А́встро-Уго́рщина (нім. Österreich-Ungarn), часто — Австро-уго́рська імпе́рія (нім. Österreichisch-Ungarische Monarchie) — багатонаціональна конституційна дуалістична монархія та велика держава в Центральній Європі, що існувала у 1867—1918 роках. Військовий і дипломатичний союз, він складався з двох суверенних держав з єдиним монархом, який титулувався одночасно імператором Австрії та королем Угорщини. Австро-Угорщина була останньою фазою в конституційній еволюції монархії Габсбургів: вона була утворена в результаті австро-угорського компромісу 1867 року після австро-прусської війни і була розпущена незабаром після того, як Угорщина розірвала союз з Австрією 31 жовтня 1918 року.
| Австро-Угорщина нім. Österreich-Ungarn угор. Ausztria-Magyarország | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Реальна унія імперії і королівства | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
 Герб | |||||||||||||||||||||||||
| Девіз лат. Indivisibiliter ac Inseparabiliter Неподільні та нерозлучні | |||||||||||||||||||||||||
| Гімн нім. Volkshymne Народний гімн | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Столиця | Відень (Австрія) Будапешт (Угорщина) | ||||||||||||||||||||||||
| Мови | Німецька, угорська, чеська, польська, українська, румунська, хорватська, італійська | ||||||||||||||||||||||||
| Релігії | Римо-католицизм, Греко-католицизм, протестантизм, православ'я, юдаїзм, суннізм | ||||||||||||||||||||||||
| Форма правління | федеральна парламентарська конституційна монархія | ||||||||||||||||||||||||
| Імператор-Король | |||||||||||||||||||||||||
• 1867—1916 | Франц Йосиф I | ||||||||||||||||||||||||
• 1916—1918 | Карл I та IV | ||||||||||||||||||||||||
• 1867 | Фрідрік фон Бейст (перший) | ||||||||||||||||||||||||
• 1918 | Генріх Ламмаш (останній) | ||||||||||||||||||||||||
| Прем'єр-міністр | |||||||||||||||||||||||||
• 1867—1871 | Андраші Дюла (перший) | ||||||||||||||||||||||||
• 1918 | Янош Хадік (останній) | ||||||||||||||||||||||||
| Історія | |||||||||||||||||||||||||
• Австро-угорський компроміс | 1 березня 1867 | ||||||||||||||||||||||||
• Незалежність Чехословаччини | 28 жовтня 1918 | ||||||||||||||||||||||||
• Незалежність Держави СХС | 29 жовтня 1918 | ||||||||||||||||||||||||
• Воєводина увійшла до складу Сербії | 25 листопада 1918 | ||||||||||||||||||||||||
• Розпад імперії | 31 жовтня 1918 | ||||||||||||||||||||||||
• Мирні угоди | 10 вересня 1919 та 4 червня 1920 | ||||||||||||||||||||||||
| Площа | |||||||||||||||||||||||||
• 1914 | 676 615 км2 | ||||||||||||||||||||||||
| Населення | |||||||||||||||||||||||||
• 1914 | 52 749 900 осіб | ||||||||||||||||||||||||
Густота | 78 осіб/км² | ||||||||||||||||||||||||
| Валюта | Гульден (1867—1892) Крона (1892—1918) | ||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| Сьогодні є частиною |  Австрія Боснія і Герцеговина Італія Польща Румунія Сербія Словаччина Словенія Угорщина Україна Хорватія Чехія Чорногорія | ||||||||||||||||||||||||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Австро-Угорщина | |||||||||||||||||||||||||
Одна з найбільших європейських держав того часу, Австро-Угорщина була географічно другою за величиною країною Європи і третьою за чисельністю населення (після Російської та Німецької імперії). Займала терени сучасної Австрії та Угорщини, а також Чехії, Словаччини, Хорватії, Словенії, Чорногорії, частини Італії, Польщі, Румунії, Сербії, України. Була одним з найважливіших культурних та економічних центрів Європи. Імперія створила четверту за величиною машинобудівну галузь у світі після Сполучених Штатів, Німеччини та Великої Британії.
В її основі лежала дуалістична монархія, яка була реальною унією між Цислейтанією, північною та західною частинами колишньої Австрійської імперії, та Транслейтанією (Королівством Угорщина). Після реформ 1867 року Австрійська та Угорська держави були рівноправними. Обидві країни проводили єдину дипломатичну та оборонну політику. З цією метою «спільні» міністерства закордонних справ і оборони були збережені під безпосереднім керівництвом монарха, як і третє міністерство фінансів, відповідальне лише за фінансування двох «спільних» бюджетів. Третім компонентом союзу було Королівство Хорватія-Славонія, автономний регіон під угорською короною, який вів переговори про хорватсько-угорське врегулювання в 1868 році. Після 1878 року Боснія і Герцеговина, опинилася під спільним австро-угорським військовим і цивільним управлінням, поки не була повністю анексована в 1908 році, що спровокувало Боснійську кризу.
Австро-Угорщина була однією з центральних держав у Першій світовій війні, яка розпочалася з оголошення Австро-Угорщиною війни Королівству Сербія 28 липня 1914 року. У 1918 році внаслідок поразки у війні розпалась на низку незалежних держав.
Назва
- А́встро-Уго́рщина (нім. Österreich-Ungarn, угор. Ausztria-Magyarország) — коротка назва. Використовувалася у міжнародних відносинах
- Австро-Угорська монархія (нім. Österreichisch-Ungarische Monarchie вимова [ˌøːstəʁaɪ̯çɪʃ ˌʊŋɡaʁɪʃə monaʁˈçiː] (
![image]()
прослухати), угор. Osztrák-Magyar Monarchia) — обидві держави (Австрія і Угорщина) є одночасно і об'єднаними (в якихось сферах) і водночас незалежними (в більшості сфер). Офіційна назва з 14 листопада 1868 року, за рішенням Франца Йосифа I. - Австрія — неофіційна коротка назва.
- Королівства і землі, представлені в Райхсраті та Землі Священної Угорської корони Святого Стефана (нім. Die im Reichsrat vertretenen Königreiche und Länder und die Länder der heiligen ungarischen Stephanskrone, угор. A Birodalmi Tanácsban képviselt királyságok és országok és a Magyar Szent Korona országai) — повна назва, що використовувалася у внутрішній адміністрації.
- Подвійна монархія (нім. Doppel-Monarchie; угор. Dual-Monarchia) — часто використовувана неофіційна назва.
- [en] монархія (нім. k. u. k. Monarchie) — використовувана австрійцями назва.
- Австро-Угорська імперія — часто використовувана назва
- Дунайська монархія (нім. Donaumonarchie; угор. Dunai Monarchia) — використовувана австрійцями неофіційна назва.
Історія
| Історія Австрії | |
|---|---|
 | |
| Галльштаттська культура | |
| Римські провінції (Норик • Реція) | |
| Карантанія | |
| Східна (Австрійська) марка | |
| Австрійське герцогство | |
| Австрійське ерцгерцогство | |
| Священна Римська імперія (Габсбурзька монархія) | |
| Австрійська імперія | |
| Австро-Угорщина (Цислейтанія) | |
| Німецька Австрія | |
| Перша австрійська республіка | |
| Федеративна держава Австрія | |
| Аншлюс | |
| Австрія у часи націонал-соціалізму | |
| Окупація Австрії союзниками | |
| Друга австрійська республіка | |
Портал «Австрія» |
Утворення Австро-Угорщини
У середині XIX сторіччя багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи.
Під час революції 1848 року Королівство Угорщина закликало до більшого самоврядування, а згодом навіть до незалежності від Австрійської імперії. Угорська революція 1848 року була придушена австрійськими військами за військової допомоги Росії, а рівень автономії, яким користувалася угорська держава, був замінений абсолютистським правлінням з Відня.
У 1860-х роках імперія зазнала двох важких поразок: поразка у Другій італійській війні за незалежність зруйнувала її панування над значною частиною Північної Італії, а поразка в австро-прусській війні 1866 року призвела до розпаду Німецької конфедерації (спадковим президентом якої був імператор Габсбург) і виключення Австрії з німецьких справ, що становило реальну загрозу існуванню імперії Габсбургів. У цій ситуації австрійський уряд запропонував укладення угоди, яка б надавала Угорщині значних автономних прав. 20 березня 1867 року відновлений угорський парламент у Пешті розпочав переговори щодо нових законів, які мали бути прийняті 30 березня. Однак угорські лідери отримали повідомлення, що для того, щоб закони набули чинності на землях Священної корони Угорщини, необхідна офіційна коронація імператора як короля Угорщини 8 червня. 28 липня Франц-Йосиф у своїй новій позиції короля Угорщини схвалив і оприлюднив нові закони, які офіційно поклали початок двоєдиній монархії.
21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (1848—1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм.
1866—1878: за межами Малої Німеччини
Австро-прусська війна завершилася Празьким миром (1866), який вирішив «німецьке питання» на користь малонімецького рішення. Граф Фрідріх Фердинанд фон Бюст, який був міністром закордонних справ з 1866 по 1871 рік, ненавидів прусського канцлера Отто фон Бісмарка, який неодноразово перевершував його. Бюст сподівався, що Франція помститься за поразку Австрії, і намагався домовитися з імператором Франції та Італії Наполеоном III про антипрусський альянс, але жодних умов досягти не вдалося. Вирішальна перемога пруссько-німецьких армій у франко-прусській війні та подальше заснування Німецької імперії поклали край усім надіям на відновлення австрійського впливу в Німеччині, і Бюст пішов у відставку.
Після витіснення з Німеччини та Італії, Дуалістична монархія звернулася до Балкан, які були охоплені неспокоєм, оскільки націоналістичні рухи набирали сили і вимагали незалежності. І Росія, і Австро-Угорщина побачили можливість для експансії в цьому регіоні. Росія взяла на себе роль захисника слов'ян і православних християн. Австрія уявляла собі багатоетнічну, релігійно різноманітну імперію під контролем Відня. Граф Дьюла Андраші, угорець, який був міністром закордонних справ у 1871—1879 роках, зробив центральним елементом своєї політики протистояння російській експансії на Балканах і блокування сербських амбіцій домінувати в новій південнослов'янській федерації. Він хотів, щоб Німеччина стала союзником Австрії, а не Росії.
Австро-угорська угода 1867 року не вирішила всіх розбіжностей між окремими частинами імперії. Незадоволеними були насамперед Богемія і Хорватія. З останньою 1868 року, за сприяння Відня, Угорщина уклала угоду, яка на деякий час послабила суперечки. Однак із Богемією домовитися не вдалося. Її представники подали у Райхсрат декларацію, в якій вимагали надання Богемії, Моравії та Сілезії (так званим землям корони Святого Вацлава) прав, аналогічних угорським. Внаслідок тривалої боротьби австрійський уряд був змушений піти на деякі поступки (дозвіл вживання чеської мови в адміністрації та шкільництві, поділ Празького університету на чеський і німецький та інше), однак повністю вирішити всі суперечності не вдалося.
1878—1914: Берлінський конгрес, Угорська криза та балканська нестабільність
В 1877 році російський царський уряд оголосив війну Османській імперії в ім'я захисту православних християн. Не маючи можливості виступити посередником між Османською імперією та Росією щодо контролю над Сербією, Австро-Угорщина оголосила нейтралітет. За допомогою Румунії та Греції, Росія перемогла османів і за допомогою Сан-Стефанського договору спробувала створити велику проросійську Болгарію. Цей договір викликав міжнародний резонанс, який ледь не призвів до загальноєвропейської війни.
Берлінський конгрес 1878 року відкотив російську перемогу назад, розділивши велику болгарську державу, яку Росія вирізала з території Османської імперії, і позбавивши будь-яку частину Болгарії повної незалежності від Османської імперії. Конгрес дозволив Австрії окупувати (але не анексувати) провінцію Боснія і Герцеговина, переважно слов'янську територію, для того, щоб отримати вплив на Балканах. Сербія, Чорногорія та Румунія стали повністю незалежними. Тим не менш, Балкани залишилися місцем політичних заворушень, де кипіли амбіції до незалежності і суперництво великих держав. Того ж року, за підтримки Великої Британії, Австро-Угорщина розмістила війська в Боснії, щоб запобігти експансії росіян у сусідню Сербію. Іншим заходом, щоб утримати росіян подалі від Балкан, Австро-Угорщина створила союз, Середземноморську Антанту, з Великою Британією та Італією в 1887 році та уклала пакти про взаємну оборону з Німеччиною в 1879 році та Румунією в 1883 році проти можливого нападу Росії. Після Берлінського конгресу європейські держави намагалися гарантувати стабільність за допомогою складної серії союзів та договорів.
Занепокоєна нестабільністю на Балканах і російською агресією, а також з метою протистояти французьким інтересам у Європі, Австро-Угорщина уклала оборонний союз з Німеччиною в жовтні 1879 року і в травні 1882 року. У жовтні 1882 року Італія приєдналася до цього партнерства в рамках Троїстого союзу, головним чином через імперське суперництво Італії з Францією. Напруженість між Росією та Австро-Угорщиною залишалася високою, тому Бісмарк замінив Союз трьох імператорів на Договір перестраховки з Росією, щоб утримати Габсбургів від необачного початку війни через панславізм. Регіон Новопазарський Санджак перебував під австро-угорською окупацією з 1878 по 1909 рік, коли він був повернутий до складу Османської імперії, перш ніж був остаточно розділений між королівствами Чорногорії та Сербії.
В Угорщині немадярські національності, які становили половину населення, зазнавали дискримінації через шкільне законодавство та виборчі права. На відміну від Австрії, де реформа 1907 року ввела загальне виборче право для чоловіків, в Угорщині цього не було запроваджено до кінця існування Дуалістичної монархії. Станові та майнові привілеї були набагато більш визначальними в Угорщині, ніж в Австрії. Угорський правлячий клас працював у межах своїх політичних можливостей, щоб зробити Угорщину якомога більш незалежною від Австрії, що досягло піку під час років. на чолі з Ференцем Кошутом, що виступала за створення самостійної митниці та Національного банку, введення угорської командної мови в австро-угорській армії (з перспективою її поділу) й обмеження зв'язків з Австрією персональною унією, виграла вибори 1905 року. Відмовляючись визнавати результати виборів, Франц Йосип назначає предстравника Ліберальної партії Гезу Феєрварі прем'єр-міністром, що призводить до масових протестів. Однак згодом був досягнутий компроміз, згідно з яким прем'єром став відомий державни діяч Шандор Векерле.
Реагуючи на молодотурецьку революцію, монархія анексувала Боснію і Герцеговину в жовтні 1908 року як спільне володіння Цислейтанії та Транслейтанії під контролем Імперського та Королівського міністерства фінансів, а не приєднала її до жодного з територіальних урядів. Анексія призвела до подальшого загострення відносин Австро-Угорської імперії з Російською імперією, а також до того, що іслам було визнано офіційною державною релігією завдяки мусульманському населенню Боснії. Смерть брата Франца Йосифа, Максиміліана (1867), та його єдиного сина, Рудольфа, зробила племінника імператора, Франца Фердинанда, спадкоємцем престолу. Прокламація, видана з нагоди приєднання цих земель до монархії Габсбургів у жовтні 1908 року, обіцяла конституційні інституції, які мали б забезпечити їхнім мешканцям повні громадянські права та участь в управлінні власними справами за допомогою місцевих представницьких зборів. На виконання цієї обіцянки у 1910 році була прийнята конституція.
Франц Фердинанд планував радикально реформувати Австро-Угорську імперію, створивши напівавтономні штати, кожен з яких представляв би одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Головними гравцями в Боснійській кризі 1908-09 років були міністри закордонних справ Австрії та Росії Алоїз фон Еренталь та . Еренталь почав з припущення, що слов'янські меншини ніколи не зможуть об'єднатися, а Балканська ліга ніколи не завдасть жодної шкоди Австрії. Він відхилив пропозицію Османської імперії про створення союзу, який би включав Австрію, Туреччину та Румунію. Однак його політика відштовхнула болгар, які натомість звернулися до Росії та Сербії. Хоча Австрія не мала наміру розпочинати додаткову експансію на південь, Еренталь заохочував спекуляції на цю тему, сподіваючись, що це паралізує балканські держави. Натомість він підбурював їх до діяльності зі створення оборонного блоку, щоб зупинити Австрію. Серія серйозних прорахунків на найвищому рівні, таким чином, значно посилила ворогів Австрії.
У 1914 році слов'янські бойовики в Боснії відкинули план Австрії щодо повного поглинання цієї території; вони вбили австрійського спадкоємця і спровокували Першу світову війну.
1914—1918: Перша світова війна
Убивство спадкоємця престолу Франца Фердинанда в Сараєво в червні 1914 року призвело до Липневої кризи та оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії, що стало початком Першої світової війни.
Однак початок війни для Австро-Угорщини виявився вкрай невдалим. Австро-угорській армії довелося відразу ж вести повномасштабну війну на двох фронтах — проти Сербії і проти Росії. Галицьку битву було програно і австро-угорська армія відступила до Карпат. Швидко перемогти Сербію також не вийшло, і вона була окупована лише наприкінці 1915 року за вирішальної участі союзних німецьких військ, а австро-угорські війська без німецької допомоги окупували Чорногорію.
У 1915 році Горлицький прорив німецьких військ і «Великий відступ» російської армії, який послідував за ним, дозволили Австро-Угорщині повернути собі Галичину, але в 1916 році внаслідок Брусиловського прориву становище Австро-Угорщини знову ускладнилося. Також у 1915 році у війну проти Австро-Угорщини вступила Італія, а в 1916 році — Румунія. За допомогою німецьких військ Румунію було швидко переможено, але за німецьку допомогу Австро-Угорщині довелося йти на серйозні поступки і погодитися на створення єдиного з Німеччиною військового командування.
Уже на другий рік війни різко погіршилося постачання міського населення Австро-Угорщини продовольством. Влітку 1916 року у влади Австро-Угорщини посилилося прагнення до миру. У листопаді 1916 року помер старий імператор Франц-Йосиф, імператором став Карл I, який відчайдушно прагнув знайти вихід із тривалої війни. На початку 1917 року він таємно вступив у мирні переговори з Францією, використовуючи як посередника свого родича , який був офіцером бельгійської армії. Про цю спробу стало відомо, і влада Австро-Угорщини змушена була виправдовуватися перед Німеччиною.
Після невдалого наступу російських військ у липні 1917 року і австро-угорського контрнаступу, який послідував за ним, Австро-Угорщині з боку Росії вже нічого не загрожувало. Після перемоги Жовтневої революції Східний фронт взагалі перестав існувати, але Берестейський мир і участь австро-угорських військ в окупації значних територій України не змогли переломити ситуацію на користь Австро-Угорщини. Основну турботу для Австро-Угорщини з 1917 року представляв лише італійський фронт, де з перемінним успіхом йшли кровопролитні бої.
Жодні мирні ініціативи Австро-Угорщини та Німеччини вже не могли змінити перебіг війни. Дедалі більшої популярності в країнах Антанти набували вимоги звільнення всіх слов'янських народів від німецького та австрійського панування.
1918: Розпад імперії
1918 року економічна ситуація погіршилася, а невдачі уряду на фронті поклали край народній підтримці війни. Австро-Угорська монархія розпалася з драматичною швидкістю восени 1918 року. Ліві та пацифістські політичні рухи організували страйки на заводах, а повстання в армії стали звичним явищем. З наближенням очевидної перемоги союзників націоналістичні рухи скористалися етнічним обуренням, щоб підірвати соціальну єдність. Військовий крах італійського фронту ознаменував початок повстання для численних етносів, які складали багатонаціональну імперію, оскільки вони відмовилися продовжувати боротьбу за справу, яка тепер здавалася безглуздою. Імператор втратив значну частину своєї влади.
14 жовтня 1918 року міністр закордонних справ барон Іштван Буріан попросив про перемир'я на основі Чотирнадцяти пунктів президента Вудро Вільсона, а через два дні імператор Карл І видав прокламацію («Імператорський маніфест від 16 жовтня 1918 року») про перетворення імперії на федеративний союз, щоб надати етнічним групам децентралізацію та представництво. Однак 18 жовтня державний секретар Сполучених Штатів Роберт Ленсінг відповів, що автономії для національних меншин, яка була десятим пунктом Чотирнадцяти пунктів, вже не вистачає. Насправді, чехословацький тимчасовий уряд приєднався до союзників 14 жовтня. Південні слов'яни в обох половинах монархії вже висловилися за об'єднання з Сербією у велику південнослов'янську державу в Корфській декларації 1917 року, підписаній членами Югославського комітету. Хорвати почали ігнорувати накази з Будапешту на початку жовтня. Відповідь Ленсінга була, по суті, свідоцтвом про смерть Австро-Угорщини.
28 жовтня чеські політики мирно перебрали владу в Празі, а протягом наступних кількох днів це сталося в інших великих містах. 30 жовтня словаки зробили те ж саме. 29 жовтня слов'яни в обох частинах Австро-Угорщини проголосили Державу словенців, хорватів і сербів.
17 жовтня 1918 року угорський парламент проголосував за припинення союзу з Австрією. Найвідоміший противник продовження союзу з Австрією, граф Міхай Карої, захопив владу в результаті революції айстр 31 жовтня. Карл був майже змушений призначити Карого прем'єр-міністром Угорщини. Одним з перших кроків Карої стала офіційна денонсація компромісної угоди 31 жовтня, що фактично розірвала персональну унію з Австрією і, таким чином, офіційно розпустила Австро-Угорську державу.
Наприкінці жовтня від імперії Габсбургів не залишилося нічого, окрім придунайських та альпійських провінцій, де більшість населення становили німці, і навіть там влада Карла оскаржувалася німецько-австрійською державною радою. Останній прем'єр-міністр Австрії Генріх Ламмаш дійшов висновку, що позиція Карла є неспроможною. Ламмаш переконав Карла, що найкращим курсом було б відмовитися, принаймні тимчасово, від свого права здійснювати суверенну владу. 11 листопада Карл видав ретельно сформульовану прокламацію, в якій визнав право австрійського народу визначати форму держави і «відмовився від будь-якої участі» в державних справах Австрії. Наступного дня після того, як він оголосив про свій вихід з австрійської політики, Німецько-австрійська національна рада проголосила Республіку Німецька Австрія. Карої наслідував її приклад 16 листопада, проголосивши Угорську Демократичну Республіку.
19 жовтня була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, що в червні-липні 1919 року буде захоплена Польською Республікою. Загалом етнічні українські землі Австро-Угорщини станом на 1920 рік були розділені між трьома державами: Закарпатська Україна опинилася під владою Праги, Буковина — Бухареста, Галичина — Варшави.
Державний устрій
На чолі Австро-Угорської імперії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно мав титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена Райхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. За положеннями нової австрійської конституції Райхсрат — двопалатний парламент — складався з Палати шляхти і Палати послів (всього — 525 осіб). До Палати шляхти, крім спадкових членів, імператор міг призначати довічних членів. Ними, зокрема, були митрополит Андрей Шептицький та письменник Василь Стефаник.
Палата послів формувалася за допомогою виборів від окремих провінцій. Виборче право було обмежено майновим і віковим цензом та куріальною системою. 1873 року було запроваджено прямі вибори від трьох курій (1 — великої земельної власності, 2 — торгово-промислових палат, 3 — більших міст) крім сільської (включно з малими містами). Внаслідок зниження майнового цензу для міських і сільських курій з 10 до 5 гульденів річного прямого податку, 1882 року значно зросла кількість виборців, однак уряд відмовився запровадити загальне виборче право.
Чергова виборча реформа 1896 року встановила 5-у курію, що мала обиратися на основі загального виборчого права (посилала в парламент 72 депутати). 1907 року було запроваджено загальне виборче право для чоловіків віком від 24 р. і ліквідовано куріальну систему виборів. Спільними для всієї імперії були 3 міністерства: закордонних справ, військове та морське і міністерство фінансів. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалася спеціальними «делегаціями», які скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їхнього складу входили по 60 делегатів від Райхсрату та Сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, за спеціально укладеною угодою. 1867 року квота встановлювалася у 70 % для Австрії і 30 % — для Угорщини.
Економіка
Територія
Територія Австро-Угорської імперії становила 676 545 км².
В адміністративно-географічному плані поділялася на дві частини: Цислейтанію — до річки Лейти, по якій раніше проходив фактичний кордон між Австрією та Угорщиною, й Транслейтанію — Землі корони Святого Стефана.
В адміністративному плані Австро-Угорщина ділилася на такі складові частини (коронні землі):
| Цислейтанія (землі австрійської корони;Територія — 351 204 км²): | ||||
|---|---|---|---|---|
| Богемське королівство | Далмацьке королівство | Королівство Галичини та Володимирії | Буковинське герцогство | Ерцгерцогство Нижня Австрія |
| Ерцгерцогство Верхня Австрія | Каринтійське герцогство | Крайнинське герцогство | Зальцбурзьке герцогство | Герцогство Верхня і Нижня Сілезія (Австрійська Сілезія) |
| Штирійське герцогство | Моравське маркграфство | Княжий округ Тіроль: (Земля Форарльберг) | Австрійське Примор'я: (Княжий округ Гориця і Градишка, Місто Трієст, Маркграфство Істрія) | |
| Транслейтанія (землі угорської корони; Територія — 325 411 км²): | ||||
| Угорське королівство | Королівство Хорватія і Славонія | Місто Фіуме | ||
| Боснія і Герцеговина (з 1908). | ||||
Населення
Австро-Угорщина була багатонаціональною державою, в якій у 1908 році проживало 50 293 000 осіб 25 націй та народностей. Найчисельнішими з них були німці, угорці, чехи, українці, поляки, словаки, хорвати та румуни. Українців 1910 року налічувалось 4,178 млн осіб, що становило 8 % населення імперії. Крім них було також понад 400 тисяч латинників (обернених на католицизм українців) та пословачених українців.
Зі зростанням капіталістичної економіки на національних краях, зокрема в Чехії, посилилися національні суперечності. Тому національне питання в Австро-Угорщині було віссю політичного життя. Панівні класи розглядали Боснію, Галичину, Словаччину та інші слов'янські краї як колонії (див. Реакція і спроби реформ). В економічному і культурному житті Галичини панувала польська шляхта, на яку спирався австрійський уряд.
Існування українців на Закарпатті взагалі не визнавалося угорською владою. 1868 року сейм у Будапешті оголосив усе населення краю угорською нацією. На Буковині та Галичині становище було дещо кращим. На цих землях виникли й успішно розвивалися українські культурно-просвітницькі організації («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка) та політичні партії, українські представники були у рейхсраті та провінційних сеймах. Однак і тут українці перебували у нерівноправному становищі. У Галичині влада фактично належала полякам, а на Буковині — німцям та румунським боярам. Офіційною мовою в Галичині була польська, а на Буковині — німецька.
Найбільші міста
Цислейтанії
| Номер | Сучасна назва | Тогочасна офіційна назва | Інші тогочасні назви | Сучасна країна | Населення (1910) |
|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Відень | нім. Wien | угор. Bécs (використовувалася в угорському діловодстві) |  Австрія | 2,083,630 |
| 2. | Прага | нім. Prag | чеськ. Praha |  Чехія | 668,000 |
| 3. | Трієст | нім. Triest | італ. Trieste, словен. Trst |  Італія | 229,510 |
| 4. | Львів | нім. Lemberg | укр. Львів, пол. Lwów |  Україна | 206,113 |
| 5. | Краків | нім. Krakau | пол. Kraków |  Польща | 151,886 |
| 6. | Грац | нім. Graz | словен. Gradec | Австрія | 151,781 |
| 7. | Брно | нім. Brünn | чеськ. Brno | Чехія | 125,737 |
| 8. | Чернівці | нім. Czernowitz | укр. Черновиці, рум. Cernăuți | Україна | 87,100 |
| 9. | Пльзень | нім. Pilsen | чеськ. Plzeň | Чехія | 80,343 |
| 10. | Лінц | нім. Linz | чеськ. Linec | Австрія | 67,817 |
Транслейтанії
| Номер | Сучасна назва | Тогочасна офіційна назва | Інші тогочасні назви | Сучасна країна | Населення |
|---|---|---|---|---|---|
| 1. | Будапешт | нім. і угор. Budapest | хорв. Budimpešta, рум. Budapesta, словац. Budapešť |  Угорщина | 1,232,026 |
| 2. | Сегед | угор. Szeged | нім. Szegedin, серб. Segedin/Сегедин | Угорщина | 148,869 |
| 3. | Суботиця | угор. Szabadka | нім. Maria-Theresianopel, серб. Subotica/Суботица |  Сербія | 94,610 |
| 4. | Дебрецен | угор. Debrecen | нім. Debrezin | Угорщина | 90,764 |
| 5. | Загреб | угор. Zágráb | нім. Agram, хорв. Zagreb |  Хорватія | 79,038 |
| 6. | Братислава | угор. Pozsony | нім. Pressburg, словац. Prešporok |  Словаччина | 78,157 |
| 7. | Мішкольц | угор. Miskolc | нім. Mischkolz, словац. і чеськ. Miškovec | Угорщина | 76,207 |
| 8. | Тімішоара | угор. Temesvár | нім. Temeswar, рум. Timișoara |  Румунія | 72,555 |
| 9. | Орадя | угор. Nagyvárad | нім. Großwardein, рум. Oradea Mare | Румунія | 64,169 |
| 10. | Арад | угор. Arad | нім. і рум. Arad, серб. Arad/Арад | Румунія | 63,166 |
| 11. | Клуж-Напока | угор. Kolozsvár | нім. Klausenburg, рум. Cluj | Румунія | 62,733 |
Збройні сили
Примітки
- McCarthy, Justin (1880). A History of Our Own Times, from 1880 to the Diamond Jubilee. New York, United States of America: Harper & Brothers, Publishers. с. 475—476. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- Dallin, David (November 2006). The Rise of Russia in Asia. ISBN 9781406729191. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- Headlam, James Wycliffe (1911). . У Chisholm, Hugh (ред.). // Encyclopædia Britannica (англ.). Т. 3 (вид. 11-те). Cambridge University Press. с. 2—39.
- Schulze, Max-Stephan. Engineering and Economic Growth: The Development of Austria-Hungary's Machine-Building Industry in the Late Nineteenth Century, p. 295. Peter Lang (Frankfurt), 1996.
- Manuscript of Franz Joseph I. — Stephan Vajda, Felix Austria. Eine Geschichte Österreichs, Ueberreuter 1980, Vienna, ISBN 3-8000-3168-X, in German
- Ogg, Frederic Austin (1929). The Governments of Europe (англ.). Library of Alexandria. ISBN 978-1-4655-2314-3. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- Wiener Zeitung vom 15. November 1868, S. 1, Schreiben des Monarchen an Reichskanzler Friedrich Ferdinand von Beust
- Eva Philippoff: Die Doppelmonarchie Österreich-Ungarn. Ein politisches Lesebuch (1867—1918), Presses Univ. Septentrion, 2002, Villeneuve d'Ascq, ISBN 2-85939-739-6 (online, с. 60, на «Google Books»)
- The War of 1866 and the Undoing of Vienna. Oxford Public International Law (англ.). Процитовано 20 серпня 2024.
- Schmitt, Hans A. (1968-03). Count Beust and Germany, 1866–1870: Reconquest, Realignment, or Resignation?. Central European History. Т. 1, № 1. с. 20—34. doi:10.1017/s000893890001476x. ISSN 0008-9389. Процитовано 20 серпня 2024.
- History of Austria | Flag, Maps, Hungary, & Empire | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 20 серпня 2024.
- Langer, William L. (1950). European Alliances and Alignments: 1871—1890 (2nd ed.). p. 20.
- Austria - Habsburg Empire, Dual Monarchy, WWI | Britannica. www.britannica.com (англ.). 5 вересня 2024. Процитовано 8 вересня 2024.
- Austria-Hungary - MSN Encarta. web.archive.org. 28 серпня 2009. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 8 вересня 2024. [Архівовано 2009-08-28 у Wayback Machine.]
- Albrecht-Carrié, René (1973). A diplomatic history of Europe since the Congress of Vienna (вид. Rev. ed). New York: Harper & Row. ISBN 978-0-06-040171-9.
- The Austrian Occupation of Novibazar, 1878-1909. web.archive.org. 19 січня 2012. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 8 вересня 2024. [Архівовано 2016-04-23 у Wayback Machine.]
- Imperial Gazette −1912. IGGIO Islamische Glaubensgemeinschaft in Osterreich. 2011. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 4 червня 2014.
- Kann, Robert A.; Bridge, F. R. (1973-06). From Sadowa to Sarajevo: The Foreign Policy of Austria-Hungary, 1866-1914. The American Historical Review. Т. 78, № 3. с. 713. doi:10.2307/1847734. ISSN 0002-8762. Процитовано 8 вересня 2024.
- Finestone, Jeffrey; Massie, Robert K., ред. (1981). The last courts of Europe (вид. 1. publ). London: Dent. ISBN 978-0-460-04519-3.
- Smith, David James (2010). One Morning in Sarajevo. Hachette UK. ISBN 978-0-297-85608-5. «He was photographed on the way to the station and the photograph has been reproduced many times in books and articles, claiming to depict the arrest of Gavrilo Princip. But there is no photograph of Gavro's arrest — this photograph shows the arrest of Behr.»
- Watson, Alexander (2014). Ring of Steel: Germany and Austria–Hungary at War, 1914—1918. Basic Books. ISBN 978-0-4650-9488-2.
- Glant, Tibor (1996). Through the prism of the Habsburg monarchy : Hungary in American diplomacy and public opinion during the First World War (англ.). Процитовано 8 вересня 2024.
- Cornelius, Deborah S. (2011). Hungary in World War II: caught in the cauldron. World War II: the global, human, and ethical dimension (вид. 1st ed). New York: Fordham University Press. ISBN 978-0-8232-3343-4. OCLC 630467886.
- The proclamation of the abdication of Emperor Karl I of Austria - The British Library. web.archive.org. 8 березня 2021. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2024. [Архівовано 2021-03-08 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. (Текст ЕУ-2) [Архівовано 11 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 17.
- Kogutowicz Károly, Hermann Győző: Zsebatlasz: Naptárral és statisztikai adatokkal az 1914. évre. Magyar Földrajzi Intézet R. T., Budapest 1913, S. 69, 105.
- Donaumonarchie Österreich-Ungarn. Donaumonarchie.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 листопада 2013.
- «Ведомости Верховного Совета СССР» 1944 г. № 42. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
Джерела
- Віднянський С. В. Австро-Угорщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- С. В. Віднянський. Австро-Угорщина // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
- Кріль М. Слов'янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772—1867. — Львів, 1999.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Осечинський Б. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. — Львів, 1954.
- Тейлор А. Габсбурзька монархія. 1809—1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / пер. з англ. А. Портнов, С. Савченко. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. — 268 с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Франко І. Пів століття. Нарис історіі Австріі від р. 1840 до 1890 // Народ. — 1891. — 1 травня.
- Цьольнер Е. Історія Австрії / пер. з нім. А. Онишко та ін. — Львів: Літопис, 2001. — 712 с.
- Wolfsgrüber C. The Austro-Hungarian Monarchy // The Catholic Encyclopedia. — Vol. 2. — New York: Robert Appleton Company, 1907. (англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Австро-Угорщина
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Avstriya znachennya ta Ugorshina znachennya A vstro Ugo rshina nim Osterreich Ungarn chasto Avstro ugo rska impe riya nim Osterreichisch Ungarische Monarchie bagatonacionalna konstitucijna dualistichna monarhiya ta velika derzhava v Centralnij Yevropi sho isnuvala u 1867 1918 rokah Vijskovij i diplomatichnij soyuz vin skladavsya z dvoh suverennih derzhav z yedinim monarhom yakij tituluvavsya odnochasno imperatorom Avstriyi ta korolem Ugorshini Avstro Ugorshina bula ostannoyu fazoyu v konstitucijnij evolyuciyi monarhiyi Gabsburgiv vona bula utvorena v rezultati avstro ugorskogo kompromisu 1867 roku pislya avstro prusskoyi vijni i bula rozpushena nezabarom pislya togo yak Ugorshina rozirvala soyuz z Avstriyeyu 31 zhovtnya 1918 roku Avstro Ugorshina nim Osterreich Ungarn ugor Ausztria MagyarorszagRealna uniya imperiyi i korolivstva1867 1918 GerbDeviz lat Indivisibiliter ac Inseparabiliter Nepodilni ta nerozluchniGimn nim Volkshymne Narodnij gimn source source track track track track track track track track track track track track track track track track Avstro Ugorshina istorichni kordoni na kartiAvstro Ugorshina u 1914 rociStolicyaViden Avstriya Budapesht Ugorshina MoviNimecka ugorska cheska polska ukrayinska rumunska horvatska italijskaReligiyiRimo katolicizm Greko katolicizm protestantizm pravoslav ya yudayizm sunnizmForma pravlinnyafederalna parlamentarska konstitucijna monarhiyaImperator Korol 1867 1916Franc Josif I 1916 1918Karl I ta IV 1867Fridrik fon Bejst pershij 1918Genrih Lammash ostannij Prem yer ministr 1867 1871Andrashi Dyula pershij 1918Yanosh Hadik ostannij Istoriya Avstro ugorskij kompromis1 bereznya 1867 Nezalezhnist Chehoslovachchini28 zhovtnya 1918 Nezalezhnist Derzhavi SHS29 zhovtnya 1918 Voyevodina uvijshla do skladu Serbiyi25 listopada 1918 Rozpad imperiyi31 zhovtnya 1918 Mirni ugodi10 veresnya 1919 ta 4 chervnya 1920Plosha 1914676 615 km2Naselennya 191452 749 900 osib Gustota78 osib km ValyutaGulden 1867 1892 Krona 1892 1918 Poperednik NastupnikAvstrijska imperiya Nimecka AvstriyaUgorska Demokratichna RespublikaPersha Chehoslovacka RespublikaZahidnoukrayinska Narodna RespublikaDruga Rich PospolitaDerzhava Slovenciv Horvativ i SerbivKorolivstvo SerbiyaItalijske korolivstvoRumunske korolivstvoSogodni ye chastinoyu Avstriya Bosniya i Gercegovina Italiya Polsha Rumuniya Serbiya Slovachchina Sloveniya Ugorshina Ukrayina Horvatiya Chehiya ChornogoriyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Avstro Ugorshina Odna z najbilshih yevropejskih derzhav togo chasu Avstro Ugorshina bula geografichno drugoyu za velichinoyu krayinoyu Yevropi i tretoyu za chiselnistyu naselennya pislya Rosijskoyi ta Nimeckoyi imperiyi Zajmala tereni suchasnoyi Avstriyi ta Ugorshini a takozh Chehiyi Slovachchini Horvatiyi Sloveniyi Chornogoriyi chastini Italiyi Polshi Rumuniyi Serbiyi Ukrayini Bula odnim z najvazhlivishih kulturnih ta ekonomichnih centriv Yevropi Imperiya stvorila chetvertu za velichinoyu mashinobudivnu galuz u sviti pislya Spoluchenih Shtativ Nimechchini ta Velikoyi Britaniyi V yiyi osnovi lezhala dualistichna monarhiya yaka bula realnoyu uniyeyu mizh Cislejtaniyeyu pivnichnoyu ta zahidnoyu chastinami kolishnoyi Avstrijskoyi imperiyi ta Translejtaniyeyu Korolivstvom Ugorshina Pislya reform 1867 roku Avstrijska ta Ugorska derzhavi buli rivnopravnimi Obidvi krayini provodili yedinu diplomatichnu ta oboronnu politiku Z ciyeyu metoyu spilni ministerstva zakordonnih sprav i oboroni buli zberezheni pid bezposerednim kerivnictvom monarha yak i tretye ministerstvo finansiv vidpovidalne lishe za finansuvannya dvoh spilnih byudzhetiv Tretim komponentom soyuzu bulo Korolivstvo Horvatiya Slavoniya avtonomnij region pid ugorskoyu koronoyu yakij viv peregovori pro horvatsko ugorske vregulyuvannya v 1868 roci Pislya 1878 roku Bosniya i Gercegovina opinilasya pid spilnim avstro ugorskim vijskovim i civilnim upravlinnyam poki ne bula povnistyu aneksovana v 1908 roci sho sprovokuvalo Bosnijsku krizu Avstro Ugorshina bula odniyeyu z centralnih derzhav u Pershij svitovij vijni yaka rozpochalasya z ogoloshennya Avstro Ugorshinoyu vijni Korolivstvu Serbiya 28 lipnya 1914 roku U 1918 roci vnaslidok porazki u vijni rozpalas na nizku nezalezhnih derzhav NazvaA vstro Ugo rshina nim Osterreich Ungarn ugor Ausztria Magyarorszag korotka nazva Vikoristovuvalasya u mizhnarodnih vidnosinah Avstro Ugorska monarhiya nim Osterreichisch Ungarische Monarchie vimova ˌoːsteʁaɪ cɪʃ ˌʊŋɡaʁɪʃe monaʁˈciː prosluhati ugor Osztrak Magyar Monarchia obidvi derzhavi Avstriya i Ugorshina ye odnochasno i ob yednanimi v yakihos sferah i vodnochas nezalezhnimi v bilshosti sfer Oficijna nazva z 14 listopada 1868 roku za rishennyam Franca Josifa I Avstriya neoficijna korotka nazva Korolivstva i zemli predstavleni v Rajhsrati ta Zemli Svyashennoyi Ugorskoyi koroni Svyatogo Stefana nim Die im Reichsrat vertretenen Konigreiche und Lander und die Lander der heiligen ungarischen Stephanskrone ugor A Birodalmi Tanacsban kepviselt kiralysagok es orszagok es a Magyar Szent Korona orszagai povna nazva sho vikoristovuvalasya u vnutrishnij administraciyi Podvijna monarhiya nim Doppel Monarchie ugor Dual Monarchia chasto vikoristovuvana neoficijna nazva en monarhiya nim k u k Monarchie vikoristovuvana avstrijcyami nazva Avstro Ugorska imperiya chasto vikoristovuvana nazva Dunajska monarhiya nim Donaumonarchie ugor Dunai Monarchia vikoristovuvana avstrijcyami neoficijna nazva IstoriyaIstoriya AvstriyiGallshtattska kulturaRimski provinciyi Norik Reciya KarantaniyaShidna Avstrijska markaAvstrijske gercogstvoAvstrijske ercgercogstvoSvyashenna Rimska imperiya Gabsburzka monarhiya Avstrijska imperiyaAvstro Ugorshina Cislejtaniya Nimecka AvstriyaPersha avstrijska respublikaFederativna derzhava AvstriyaAnshlyusAvstriya u chasi nacional socializmuOkupaciya Avstriyi soyuznikamiDruga avstrijska respublikaPortal Avstriya pereglyanutiredaguvatiUtvorennya Avstro Ugorshini Dokladnishe Avstro ugorskij kompromis U seredini XIX storichchya bagatonacionalna Avstrijska imperiya perebuvala u stani glibokoyi ekonomichnoyi ta politichnoyi krizi Pid chas revolyuciyi 1848 roku Korolivstvo Ugorshina zaklikalo do bilshogo samovryaduvannya a zgodom navit do nezalezhnosti vid Avstrijskoyi imperiyi Ugorska revolyuciya 1848 roku bula pridushena avstrijskimi vijskami za vijskovoyi dopomogi Rosiyi a riven avtonomiyi yakim koristuvalasya ugorska derzhava buv zaminenij absolyutistskim pravlinnyam z Vidnya U 1860 h rokah imperiya zaznala dvoh vazhkih porazok porazka u Drugij italijskij vijni za nezalezhnist zrujnuvala yiyi panuvannya nad znachnoyu chastinoyu Pivnichnoyi Italiyi a porazka v avstro prusskij vijni 1866 roku prizvela do rozpadu Nimeckoyi konfederaciyi spadkovim prezidentom yakoyi buv imperator Gabsburg i viklyuchennya Avstriyi z nimeckih sprav sho stanovilo realnu zagrozu isnuvannyu imperiyi Gabsburgiv U cij situaciyi avstrijskij uryad zaproponuvav ukladennya ugodi yaka b nadavala Ugorshini znachnih avtonomnih prav 20 bereznya 1867 roku vidnovlenij ugorskij parlament u Peshti rozpochav peregovori shodo novih zakoniv yaki mali buti prijnyati 30 bereznya Odnak ugorski lideri otrimali povidomlennya sho dlya togo shob zakoni nabuli chinnosti na zemlyah Svyashennoyi koroni Ugorshini neobhidna oficijna koronaciya imperatora yak korolya Ugorshini 8 chervnya 28 lipnya Franc Josif u svoyij novij poziciyi korolya Ugorshini shvaliv i oprilyudniv novi zakoni yaki oficijno poklali pochatok dvoyedinij monarhiyi 21 grudnya 1867 roku imperator Franc Josif I 1848 1916 zatverdiv avstro ugorsku ugodu i konstituciyu Avstriyi Avstrijska imperiya bula peretvorena na dvoyedinu dualistichnu derzhavu yaka distala nazvu Avstro Ugorska imperiya Ugorshina otrimala politichnu ta administrativnu avtonomiyu vlasnij uryad ta parlament sejm 1866 1878 za mezhami Maloyi Nimechchini Avstro prusska vijna zavershilasya Prazkim mirom 1866 yakij virishiv nimecke pitannya na korist malonimeckogo rishennya Graf Fridrih Ferdinand fon Byust yakij buv ministrom zakordonnih sprav z 1866 po 1871 rik nenavidiv prusskogo kanclera Otto fon Bismarka yakij neodnorazovo perevershuvav jogo Byust spodivavsya sho Franciya pomstitsya za porazku Avstriyi i namagavsya domovitisya z imperatorom Franciyi ta Italiyi Napoleonom III pro antiprusskij alyans ale zhodnih umov dosyagti ne vdalosya Virishalna peremoga prussko nimeckih armij u franko prusskij vijni ta podalshe zasnuvannya Nimeckoyi imperiyi poklali kraj usim nadiyam na vidnovlennya avstrijskogo vplivu v Nimechchini i Byust pishov u vidstavku Pislya vitisnennya z Nimechchini ta Italiyi Dualistichna monarhiya zvernulasya do Balkan yaki buli ohopleni nespokoyem oskilki nacionalistichni ruhi nabirali sili i vimagali nezalezhnosti I Rosiya i Avstro Ugorshina pobachili mozhlivist dlya ekspansiyi v comu regioni Rosiya vzyala na sebe rol zahisnika slov yan i pravoslavnih hristiyan Avstriya uyavlyala sobi bagatoetnichnu religijno riznomanitnu imperiyu pid kontrolem Vidnya Graf Dyula Andrashi ugorec yakij buv ministrom zakordonnih sprav u 1871 1879 rokah zrobiv centralnim elementom svoyeyi politiki protistoyannya rosijskij ekspansiyi na Balkanah i blokuvannya serbskih ambicij dominuvati v novij pivdennoslov yanskij federaciyi Vin hotiv shob Nimechchina stala soyuznikom Avstriyi a ne Rosiyi Avstro ugorska ugoda 1867 roku ne virishila vsih rozbizhnostej mizh okremimi chastinami imperiyi Nezadovolenimi buli nasampered Bogemiya i Horvatiya Z ostannoyu 1868 roku za spriyannya Vidnya Ugorshina uklala ugodu yaka na deyakij chas poslabila superechki Odnak iz Bogemiyeyu domovitisya ne vdalosya Yiyi predstavniki podali u Rajhsrat deklaraciyu v yakij vimagali nadannya Bogemiyi Moraviyi ta Sileziyi tak zvanim zemlyam koroni Svyatogo Vaclava prav analogichnih ugorskim Vnaslidok trivaloyi borotbi avstrijskij uryad buv zmushenij piti na deyaki postupki dozvil vzhivannya cheskoyi movi v administraciyi ta shkilnictvi podil Prazkogo universitetu na cheskij i nimeckij ta inshe odnak povnistyu virishiti vsi superechnosti ne vdalosya 1878 1914 Berlinskij kongres Ugorska kriza ta balkanska nestabilnist Dokladnishe Berlinskij kongres ta Kondominium Bosniya i Gercegovina V 1877 roci rosijskij carskij uryad ogolosiv vijnu Osmanskij imperiyi v im ya zahistu pravoslavnih hristiyan Ne mayuchi mozhlivosti vistupiti poserednikom mizh Osmanskoyu imperiyeyu ta Rosiyeyu shodo kontrolyu nad Serbiyeyu Avstro Ugorshina ogolosila nejtralitet Za dopomogoyu Rumuniyi ta Greciyi Rosiya peremogla osmaniv i za dopomogoyu San Stefanskogo dogovoru sprobuvala stvoriti veliku prorosijsku Bolgariyu Cej dogovir viklikav mizhnarodnij rezonans yakij led ne prizviv do zagalnoyevropejskoyi vijni Berlinskij kongres 1878 roku vidkotiv rosijsku peremogu nazad rozdilivshi veliku bolgarsku derzhavu yaku Rosiya virizala z teritoriyi Osmanskoyi imperiyi i pozbavivshi bud yaku chastinu Bolgariyi povnoyi nezalezhnosti vid Osmanskoyi imperiyi Kongres dozvoliv Avstriyi okupuvati ale ne aneksuvati provinciyu Bosniya i Gercegovina perevazhno slov yansku teritoriyu dlya togo shob otrimati vpliv na Balkanah Serbiya Chornogoriya ta Rumuniya stali povnistyu nezalezhnimi Tim ne mensh Balkani zalishilisya miscem politichnih zavorushen de kipili ambiciyi do nezalezhnosti i supernictvo velikih derzhav Togo zh roku za pidtrimki Velikoyi Britaniyi Avstro Ugorshina rozmistila vijska v Bosniyi shob zapobigti ekspansiyi rosiyan u susidnyu Serbiyu Inshim zahodom shob utrimati rosiyan podali vid Balkan Avstro Ugorshina stvorila soyuz Seredzemnomorsku Antantu z Velikoyu Britaniyeyu ta Italiyeyu v 1887 roci ta uklala pakti pro vzayemnu oboronu z Nimechchinoyu v 1879 roci ta Rumuniyeyu v 1883 roci proti mozhlivogo napadu Rosiyi Pislya Berlinskogo kongresu yevropejski derzhavi namagalisya garantuvati stabilnist za dopomogoyu skladnoyi seriyi soyuziv ta dogovoriv Zanepokoyena nestabilnistyu na Balkanah i rosijskoyu agresiyeyu a takozh z metoyu protistoyati francuzkim interesam u Yevropi Avstro Ugorshina uklala oboronnij soyuz z Nimechchinoyu v zhovtni 1879 roku i v travni 1882 roku U zhovtni 1882 roku Italiya priyednalasya do cogo partnerstva v ramkah Troyistogo soyuzu golovnim chinom cherez imperske supernictvo Italiyi z Franciyeyu Napruzhenist mizh Rosiyeyu ta Avstro Ugorshinoyu zalishalasya visokoyu tomu Bismark zaminiv Soyuz troh imperatoriv na Dogovir perestrahovki z Rosiyeyu shob utrimati Gabsburgiv vid neobachnogo pochatku vijni cherez panslavizm Region Novopazarskij Sandzhak perebuvav pid avstro ugorskoyu okupaciyeyu z 1878 po 1909 rik koli vin buv povernutij do skladu Osmanskoyi imperiyi persh nizh buv ostatochno rozdilenij mizh korolivstvami Chornogoriyi ta Serbiyi V Ugorshini nemadyarski nacionalnosti yaki stanovili polovinu naselennya zaznavali diskriminaciyi cherez shkilne zakonodavstvo ta viborchi prava Na vidminu vid Avstriyi de reforma 1907 roku vvela zagalne viborche pravo dlya cholovikiv v Ugorshini cogo ne bulo zaprovadzheno do kincya isnuvannya Dualistichnoyi monarhiyi Stanovi ta majnovi privileyi buli nabagato bilsh viznachalnimi v Ugorshini nizh v Avstriyi Ugorskij pravlyachij klas pracyuvav u mezhah svoyih politichnih mozhlivostej shob zrobiti Ugorshinu yakomoga bilsh nezalezhnoyu vid Avstriyi sho dosyaglo piku pid chas inshi movi rokiv inshi movi na choli z Ferencem Koshutom sho vistupala za stvorennya samostijnoyi mitnici ta Nacionalnogo banku vvedennya ugorskoyi komandnoyi movi v avstro ugorskij armiyi z perspektivoyu yiyi podilu j obmezhennya zv yazkiv z Avstriyeyu personalnoyu uniyeyu vigrala vibori 1905 roku Vidmovlyayuchis viznavati rezultati viboriv Franc Josip naznachaye predstravnika Liberalnoyi partiyi Gezu Feyervari prem yer ministrom sho prizvodit do masovih protestiv Odnak zgodom buv dosyagnutij kompromiz zgidno z yakim prem yerom stav vidomij derzhavni diyach Shandor Vekerle Reaguyuchi na molodoturecku revolyuciyu monarhiya aneksuvala Bosniyu i Gercegovinu v zhovtni 1908 roku yak spilne volodinnya Cislejtaniyi ta Translejtaniyi pid kontrolem Imperskogo ta Korolivskogo ministerstva finansiv a ne priyednala yiyi do zhodnogo z teritorialnih uryadiv Aneksiya prizvela do podalshogo zagostrennya vidnosin Avstro Ugorskoyi imperiyi z Rosijskoyu imperiyeyu a takozh do togo sho islam bulo viznano oficijnoyu derzhavnoyu religiyeyu zavdyaki musulmanskomu naselennyu Bosniyi Smert brata Franca Josifa Maksimiliana 1867 ta jogo yedinogo sina Rudolfa zrobila pleminnika imperatora Franca Ferdinanda spadkoyemcem prestolu Proklamaciya vidana z nagodi priyednannya cih zemel do monarhiyi Gabsburgiv u zhovtni 1908 roku obicyala konstitucijni instituciyi yaki mali b zabezpechiti yihnim meshkancyam povni gromadyanski prava ta uchast v upravlinni vlasnimi spravami za dopomogoyu miscevih predstavnickih zboriv Na vikonannya ciyeyi obicyanki u 1910 roci bula prijnyata konstituciya Franc Ferdinand planuvav radikalno reformuvati Avstro Ugorsku imperiyu stvorivshi napivavtonomni shtati kozhen z yakih predstavlyav bi odnu z 11 nacij imperiyi Razom voni mali b utvoriti veliku konfederaciyu Spolucheni Shtati Velikoyi Avstriyi Golovnimi gravcyami v Bosnijskij krizi 1908 09 rokiv buli ministri zakordonnih sprav Avstriyi ta Rosiyi Aloyiz fon Erental ta inshi movi Erental pochav z pripushennya sho slov yanski menshini nikoli ne zmozhut ob yednatisya a Balkanska liga nikoli ne zavdast zhodnoyi shkodi Avstriyi Vin vidhiliv propoziciyu Osmanskoyi imperiyi pro stvorennya soyuzu yakij bi vklyuchav Avstriyu Turechchinu ta Rumuniyu Odnak jogo politika vidshtovhnula bolgar yaki natomist zvernulisya do Rosiyi ta Serbiyi Hocha Avstriya ne mala namiru rozpochinati dodatkovu ekspansiyu na pivden Erental zaohochuvav spekulyaciyi na cyu temu spodivayuchis sho ce paralizuye balkanski derzhavi Natomist vin pidburyuvav yih do diyalnosti zi stvorennya oboronnogo bloku shob zupiniti Avstriyu Seriya serjoznih prorahunkiv na najvishomu rivni takim chinom znachno posilila vorogiv Avstriyi Cya inshi movi zazvichaj asociyuyetsya iz zahoplennyam Gavrila Principa hocha dehto vvazhaye sho na nij zobrazhenij Ferdinand Ber vipadkovij svidok U 1914 roci slov yanski bojoviki v Bosniyi vidkinuli plan Avstriyi shodo povnogo poglinannya ciyeyi teritoriyi voni vbili avstrijskogo spadkoyemcya i sprovokuvali Pershu svitovu vijnu 1914 1918 Persha svitova vijna Dokladnishe Persha svitova vijna Ubivstvo spadkoyemcya prestolu Franca Ferdinanda v Sarayevo v chervni 1914 roku prizvelo do Lipnevoyi krizi ta ogoloshennya Avstro Ugorshinoyu vijni Serbiyi sho stalo pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni inshi movi u 1915 roci Odnak pochatok vijni dlya Avstro Ugorshini viyavivsya vkraj nevdalim Avstro ugorskij armiyi dovelosya vidrazu zh vesti povnomasshtabnu vijnu na dvoh frontah proti Serbiyi i proti Rosiyi Galicku bitvu bulo prograno i avstro ugorska armiya vidstupila do Karpat Shvidko peremogti Serbiyu takozh ne vijshlo i vona bula okupovana lishe naprikinci 1915 roku za virishalnoyi uchasti soyuznih nimeckih vijsk a avstro ugorski vijska bez nimeckoyi dopomogi okupuvali Chornogoriyu U 1915 roci Gorlickij proriv nimeckih vijsk i Velikij vidstup rosijskoyi armiyi yakij posliduvav za nim dozvolili Avstro Ugorshini povernuti sobi Galichinu ale v 1916 roci vnaslidok Brusilovskogo prorivu stanovishe Avstro Ugorshini znovu uskladnilosya Takozh u 1915 roci u vijnu proti Avstro Ugorshini vstupila Italiya a v 1916 roci Rumuniya Za dopomogoyu nimeckih vijsk Rumuniyu bulo shvidko peremozheno ale za nimecku dopomogu Avstro Ugorshini dovelosya jti na serjozni postupki i pogoditisya na stvorennya yedinogo z Nimechchinoyu vijskovogo komanduvannya Uzhe na drugij rik vijni rizko pogirshilosya postachannya miskogo naselennya Avstro Ugorshini prodovolstvom Vlitku 1916 roku u vladi Avstro Ugorshini posililosya pragnennya do miru U listopadi 1916 roku pomer starij imperator Franc Josif imperatorom stav Karl I yakij vidchajdushno pragnuv znajti vihid iz trivaloyi vijni Na pochatku 1917 roku vin tayemno vstupiv u mirni peregovori z Franciyeyu vikoristovuyuchi yak poserednika svogo rodicha inshi movi yakij buv oficerom belgijskoyi armiyi Pro cyu sprobu stalo vidomo i vlada Avstro Ugorshini zmushena bula vipravdovuvatisya pered Nimechchinoyu Pislya nevdalogo nastupu rosijskih vijsk u lipni 1917 roku i avstro ugorskogo kontrnastupu yakij posliduvav za nim Avstro Ugorshini z boku Rosiyi vzhe nichogo ne zagrozhuvalo Pislya peremogi Zhovtnevoyi revolyuciyi Shidnij front vzagali perestav isnuvati ale Berestejskij mir i uchast avstro ugorskih vijsk v okupaciyi znachnih teritorij Ukrayini ne zmogli perelomiti situaciyu na korist Avstro Ugorshini Osnovnu turbotu dlya Avstro Ugorshini z 1917 roku predstavlyav lishe italijskij front de z pereminnim uspihom jshli krovoprolitni boyi Zhodni mirni iniciativi Avstro Ugorshini ta Nimechchini vzhe ne mogli zminiti perebig vijni Dedali bilshoyi populyarnosti v krayinah Antanti nabuvali vimogi zvilnennya vsih slov yanskih narodiv vid nimeckogo ta avstrijskogo panuvannya 1918 Rozpad imperiyi Dokladnishe Rozpad Avstro Ugorskoyi imperiyi Italijski vijska v Trento 3 listopada 1918 roku pislya bitvi za Vittorio Veneto Peremoga Italiyi oznamenuvala zakinchennya vijni na Italijskomu fronti ta zabezpechila rozpad Avstro Ugorshini 1918 roku ekonomichna situaciya pogirshilasya a nevdachi uryadu na fronti poklali kraj narodnij pidtrimci vijni Avstro Ugorska monarhiya rozpalasya z dramatichnoyu shvidkistyu voseni 1918 roku Livi ta pacifistski politichni ruhi organizuvali strajki na zavodah a povstannya v armiyi stali zvichnim yavishem Z nablizhennyam ochevidnoyi peremogi soyuznikiv nacionalistichni ruhi skoristalisya etnichnim oburennyam shob pidirvati socialnu yednist Vijskovij krah italijskogo frontu oznamenuvav pochatok povstannya dlya chislennih etnosiv yaki skladali bagatonacionalnu imperiyu oskilki voni vidmovilisya prodovzhuvati borotbu za spravu yaka teper zdavalasya bezgluzdoyu Imperator vtrativ znachnu chastinu svoyeyi vladi 14 zhovtnya 1918 roku ministr zakordonnih sprav baron Ishtvan Burian poprosiv pro peremir ya na osnovi Chotirnadcyati punktiv prezidenta Vudro Vilsona a cherez dva dni imperator Karl I vidav proklamaciyu Imperatorskij manifest vid 16 zhovtnya 1918 roku pro peretvorennya imperiyi na federativnij soyuz shob nadati etnichnim grupam decentralizaciyu ta predstavnictvo Odnak 18 zhovtnya derzhavnij sekretar Spoluchenih Shtativ Robert Lensing vidpoviv sho avtonomiyi dlya nacionalnih menshin yaka bula desyatim punktom Chotirnadcyati punktiv vzhe ne vistachaye Naspravdi chehoslovackij timchasovij uryad priyednavsya do soyuznikiv 14 zhovtnya Pivdenni slov yani v oboh polovinah monarhiyi vzhe vislovilisya za ob yednannya z Serbiyeyu u veliku pivdennoslov yansku derzhavu v Korfskij deklaraciyi 1917 roku pidpisanij chlenami Yugoslavskogo komitetu Horvati pochali ignoruvati nakazi z Budapeshtu na pochatku zhovtnya Vidpovid Lensinga bula po suti svidoctvom pro smert Avstro Ugorshini 28 zhovtnya cheski politiki mirno perebrali vladu v Prazi a protyagom nastupnih kilkoh dniv ce stalosya v inshih velikih mistah 30 zhovtnya slovaki zrobili te zh same 29 zhovtnya slov yani v oboh chastinah Avstro Ugorshini progolosili Derzhavu slovenciv horvativ i serbiv 17 zhovtnya 1918 roku ugorskij parlament progolosuvav za pripinennya soyuzu z Avstriyeyu Najvidomishij protivnik prodovzhennya soyuzu z Avstriyeyu graf Mihaj Karoyi zahopiv vladu v rezultati revolyuciyi ajstr 31 zhovtnya Karl buv majzhe zmushenij priznachiti Karogo prem yer ministrom Ugorshini Odnim z pershih krokiv Karoyi stala oficijna denonsaciya kompromisnoyi ugodi 31 zhovtnya sho faktichno rozirvala personalnu uniyu z Avstriyeyu i takim chinom oficijno rozpustila Avstro Ugorsku derzhavu Naprikinci zhovtnya vid imperiyi Gabsburgiv ne zalishilosya nichogo okrim pridunajskih ta alpijskih provincij de bilshist naselennya stanovili nimci i navit tam vlada Karla oskarzhuvalasya nimecko avstrijskoyu derzhavnoyu radoyu Ostannij prem yer ministr Avstriyi Genrih Lammash dijshov visnovku sho poziciya Karla ye nespromozhnoyu Lammash perekonav Karla sho najkrashim kursom bulo b vidmovitisya prinajmni timchasovo vid svogo prava zdijsnyuvati suverennu vladu 11 listopada Karl vidav retelno sformulovanu proklamaciyu v yakij viznav pravo avstrijskogo narodu viznachati formu derzhavi i vidmovivsya vid bud yakoyi uchasti v derzhavnih spravah Avstriyi Nastupnogo dnya pislya togo yak vin ogolosiv pro svij vihid z avstrijskoyi politiki Nimecko avstrijska nacionalna rada progolosila Respubliku Nimecka Avstriya Karoyi nasliduvav yiyi priklad 16 listopada progolosivshi Ugorsku Demokratichnu Respubliku 19 zhovtnya bula progoloshena Zahidnoukrayinska Narodna Respublika sho v chervni lipni 1919 roku bude zahoplena Polskoyu Respublikoyu Zagalom etnichni ukrayinski zemli Avstro Ugorshini stanom na 1920 rik buli rozdileni mizh troma derzhavami Zakarpatska Ukrayina opinilasya pid vladoyu Pragi Bukovina Buharesta Galichina Varshavi Derzhavnij ustrijNa choli Avstro Ugorskoyi imperiyi stoyav avstrijskij imperator z dinastiyi Gabsburgiv yakij odnochasno mav titul korolya Ugorshini Formalno jogo vlada bula obmezhena Rajhsratom v Avstriyi ta sejmom v Ugorshini Za polozhennyami novoyi avstrijskoyi konstituciyi Rajhsrat dvopalatnij parlament skladavsya z Palati shlyahti i Palati posliv vsogo 525 osib Do Palati shlyahti krim spadkovih chleniv imperator mig priznachati dovichnih chleniv Nimi zokrema buli mitropolit Andrej Sheptickij ta pismennik Vasil Stefanik Palata posliv formuvalasya za dopomogoyu viboriv vid okremih provincij Viborche pravo bulo obmezheno majnovim i vikovim cenzom ta kurialnoyu sistemoyu 1873 roku bulo zaprovadzheno pryami vibori vid troh kurij 1 velikoyi zemelnoyi vlasnosti 2 torgovo promislovih palat 3 bilshih mist krim silskoyi vklyuchno z malimi mistami Vnaslidok znizhennya majnovogo cenzu dlya miskih i silskih kurij z 10 do 5 guldeniv richnogo pryamogo podatku 1882 roku znachno zrosla kilkist viborciv odnak uryad vidmovivsya zaprovaditi zagalne viborche pravo Chergova viborcha reforma 1896 roku vstanovila 5 u kuriyu sho mala obiratisya na osnovi zagalnogo viborchogo prava posilala v parlament 72 deputati 1907 roku bulo zaprovadzheno zagalne viborche pravo dlya cholovikiv vikom vid 24 r i likvidovano kurialnu sistemu viboriv Spilnimi dlya vsiyeyi imperiyi buli 3 ministerstva zakordonnih sprav vijskove ta morske i ministerstvo finansiv Zakonodavcha vlada shodo spilnih sprav oboh chastin derzhavi zdijsnyuvalasya specialnimi delegaciyami yaki sklikalisya shorichno po cherzi u Vidni ta Budapeshti Do yihnogo skladu vhodili po 60 delegativ vid Rajhsratu ta Sejmu Vidatki na zagalnoimperski potrebi rozpodilyalisya proporcijno dlya oboh chastin imperiyi za specialno ukladenoyu ugodoyu 1867 roku kvota vstanovlyuvalasya u 70 dlya Avstriyi i 30 dlya Ugorshini EkonomikaDokladnishe Ekonomika Avstro UgorshiniTeritoriyaAvstro Ugorshina 1878 1918 roki 1 Bogemiya 2 Bukovina 3 Karintiya 4 Krajna 5 Dalmaciya 6 Galichina ta Volodimiriya 7 Avstrijske Primor ya 8 Nizhnya Avstriya 9 Moraviya 10 Zalcburg 11 Avstrijska Sileziya 12 Shtiriya 13 Tirol 14 Verhnya Avstriya 15 Forarlberg 16 Ugorshina 17 Horvatiya i Slavoniya 18 Bosniya i Gercegovina Teritoriya Avstro Ugorskoyi imperiyi stanovila 676 545 km V administrativno geografichnomu plani podilyalasya na dvi chastini Cislejtaniyu do richki Lejti po yakij ranishe prohodiv faktichnij kordon mizh Avstriyeyu ta Ugorshinoyu j Translejtaniyu Zemli koroni Svyatogo Stefana V administrativnomu plani Avstro Ugorshina dililasya na taki skladovi chastini koronni zemli Cislejtaniya zemli avstrijskoyi koroni Teritoriya 351 204 km Bogemske korolivstvo Dalmacke korolivstvo Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Bukovinske gercogstvo Ercgercogstvo Nizhnya AvstriyaErcgercogstvo Verhnya Avstriya Karintijske gercogstvo Krajninske gercogstvo Zalcburzke gercogstvo Gercogstvo Verhnya i Nizhnya Sileziya Avstrijska Sileziya Shtirijske gercogstvo Moravske markgrafstvo Knyazhij okrug Tirol Zemlya Forarlberg Avstrijske Primor ya Knyazhij okrug Goricya i Gradishka Misto Triyest Markgrafstvo Istriya Translejtaniya zemli ugorskoyi koroni Teritoriya 325 411 km Ugorske korolivstvo Korolivstvo Horvatiya i Slavoniya Misto FiumeBosniya i Gercegovina z 1908 NaselennyaEtnichna karta Avstro Ugorshini Avstro Ugorshina bula bagatonacionalnoyu derzhavoyu v yakij u 1908 roci prozhivalo 50 293 000 osib 25 nacij ta narodnostej Najchiselnishimi z nih buli nimci ugorci chehi ukrayinci polyaki slovaki horvati ta rumuni Ukrayinciv 1910 roku nalichuvalos 4 178 mln osib sho stanovilo 8 naselennya imperiyi Krim nih bulo takozh ponad 400 tisyach latinnikiv obernenih na katolicizm ukrayinciv ta poslovachenih ukrayinciv Zi zrostannyam kapitalistichnoyi ekonomiki na nacionalnih krayah zokrema v Chehiyi posililisya nacionalni superechnosti Tomu nacionalne pitannya v Avstro Ugorshini bulo vissyu politichnogo zhittya Panivni klasi rozglyadali Bosniyu Galichinu Slovachchinu ta inshi slov yanski krayi yak koloniyi div Reakciya i sprobi reform V ekonomichnomu i kulturnomu zhitti Galichini panuvala polska shlyahta na yaku spiravsya avstrijskij uryad Isnuvannya ukrayinciv na Zakarpatti vzagali ne viznavalosya ugorskoyu vladoyu 1868 roku sejm u Budapeshti ogolosiv use naselennya krayu ugorskoyu naciyeyu Na Bukovini ta Galichini stanovishe bulo desho krashim Na cih zemlyah vinikli j uspishno rozvivalisya ukrayinski kulturno prosvitnicki organizaciyi Prosvita Naukove tovaristvo imeni Shevchenka ta politichni partiyi ukrayinski predstavniki buli u rejhsrati ta provincijnih sejmah Odnak i tut ukrayinci perebuvali u nerivnopravnomu stanovishi U Galichini vlada faktichno nalezhala polyakam a na Bukovini nimcyam ta rumunskim boyaram Oficijnoyu movoyu v Galichini bula polska a na Bukovini nimecka Najbilshi mista Cislejtaniyi Nomer Suchasna nazva Togochasna oficijna nazva Inshi togochasni nazvi Suchasna krayina Naselennya 1910 1 Viden nim Wien ugor Becs vikoristovuvalasya v ugorskomu dilovodstvi Avstriya 2 083 6302 Praga nim Prag chesk Praha Chehiya 668 0003 Triyest nim Triest ital Trieste sloven Trst Italiya 229 5104 Lviv nim Lemberg ukr Lviv pol Lwow Ukrayina 206 1135 Krakiv nim Krakau pol Krakow Polsha 151 8866 Grac nim Graz sloven Gradec Avstriya 151 7817 Brno nim Brunn chesk Brno Chehiya 125 7378 Chernivci nim Czernowitz ukr Chernovici rum Cernăuți Ukrayina 87 1009 Plzen nim Pilsen chesk Plzen Chehiya 80 34310 Linc nim Linz chesk Linec Avstriya 67 817 Translejtaniyi Nomer Suchasna nazva Togochasna oficijna nazva Inshi togochasni nazvi Suchasna krayina Naselennya1 Budapesht nim i ugor Budapest horv Budimpesta rum Budapesta slovac Budapest Ugorshina 1 232 0262 Seged ugor Szeged nim Szegedin serb Segedin Segedin Ugorshina 148 8693 Suboticya ugor Szabadka nim Maria Theresianopel serb Subotica Subotica Serbiya 94 6104 Debrecen ugor Debrecen nim Debrezin Ugorshina 90 7645 Zagreb ugor Zagrab nim Agram horv Zagreb Horvatiya 79 0386 Bratislava ugor Pozsony nim Pressburg slovac Presporok Slovachchina 78 1577 Mishkolc ugor Miskolc nim Mischkolz slovac i chesk Miskovec Ugorshina 76 2078 Timishoara ugor Temesvar nim Temeswar rum Timișoara Rumuniya 72 5559 Oradya ugor Nagyvarad nim Grosswardein rum Oradea Mare Rumuniya 64 16910 Arad ugor Arad nim i rum Arad serb Arad Arad Rumuniya 63 16611 Kluzh Napoka ugor Kolozsvar nim Klausenburg rum Cluj Rumuniya 62 733Zbrojni siliDokladnishe Zbrojni sili Avstro Ugorshini Vijskovo morski sili Avstro Ugorshini ta Cisarsko korolivski povitryani sili Avstro Ugorshina PrimitkiMcCarthy Justin 1880 A History of Our Own Times from 1880 to the Diamond Jubilee New York United States of America Harper amp Brothers Publishers s 475 476 Arhiv originalu za 8 lipnya 2021 Procitovano 13 grudnya 2020 Dallin David November 2006 The Rise of Russia in Asia ISBN 9781406729191 Arhiv originalu za 8 lipnya 2021 Procitovano 13 grudnya 2020 Headlam James Wycliffe 1911 Austria Hungary U Chisholm Hugh red Encyclopaedia Britannica angl T 3 vid 11 te Cambridge University Press s 2 39 Schulze Max Stephan Engineering and Economic Growth The Development of Austria Hungary s Machine Building Industry in the Late Nineteenth Century p 295 Peter Lang Frankfurt 1996 Manuscript of Franz Joseph I Stephan Vajda Felix Austria Eine Geschichte Osterreichs Ueberreuter 1980 Vienna ISBN 3 8000 3168 X in German Ogg Frederic Austin 1929 The Governments of Europe angl Library of Alexandria ISBN 978 1 4655 2314 3 Arhiv originalu za 28 chervnya 2021 Procitovano 13 grudnya 2020 Wiener Zeitung vom 15 November 1868 S 1 Schreiben des Monarchen an Reichskanzler Friedrich Ferdinand von Beust Eva Philippoff Die Doppelmonarchie Osterreich Ungarn Ein politisches Lesebuch 1867 1918 Presses Univ Septentrion 2002 Villeneuve d Ascq ISBN 2 85939 739 6 online s 60 na Google Books The War of 1866 and the Undoing of Vienna Oxford Public International Law angl Procitovano 20 serpnya 2024 Schmitt Hans A 1968 03 Count Beust and Germany 1866 1870 Reconquest Realignment or Resignation Central European History T 1 1 s 20 34 doi 10 1017 s000893890001476x ISSN 0008 9389 Procitovano 20 serpnya 2024 History of Austria Flag Maps Hungary amp Empire Britannica www britannica com angl Procitovano 20 serpnya 2024 Langer William L 1950 European Alliances and Alignments 1871 1890 2nd ed p 20 Austria Habsburg Empire Dual Monarchy WWI Britannica www britannica com angl 5 veresnya 2024 Procitovano 8 veresnya 2024 Austria Hungary MSN Encarta web archive org 28 serpnya 2009 Arhiv originalu za 28 serpnya 2009 Procitovano 8 veresnya 2024 Arhivovano 2009 08 28 u Wayback Machine Albrecht Carrie Rene 1973 A diplomatic history of Europe since the Congress of Vienna vid Rev ed New York Harper amp Row ISBN 978 0 06 040171 9 The Austrian Occupation of Novibazar 1878 1909 web archive org 19 sichnya 2012 Arhiv originalu za 19 sichnya 2012 Procitovano 8 veresnya 2024 Arhivovano 2016 04 23 u Wayback Machine Imperial Gazette 1912 IGGIO Islamische Glaubensgemeinschaft in Osterreich 2011 Arhiv originalu za 6 chervnya 2014 Procitovano 4 chervnya 2014 Kann Robert A Bridge F R 1973 06 From Sadowa to Sarajevo The Foreign Policy of Austria Hungary 1866 1914 The American Historical Review T 78 3 s 713 doi 10 2307 1847734 ISSN 0002 8762 Procitovano 8 veresnya 2024 Finestone Jeffrey Massie Robert K red 1981 The last courts of Europe vid 1 publ London Dent ISBN 978 0 460 04519 3 Smith David James 2010 One Morning in Sarajevo Hachette UK ISBN 978 0 297 85608 5 He was photographed on the way to the station and the photograph has been reproduced many times in books and articles claiming to depict the arrest of Gavrilo Princip But there is no photograph of Gavro s arrest this photograph shows the arrest of Behr Watson Alexander 2014 Ring of Steel Germany and Austria Hungary at War 1914 1918 Basic Books ISBN 978 0 4650 9488 2 Glant Tibor 1996 Through the prism of the Habsburg monarchy Hungary in American diplomacy and public opinion during the First World War angl Procitovano 8 veresnya 2024 Cornelius Deborah S 2011 Hungary in World War II caught in the cauldron World War II the global human and ethical dimension vid 1st ed New York Fordham University Press ISBN 978 0 8232 3343 4 OCLC 630467886 The proclamation of the abdication of Emperor Karl I of Austria The British Library web archive org 8 bereznya 2021 Arhiv originalu za 8 bereznya 2021 Procitovano 8 veresnya 2024 Arhivovano 2021 03 08 u Wayback Machine Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina Tekst EU 2 Arhivovano 11 grudnya 2016 u Wayback Machine Parizh Nyu Jork 1955 T 1 S 17 Kogutowicz Karoly Hermann Gyozo Zsebatlasz Naptarral es statisztikai adatokkal az 1914 evre Magyar Foldrajzi Intezet R T Budapest 1913 S 69 105 Donaumonarchie Osterreich Ungarn Donaumonarchie com Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2013 Procitovano 19 listopada 2013 Vedomosti Verhovnogo Soveta SSSR 1944 g 42 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2021 Procitovano 20 travnya 2022 DzherelaVidnyanskij S V Avstro Ugorshina Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 S V Vidnyanskij Avstro Ugorshina Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 T 1 A 823 s ISBN 966 02 2075 8 Kril M Slov yanski narodi Avstrijskoyi monarhiyi osvitni ta naukovi vzayemini z ukrayincyami 1772 1867 Lviv 1999 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Osechinskij B Galichina pid gnitom Avstro Ugorshini v epohu imperializmu Lviv 1954 Tejlor A Gabsburzka monarhiya 1809 1918 Istoriya Avstrijskoyi imperiyi ta Avstro Ugorshini per z angl A Portnov S Savchenko Lviv VNTL Klasika 2002 268 s Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Franko I Piv stolittya Naris istorii Avstrii vid r 1840 do 1890 Narod 1891 1 travnya Colner E Istoriya Avstriyi per z nim A Onishko ta in Lviv Litopis 2001 712 s Wolfsgruber C The Austro Hungarian Monarchy The Catholic Encyclopedia Vol 2 New York Robert Appleton Company 1907 angl PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Avstro Ugorshina Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Avstro Ugorshina
