv u 1927 28 116 829 ale chislo zareyestrovanih bezrobitnih na birzhah praci stanovilo 211 950 osib u zhovtni 1928 r Plinnist nefahovih robitnikiv v Ukrayini she dovgo bula ne menshoyu nizh do revolyuciyi ale u Donbasi fahovih pracivnikiv brakuvalo Krim togo buv she chimalij zv yazok robitnictva z selom sered shahtariv blizko 50 Sered novih pracivnikiv metalurgiv u 1926 29 rr 23 5 she mali zemlyu a 8 5 takozh hatu i dvir na seli vlitku voni povertalisya na polovi roboti na selo Prote v kinci 1920 h pp v Ukrayini vzhe sformuvavsya spadkovij klas robitnikiv hoch vin she stanoviv lishe blizko tretini vid zagalnoyi kilkosti Zahopivshi vladu RKP b rozpochala politizaciyu robitnikiv tobto pidnesennya jogo klasovoyi svidomosti shlyahom agitaciyi j propagandi ta yihnogo vidilennya v providnij klas vsogo suspilstva nadayuchi jomu pevnih socialnih privileyiv takih yak perevazhne pravo na vishu osvitu na partijni j uryadovi posadi tosho Vidtodi i do drugoyi svitovoyi vijni nalezhati do klasu robitnikiv chi pohoditi z neyi bulo vigidno Pid chas pershoyi p yatirichki i kolektivizaciyi silskogo gospodarstva nabula poshirennya praktika tak zvanogo visuvanstva koli partiya vibirala z pomizh robitnikiv takih yakih vona posilala vchitisya do vishih shkil ocholyuvati budivnictva j novi pidpriyemstva ta rizni organi vladi zokrema silski stvoryuvati kolgospi MTS tosho Tak u 1933 sered sekretariv silskih rajpartkomiv 58 buli robitniki sered goliv rajvikonkomiv 50 Pomizh vipusknikiv VUZiv u 1933 37 rr 44 4 stanovili robitniki abo yihni diti Pomizh direktoriv promislovih pidpriyemstv u 1936 r 50 60 stanovili vihidci z proletariatu Ale kerivna rol robitnikiv v radyanskij derzhavi j partiyi bula i ye fikciyeyu bo vsya vlada faktichno nalezhala partijnim aparatchikam riznogo socialnogo pohodzhennya U dobu industrializaciyi kilkist robitnikiv v URSR zrostala duzhe shvidko u serednomu priblizno na 8 shoroku Pro ce svidchat opublikovani chastki robitnikiv velikoyi promislovosti u tisyachah 1 zhovtnya 1925 570 6 1 zhovtnya 1927 653 8 1 zhovtnya 1929 732 8 1 lipnya 1933 1015 5 1 veresnya 1939 1 326 9 Krim cih robitnikiv u 1927 28 rr pracyuvalo u dribnij ta remisnichij promislovosti 74 yiyi bulo privatnoyu 86 900 osib u budivnictvi 100 200 na transporti 247 400 U velikij promislovosti pidlitki stanovili 5 1 zhinki 14 2 vsih robitnikiv oficijno bezrobittya bulo likvidovane u zhovtni 1930 U kinci 1937 r v usij promislovosti URSR narahovuvano 1 822 000 pracivnikiv u 1940 u novih kordonah 2 206 000 v usomu narodnomu gospodarstvi 4 578 000 V umovah kolektivizaciyi j golodu buv stihijnij napliv naselennya osoblivo molodi j cholovikiv z sela do promislovih mist azh do chasu koli vvedeno policijnu pripisku u mistah Piznishe migraciya z sela do mista zdijsnyuvalasya u znachnij miri za kontraktami u planovomu poryadku Napriklad za planom na 1941 v SRSR organizovanomu vivozovi za mezhi oblasti i respublik pidlyagalo 764 200 osib bez rodin u tomu chisli z Ukrayini do inshih respublik 83200 abo 11 z oblastej RRFSR 76 Krim vihidciv z sela vazhlivim dzherelom zrostannya robitnikiv stali zhinki z mist yaki pislya 1930 r musili jti na pracyu chi vchitisya bo zarobitku samogo cholovika na utrimannya rodini ne vistachalo Uzhe v 1936 r zhinki stanovili v promislovosti Ukrayini 30 usih robitnikiv Napliv selyan a takozh pochasti j todishnya nacionalna politika partiyi prizveli do togo sho u 1930 ih pp perevazhali ukrayinski robitniki v promislovosti Za perepisom 1926 nacionalnij sklad usih robitnikiv v URSR u duzhkah vidsotkiv vid vsogo naselennya buv takij ukrayinci 41 6 80 0 rosiyani 40 65 9 2 yevreyi 10 05 5 4 inshi 7 8 5 4 Za danimi Ukr Radi profspilok takozh na 1926 r desho inshi znachennya 51 7 30 5 12 1 5 7 na 1931 59 2 25 2 10 1 i 5 5 Z usih chleniv profspilok govorili ukrayinskoyu movoyu 32 3 pri chomu cej vidsotok zris sered metalurgiv z 19 1 u 1925 r do 45 9 u 1931 r shahtariv z 19 4 do 65 0 Poshirennyu ukrayinskoyi movi sered robitnikiv spriyali takozh likvidaciya nepismennosti robitnikiv i politika ukrayinizaciyi shkilnictva kulturno osvitnih ustanov propagandi tosho Ale ne pripinyavsya takozh i napliv fahovih robitnikiv z RRFSR Robitniki ukrayinci zdobuvali fahovij vishkil bezposeredno pri praci na zavodah i fabrikah abo na korotkotrivalih kursah Najbilsh fahovi robitniki priyizhdzhali z za kordonu razom z importovanimi mashinami i navchali miscevih robitnikiv Nimecko radyanska vijna 1941 45 rr zavdala Ukrayini vazhkih vtrat U 1941 r bulo evakujovano z Ukrayini blizko 1 mln robitnikiv priblizno 1 5 mln mobilizovano do vijska reshta za nimeckoyi okupaciyi rozbrelasya zi zrujnovanoyi promislovosti na sela Sered molodi yaku vivezli nimci do Nimechchini takozh bulo chimalo robitnikiv Pislya vijni ne menshe polovini vsih cih robitnikiv v Ukrayinu ne povernulisya Kilkist robitnikiv u promislovosti Ukrayini zmenshilasya z 1 974 000 u 1940 r do 950 000 u 1945 r sebto na 62 u 1950 r v promislovosti bulo 1 788 500 robitnikiv i v 1953 r 2 080 600 Na vidbudovu narodnogo gospodarstva Ukrayini bulo skerovano bagato robitnikiv z Rosiyi ta inshih respublik napriklad azerbajdzhanci vidbudovuvali naftovu promislovist Galichini Chastkovo ci robitniki piznishe povernulisya na svoyu batkivshinu ale inshi yak takozh i chimalo demobilizovanih voyakiv osili v Ukrayini Odnak golovnim dzherelom popovnennya robitnikiv za ves povoyennij period buli spershu zhinki j selyani piznishe molod Sered robitnikiv i sluzhbovciv u vsomu narodnomu gospodarstvi URSR zhinki stanovili 50 u 1945 r 43 u 1950 r i 50 u 1971 r sered robitnikiv promislovosti 36 u 1947 r 38 u 1950 r i 45 u 1971 r Z 1953 r rizko obmezheno dostup uchniv serednoyi shkoli do vishoyi osviti na dennih viddilah do 20 25 vipusknikiv i tim skerovano molod na virobnictvo a z 1956 dozvoleno brati do promislovosti 15 litnih yak uchniv Serednorichna kilkist robitnikiv Ukrayini u vsomu narodnomu gospodarstvi za oficijnoyu statistikoyu bula taka Rik Robitniki u tisyachah 1940 45781945 30771950 49711955 64031960 79041965 97461970 116021971 11968LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Rusov S Doneckie uglekopy zh Vestnik Yevropy ch VI P 1888 Gehter M Do istoriyi robochoyi klasi v Ukrayini rosijskij studiyi z polya suspilnih nauk i statistiki ch I L 1909 Porsh M Robitnictvo Ukrayini naris po statistici praci ZNTK X XII K 1912 13 Levinskij V Narisi rozvitku rob ruhu v Galichini K 1914 Ravich Cherkaskij M Rob organizaciyi v Ukrayini zh Chervonij Shlyah ch 8 X 1923 Balabanov M K istorii rabochego dvizheniya na Ukraine X 1925 Pazhitnov K Ocherki po istorii rabochego klassa na Ukraine X 1927 Slabchenko M Do metodologiyi istoriyi robochoyi klasi zh Chervonij Shlyah ch 5 X 1927 Sadovskij V Pracya v USS robitnikiv Praci Ukr Nauk Institutu t VII V 1932 UNGO USRrobitnikiv Pracya v USR robitnikiv Statistichnij zb K 1937 GUS R P Statystyka przemyslowa za 1937 I V 1938 GUS R P Statystyka pracy 1931 z I V 1938 Nesterenko A Ocherki istorii promyshlennosti i polozheniya prolstariata Ukrainy M 1954 Gurzhij I Zarodzhennya robochoyi klasi Ukrayini K 1958 Yackevich E Stanovishe rob klasi Galichini v period kapitalizmu K 1958 Kravec M Narisi rob ruhu v Zahidnij Ukrayini v 1921 1939 pp K 1950 Figol D Do istoriyi pobutu robitnikiv Lvova v kin XIX na pochatku XX st Materiali z etnografiyi ta mistectvoznavstva ch IV K 1959 Stanovishe robitnikiv Lvova Dokumenti ta materiali L 1961 Razvitie rabochego klassa v nacionalnyh respublikah SSSrobitnikiv Sbornik statej M 1962 Los F Robocha klasa Ukrayini v 1907 1913 pp K 1962 Sluckij A Rabochij klas Ukrainy v borbe za sozdanie fundamenta socialisticheskoj ekonomiki K 1963 Potolov S Rabochie Donbassa v XIX veke P 1963 Lugova O Silsko gospodarskij proletariat Pivdnya Ukrayini v period kapitalizmu K 1965 Goshko Yu Gromadskij pobut robitnikiv Zah Ukrayini 1920 1939 K 1967 AN URS robitnikiv Institut istoriyi Istoriya robitnichoyi klasi URS robitnikiv 2 tt K 1967 CSU SRS robitnikiv Trud v SSSrobitnikiv Statisticheskij sbornik M 1968 Epshtejn A Robitniki Ukrayini v borotbi za stvorennya materialno tehnichnoyi bazi socializmu 1928 1932 X 1968 Makayev V Robitnicha klasa Galichini v ostannij tretini XIX st L 1988 Kiryanov Yu Rabochie Yuga Rossii M 1971 Ohloblyn O A History of Ukrainian Industry Myunhen 1971 Landau Z Tomaszewski J Robotnicy przoniyslowi w Polsce materialne warunki bytu 1918 1939 V 1971 Lewytzkyj B Politische Opposition in der Sowjetunion 1960 1972 Myunhen 1972 Kizchenko V Kulturno osvitnij riven robitnichoyi klasi Ukrayini naperedodni revolyuciyi 1905 1907 pp K 1972 Gordiyenko L Pro likvidaciyu bezrobittya v URSR 1921 1930 Ukr 1st Zhurnal ch 9 k 1973 PosilannyaL I Tkachova Visuvanstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 514 ISBN 966 00 0734 5 Robitnictvo Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1605 1000 ekz
