243 Іда (лат. Ida) — невеликий астероїд головного поясу, що входить до сім'ї Короніди. Відкритий 29 вересня 1884 року австрійським астрономом Йоганном Палізою в обсерваторії міста Відень (Австрія). Названо на честь німфи з давньогрецької міфології, яка няньчила юного Зевса. Пізніші спостереження ідентифікували Іду як кам'яний астероїд типу S (один з найпоширеніших спектральних класів астероїдів).
 Зображення Іди з космічного апарата Галілео. Справа помітно її супутника, Дактиль. | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Йоганн Паліза |
| Місце відкриття | Відень |
| Дата відкриття | 29 вересня 1884 |
| Позначення | |
| Позначення | 243 Ida |
| Названа на честь | d  |
| Тимчасові позначення | 1988 DB1, A910 CD |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,862471602061 а. о. |
| Перигелій | 2,743721700549 а. о. |
| Афелій | 2,981221503573 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,041485093311 |
| Орбітальний період | 1768,928206789 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,203513064361 °/д |
| Середня аномалія | 236,4600827311° |
| Нахил орбіти | 1,132233661206° |
| Довгота висхідного вузла | 324,0284582866° |
| Аргумент перицентру | 110,3175723738° |
| Супутники | Dactyl |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 32 км |
| Середній радіус | 15,7 км |
| Маса | 4,2 ± 0,6 ×1016 кг |
| Середня густина | 2,6 |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,3–1,1 cm/s2 |
| Друга космічна швидкість | 0,0185 км/с |
| Період обертання | 4,634 год |
| Пряме піднесення північного полюса | 168,76° |
| Схилення північного полюса | −2,88° |
| Альбедо | 0,2383 |
| Температура | 200 K -73 °C |
| Спектральний тип | S (Толен) S (SMASS) |
| Стандартна зоряна величина | 9,94 |
 243 Іда у Вікісховищі | |
Орбіта Іди, як і всі інших астероїдів головного поясу, розташована між Марсом та Юпітером, її орбітальний період становить 4,84 року, а період обертання навколо власної осі — 4,63 години. Іда має неправильну витягнуту форму з середнім діаметром 32 км.
28 серпня 1993 року повз астероїда пролетів автоматичний космічний апарат «Галілео» (США), який виявив у Іди супутник розміром 1,4 км. Супутник отримав назву Дактиль, на честь дактилів — демонів у давньогрецькій міфології, що мешкали на острові Крит, на горі Іда .
Дактиль став першим супутником, виявленим у астероїда. Його діаметр 1,4 км, що становить близько однієї двадцятої діаметра Іди. Його орбіта навколо Іди не може бути точно визначена, але наявних даних вистачило, щоб приблизно оцінити щільність Іди та її склад. Ділянки поверхні Іди мають різну яскравість, що пов'язано з різною кількістю залізовмісних мінералів на них. На поверхні Іди багато кратерів різного діаметра й віку, це одне з найбільш кратерованих тіл у Сонячній системі.
Зображення з «Галілео» і наступні вимірювання маси Іди дозволили отримати багато нових даних про геологію кам'яних астероїдів. Раніше існувало багато теорій, що пояснюють мінералогічний склад астероїдів цього класу. Отримати дані про їх склад можна було лише завдяки аналізу хондритних метеоритів. Вважається, що саме астероїди типу S є основним джерелом таких метеоритів.
Відкриття і спостереження
Іду виявив 29 вересня 1884 року австрійський астроном Йоганн Паліза у Віденській обсерваторії. Це був 45-й відкритий ним астероїд. Ім'я німфи з давньогрецької міфології, яка виховала Зевса, астероїд отримав завдяки [de] (нім. Moriz von Kuffner), віденському пивовару та астроному-аматору. 1918 року астероїд Іда був включений до складу астероїдної сім'ї Короніди, що утворилася в результаті зіткнення двох великих астероїдів 2 млрд років тому. Багато важливих даних про цей астероїд було отримано пізніше, 1993 року, за результатами досліджень в обсерваторії Ок-Ридж і за даними, отриманими під час прольоту КА «Галілео» поряд із астероїдом. У першу чергу — це уточнення параметрів орбіти Іди навколо Сонця.
Фізичні характеристики
Оцінки маси Іди коливаються від 3,65× 1016 до 4,99× 1016кг. Прискорення вільного падіння на поверхні в залежності від положення на астероїді змінюється від 0,3 до 1,1 см/с². Це настільки мало, що космонавт, стоячи на поверхні, може, підстрибнувши, перелетіти з одного кінця Іди на інший, а якщо розігнатися до швидкості 20 м/с, можна і зовсім вилетіти з астероїда.
Іда — астероїд видовженої форми, трохи нагадує круасан з нерівною поверхнею. Довжина астероїда в 2,35 рази перевищує ширину, а середня частина з'єднує дві геологічно різні частини. Таку форму астероїда можна пояснити тим, що він складається з двох твердих компонентів, з'єднаних областю з пухкого роздробленого матеріалу. Однак знімки з «Галілео» не змогли підтвердити цю гіпотезу, хоча на астероїді і були виявлені схили з нахилом 50°, в той час як зазвичай вони не перевищують 35°. Через неправильну форму і високу швидкість обертання розподіл гравітаційного поля поверхнею Іди вкрай нерівномірний. Дія відцентрових сил у масштабах астероїда з такою малою масою і такої форми призводить до вельми помітних спотворень гравітації в різних частинах Іди. Зокрема, прискорення вільного падіння є найнижчим на кінцях астероїда і в його середніх областях (через низьку густину).
Примітки
- Britt та ін., 2002, с. 486
- База даних малих космічних тіл JPL: 243 Іда (англ.) . Процитовано 2014.05.08. Останнє спостереження 2013.06.27.
- Lutz D. Schmadel. (243) Ida // Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — С. 36—37. — ISBN 3-540-00238-3.
- John Clark. The Standard American Encyclopedia of Arts, Sciences, History, Biography, Geography, Statistics, and General Knowledge. — Encyclopedia Publishing, 1897. — 206 p. (англ.)
- Herbert (2002). Johann Palisa, the most successful visual discoverer of asteroids (PDF). Meeting on Asteroids and Comets in Europe. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2007. Процитовано 23 жовтня 2008. (англ.)
- Images of Asteroids Ida & Dactyl. National Aeronautics and Space Administration. 23 серпня 2005. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 18 січня 2017. (англ.)
- Schmadel (2003). Catalogue of Minor Planet Names and Discovery Circumstances. IAU commission. Т. 20. Springer. с. 36. ISBN 9783540002383.
{{cite book}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) (англ.) - Berger, Peter (2003). The Gildemeester Organisation for Assistance to Emigrants and the expulsion of Jews from Vienna, 1938—1942. У Gourvish, Terry (ред.). Business and Politics in Europe, 1900—1970. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 241. ISBN 0521823447. (англ.)
- Chapman, Clark R. (жовтень 1996). S-Type Asteroids, Ordinary Chondrites, and Space Weathering: The Evidence from Galileo's Fly-bys of Gaspra and Ida (PDF). Meteoritics. 31: 699—725. Bibcode:1996M&PS...31..699C. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 17 січня 2017. (англ.)
- Owen, W. M., Jr.; Yeomans, D. K. (червень 1994). The overlapping plates method applied to CCD observations of 243 Ida (PDF). The Astronomical Journal. 107 (6): 2295—2298. Bibcode:1994AJ....107.2295O. doi:10.1086/117037. Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2017. Процитовано 3 квітня 2009. (англ.)
- Petit, Jean-Marc; Durda, Daniel D.; Greenberg, Richard; Hurford, Terry A.; Geissler, Paul E. (листопад 1997). The Long-Term Dynamics of Dactyl's Orbit (PDF). Icarus. 130 (1): 177—197. Bibcode:1997Icar..130..177P. doi:10.1006/icar.1997.5788. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2013. Процитовано 25 жовтня 2008. (англ.)
- Thomas, Peter C.; Belton, Michael J. S.; Carcich, B.; Chapman, Clark R.; Davies, M. E.; Sullivan, Robert J.; Veverka, Joseph (1996). The shape of Ida. Icarus. 120 (1): 20—32. Bibcode:1996Icar..120...20T. doi:10.1006/icar.1996.0033. (англ.)
- Geissler, Paul E.; Petit, Jean-Marc; Durda, Daniel D.; Greenberg, Richard; Bottke, William F.; Nolan, Michael; Moore, Jeffrey (березень 1996). Erosion and Ejecta Reaccretion on 243 Ida and Its Moon (PDF). Icarus. 120 (1): 140—157. Bibcode:1996Icar..120..140G. doi:10.1006/icar.1996.0042. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 26 березня 2009. (англ.)
- Lee, Pascal; Veverka, Joseph; Thomas, Peter C.; Helfenstein, Paul; Belton, Michael J. S.; Chapman, Clark R.; Greeley, Ronald; Pappalardo, Robert T.; Sullivan, Robert J.; Head, James W., III (березень 1996). Ejecta Blocks on 243 Ida and on Other Asteroids (PDF). Icarus. 120 (1): 87—105. Bibcode:1996Icar..120...87L. doi:10.1006/icar.1996.0039. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 27 жовтня 2008. (англ.)
- Geissler, Paul E.; Petit, Jean-Marc; Greenberg, Richard (1996). Ejecta Reaccretion on Rapidly Rotating Asteroids: Implications for 243 Ida and 433 Eros (PDF). Completing the Inventory of the Solar System. Astronomical Society of the Pacific. 107: 57—67. Bibcode:1996ASPC..107...57G. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 22 жовтня 2008. (англ.)
- Chapman, Clark R. (жовтень 1996). S-Type Asteroids, Ordinary Chondrites, and Space Weathering: The Evidence from Galileo's Fly-bys of Gaspra and Ida (PDF). Meteoritics. 31: 707. Bibcode:1996M&PS...31..699C. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2016. Процитовано 27 жовтня 2008. (англ.)
- Chapman, Clark R. (1994). The Galileo Encounters with Gaspra and Ida (PDF). Asteroids, Comets, Meteors: 357—365. Bibcode:1994IAUS..160..357C. Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2021. Процитовано 27 жовтня 2008. (англ.)
- Bottke, William F., Jr.; Cellino, A.; Paolicchi, P.; Binzel, R. P. (2002). An Overview of the Asteroids: The Asteroids III Perspective (PDF). Asteroids III. Tucson: University of Arizona: 3—15. Bibcode:2002aste.conf....3B. Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2019. Процитовано 23 жовтня 2008. (англ.)
- Cowen, Ron (1 квітня 1995). Idiosyncrasies of Ida—asteroid 243 Ida's irregular gravitational field (PDF). Т. 147, № 15. Science News. с. 207. ISSN 0036-8423. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2012. Процитовано 26 березня 2009. [Архівовано 2012-03-27 у Wayback Machine.] (англ.)
Див. також
- Список астероїдів (201-300)
Посилання
- 243 Іда — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
243 Ida lat Ida nevelikij asteroyid golovnogo poyasu sho vhodit do sim yi Koronidi Vidkritij 29 veresnya 1884 roku avstrijskim astronomom Jogannom Palizoyu v observatoriyi mista Viden Avstriya Nazvano na chest nimfi z davnogreckoyi mifologiyi yaka nyanchila yunogo Zevsa Piznishi sposterezhennya identifikuvali Idu yak kam yanij asteroyid tipu S odin z najposhirenishih spektralnih klasiv asteroyidiv 243 IdaZobrazhennya Idi z kosmichnogo aparata Galileo Sprava pomitno yiyi suputnika Daktil VidkrittyaVidkrivachJogann PalizaMisce vidkrittyaVidenData vidkrittya29 veresnya 1884PoznachennyaPoznachennya243 IdaNazvana na chestd Timchasovi poznachennya1988 DB1 A910 CDKategoriya maloyi planetiAsteroyid golovnogo poyasuOrbitalni harakteristikiEpoha 23 travnya 2014 2 456 800 5 JD Velika pivvis2 862471602061 a o Perigelij2 743721700549 a o Afelij2 981221503573 a o Ekscentrisitet0 041485093311Orbitalnij period1768 928206789 dSerednya orbitalna shvidkist0 203513064361 dSerednya anomaliya236 4600827311 Nahil orbiti1 132233661206 Dovgota vishidnogo vuzla324 0284582866 Argument pericentru110 3175723738 SuputnikiDactylFizichni harakteristikiRozmiri32 kmSerednij radius15 7 kmMasa4 2 0 6 1016 kgSerednya gustina2 6Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni0 3 1 1 cm s2Druga kosmichna shvidkist0 0185 km sPeriod obertannya4 634 godPryame pidnesennya pivnichnogo polyusa168 76 Shilennya pivnichnogo polyusa 2 88 Albedo0 2383Temperatura200 K 73 CSpektralnij tipS Tolen S SMASS Standartna zoryana velichina9 94 243 Ida u Vikishovishi Div takozh Ida Orbita Idi yak i vsi inshih asteroyidiv golovnogo poyasu roztashovana mizh Marsom ta Yupiterom yiyi orbitalnij period stanovit 4 84 roku a period obertannya navkolo vlasnoyi osi 4 63 godini Ida maye nepravilnu vityagnutu formu z serednim diametrom 32 km 28 serpnya 1993 roku povz asteroyida proletiv avtomatichnij kosmichnij aparat Galileo SShA yakij viyaviv u Idi suputnik rozmirom 1 4 km Suputnik otrimav nazvu Daktil na chest daktiliv demoniv u davnogreckij mifologiyi sho meshkali na ostrovi Krit na gori Ida Daktil stav pershim suputnikom viyavlenim u asteroyida Jogo diametr 1 4 km sho stanovit blizko odniyeyi dvadcyatoyi diametra Idi Jogo orbita navkolo Idi ne mozhe buti tochno viznachena ale nayavnih danih vistachilo shob priblizno ociniti shilnist Idi ta yiyi sklad Dilyanki poverhni Idi mayut riznu yaskravist sho pov yazano z riznoyu kilkistyu zalizovmisnih mineraliv na nih Na poverhni Idi bagato krateriv riznogo diametra j viku ce odne z najbilsh kraterovanih til u Sonyachnij sistemi Zobrazhennya z Galileo i nastupni vimiryuvannya masi Idi dozvolili otrimati bagato novih danih pro geologiyu kam yanih asteroyidiv Ranishe isnuvalo bagato teorij sho poyasnyuyut mineralogichnij sklad asteroyidiv cogo klasu Otrimati dani pro yih sklad mozhna bulo lishe zavdyaki analizu hondritnih meteoritiv Vvazhayetsya sho same asteroyidi tipu S ye osnovnim dzherelom takih meteoritiv Vidkrittya i sposterezhennyaIdu viyaviv 29 veresnya 1884 roku avstrijskij astronom Jogann Paliza u Videnskij observatoriyi Ce buv 45 j vidkritij nim asteroyid Im ya nimfi z davnogreckoyi mifologiyi yaka vihovala Zevsa asteroyid otrimav zavdyaki de nim Moriz von Kuffner videnskomu pivovaru ta astronomu amatoru 1918 roku asteroyid Ida buv vklyuchenij do skladu asteroyidnoyi sim yi Koronidi sho utvorilasya v rezultati zitknennya dvoh velikih asteroyidiv 2 mlrd rokiv tomu Bagato vazhlivih danih pro cej asteroyid bulo otrimano piznishe 1993 roku za rezultatami doslidzhen v observatoriyi Ok Ridzh i za danimi otrimanimi pid chas prolotu KA Galileo poryad iz asteroyidom U pershu chergu ce utochnennya parametriv orbiti Idi navkolo Soncya Fizichni harakteristikiPorivnyannya rozmiriv Idi z nizkoyu inshih asteroyidiv a takozh Cereroyu i Marsom Ocinki masi Idi kolivayutsya vid 3 65 1016 do 4 99 1016kg Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni v zalezhnosti vid polozhennya na asteroyidi zminyuyetsya vid 0 3 do 1 1 sm s Ce nastilki malo sho kosmonavt stoyachi na poverhni mozhe pidstribnuvshi pereletiti z odnogo kincya Idi na inshij a yaksho rozignatisya do shvidkosti 20 m s mozhna i zovsim viletiti z asteroyida Poslidovni zobrazhennya obertannya Idi Ida asteroyid vidovzhenoyi formi trohi nagaduye kruasan z nerivnoyu poverhneyu Dovzhina asteroyida v 2 35 razi perevishuye shirinu a serednya chastina z yednuye dvi geologichno rizni chastini Taku formu asteroyida mozhna poyasniti tim sho vin skladayetsya z dvoh tverdih komponentiv z yednanih oblastyu z puhkogo rozdroblenogo materialu Odnak znimki z Galileo ne zmogli pidtverditi cyu gipotezu hocha na asteroyidi i buli viyavleni shili z nahilom 50 v toj chas yak zazvichaj voni ne perevishuyut 35 Cherez nepravilnu formu i visoku shvidkist obertannya rozpodil gravitacijnogo polya poverhneyu Idi vkraj nerivnomirnij Diya vidcentrovih sil u masshtabah asteroyida z takoyu maloyu masoyu i takoyi formi prizvodit do velmi pomitnih spotvoren gravitaciyi v riznih chastinah Idi Zokrema priskorennya vilnogo padinnya ye najnizhchim na kincyah asteroyida i v jogo serednih oblastyah cherez nizku gustinu PrimitkiBritt ta in 2002 s 486 Baza danih malih kosmichnih til JPL 243 Ida angl Procitovano 2014 05 08 Ostannye sposterezhennya 2013 06 27 Lutz D Schmadel 243 Ida Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 S 36 37 ISBN 3 540 00238 3 John Clark The Standard American Encyclopedia of Arts Sciences History Biography Geography Statistics and General Knowledge Encyclopedia Publishing 1897 206 p angl Herbert 2002 Johann Palisa the most successful visual discoverer of asteroids PDF Meeting on Asteroids and Comets in Europe Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2007 Procitovano 23 zhovtnya 2008 angl Images of Asteroids Ida amp Dactyl National Aeronautics and Space Administration 23 serpnya 2005 Arhiv originalu za 18 serpnya 2011 Procitovano 18 sichnya 2017 angl Schmadel 2003 Catalogue of Minor Planet Names and Discovery Circumstances IAU commission T 20 Springer s 36 ISBN 9783540002383 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Propushenij abo porozhnij title dovidka angl Berger Peter 2003 The Gildemeester Organisation for Assistance to Emigrants and the expulsion of Jews from Vienna 1938 1942 U Gourvish Terry red Business and Politics in Europe 1900 1970 Cambridge UK Cambridge University Press s 241 ISBN 0521823447 angl Chapman Clark R zhovten 1996 S Type Asteroids Ordinary Chondrites and Space Weathering The Evidence from Galileo s Fly bys of Gaspra and Ida PDF Meteoritics 31 699 725 Bibcode 1996M amp PS 31 699C Arhiv originalu PDF za 12 chervnya 2016 Procitovano 17 sichnya 2017 angl Owen W M Jr Yeomans D K cherven 1994 The overlapping plates method applied to CCD observations of 243 Ida PDF The Astronomical Journal 107 6 2295 2298 Bibcode 1994AJ 107 2295O doi 10 1086 117037 Arhiv originalu PDF za 23 zhovtnya 2017 Procitovano 3 kvitnya 2009 angl Petit Jean Marc Durda Daniel D Greenberg Richard Hurford Terry A Geissler Paul E listopad 1997 The Long Term Dynamics of Dactyl s Orbit PDF Icarus 130 1 177 197 Bibcode 1997Icar 130 177P doi 10 1006 icar 1997 5788 Arhiv originalu PDF za 4 zhovtnya 2013 Procitovano 25 zhovtnya 2008 angl Thomas Peter C Belton Michael J S Carcich B Chapman Clark R Davies M E Sullivan Robert J Veverka Joseph 1996 The shape of Ida Icarus 120 1 20 32 Bibcode 1996Icar 120 20T doi 10 1006 icar 1996 0033 angl Geissler Paul E Petit Jean Marc Durda Daniel D Greenberg Richard Bottke William F Nolan Michael Moore Jeffrey berezen 1996 Erosion and Ejecta Reaccretion on 243 Ida and Its Moon PDF Icarus 120 1 140 157 Bibcode 1996Icar 120 140G doi 10 1006 icar 1996 0042 Arhiv originalu PDF za 20 bereznya 2009 Procitovano 26 bereznya 2009 angl Lee Pascal Veverka Joseph Thomas Peter C Helfenstein Paul Belton Michael J S Chapman Clark R Greeley Ronald Pappalardo Robert T Sullivan Robert J Head James W III berezen 1996 Ejecta Blocks on 243 Ida and on Other Asteroids PDF Icarus 120 1 87 105 Bibcode 1996Icar 120 87L doi 10 1006 icar 1996 0039 Arhiv originalu PDF za 12 chervnya 2016 Procitovano 27 zhovtnya 2008 angl Geissler Paul E Petit Jean Marc Greenberg Richard 1996 Ejecta Reaccretion on Rapidly Rotating Asteroids Implications for 243 Ida and 433 Eros PDF Completing the Inventory of the Solar System Astronomical Society of the Pacific 107 57 67 Bibcode 1996ASPC 107 57G Arhiv originalu PDF za 12 chervnya 2016 Procitovano 22 zhovtnya 2008 angl Chapman Clark R zhovten 1996 S Type Asteroids Ordinary Chondrites and Space Weathering The Evidence from Galileo s Fly bys of Gaspra and Ida PDF Meteoritics 31 707 Bibcode 1996M amp PS 31 699C Arhiv originalu PDF za 12 chervnya 2016 Procitovano 27 zhovtnya 2008 angl Chapman Clark R 1994 The Galileo Encounters with Gaspra and Ida PDF Asteroids Comets Meteors 357 365 Bibcode 1994IAUS 160 357C Arhiv originalu PDF za 5 travnya 2021 Procitovano 27 zhovtnya 2008 angl Bottke William F Jr Cellino A Paolicchi P Binzel R P 2002 An Overview of the Asteroids The Asteroids III Perspective PDF Asteroids III Tucson University of Arizona 3 15 Bibcode 2002aste conf 3B Arhiv originalu PDF za 11 chervnya 2019 Procitovano 23 zhovtnya 2008 angl Cowen Ron 1 kvitnya 1995 Idiosyncrasies of Ida asteroid 243 Ida s irregular gravitational field PDF T 147 15 Science News s 207 ISSN 0036 8423 Arhiv originalu PDF za 27 bereznya 2012 Procitovano 26 bereznya 2009 Arhivovano 2012 03 27 u Wayback Machine angl Div takozhSpisok asteroyidiv 201 300 PosilannyaPortal Astronomiya 243 Ida Ob yemne interaktivne vidobrazhennya orbitalnogo ruhu angl
