МенюДос.
Введіть інформацію, яку ви шукаєтеПошук
Пн, 03 Лют, 2025
XXX oC
Виберіть мову

Меркурій (планета)

Автор: www.NiNa.Az
03 Лют, 2025 / 06:13

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Меркурій Мерку рій планета Сонячної системи найближча до Сонця та н

Меркурій (планета)
Меркурій (планета)
Меркурій (планета)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Меркурій.

Мерку́рій — планета Сонячної системи, найближча до Сонця та найменша (діаметр 4 880 км) у системі. Назва походить від імені римського бога Меркурія.

Меркурій ☿
image
Фотографія Меркурія, зроблена апаратом MESSENGER у 2008 році (у справжніх кольорах)
Відкриття
Відкривачневідомо image
Місце відкриттяневідомо image
Позначення
Названа на честьРимський бог Меркурій
Орбітальні характеристики
Перицентр46 000 000 км 0,308 а. о.
Апоцентр69 820 000 км 0,467 а. о.
Ексцентриситет0,2056
Орбітальний період87,97 земних діб
Середня орбітальна швидкість47,36 км/с
Нахил орбіти7° до екліптики
СупутникиНемає
Фізичні характеристики
Середній радіус2439,7 км 0,383 сер. р. Землі
Екваторіальний радіус2440,5 км 0,383 екв. р. Землі
Полярний радіус2438,3 км 0,384 пол. р. Землі
Площа поверхні7,48×107 км2 0,147 пл. пов. Землі
Об'єм6,083×1010 км3
0,0562 об'єму Землі
Маса3,3011×1023 кг
0,0553 маси Землі
Середня густина5429 кг/м3 0,985 густини Землі
Прискорення вільного падіння на поверхні3,70 м/с2
Період обертання58,646 земних діб
Сонячна доба175,97 земних діб
Нахил осі2°
Видима зоряна величинавід −2,48 до 7,25
Стандартна зоряна величина-0,4
Атмосфера
Тиск на поверхні~5×10-15бар
СкладH, He, O2, Na, Mg, Ca, Fe, Al, C, Ar, Ne, Xe, CO2, H2O, N, Kr
image Меркурій у Вікісховищі image

Меркурій належить до планет земної групи. Має залізне ядро, радіус якого дорівнює приблизно 80 % радіуса самої планети. Зовнішній шар ядра Меркурія є розплавленим. Ядро вкриває силікатна мантія, а її — силікатна кора. Магнітне поле планети є слабким, проте здатним взаємодіяти з сонячним вітром. Планета сформувалася приблизно 4,5 млрд років тому з пилу та газу, що залишилися після формування Сонця. Поверхня планети подібна до поверхні Місяця, всіяна метеоритними кратерами і має візуально схожий темно-сірий колір. Також на планеті є рівнини, схожі на місячні моря. Меркурій не має супутників, гравітаційне тяжіння Сонця призвело б до їхнього сходження з орбіти планети.

Атмосфера Меркурія тонка та розріджена, складається з водню, гелію, кисню та інших елементів. Температура на поверхні коливається від –180 °C вночі до 420 °C вдень. Навколо своєї осі Меркурій обертається за 58,6 земної доби. Один меркуріанський рік триває 87,97 земної доби, а сонячна доба (від полудня до полудня) — 175,97 земної доби. Орбіта Меркурія має еліптичну форму та є найбільш витягнутою серед орбіт усіх планет Сонячної системи, а незначний зсув її перигелію став важливим поштовхом для загальної теорії відносності.

Перші згадки про Меркурій з'явилися близько XIV століття до н. е. Перші телескопічні спостереження почалися у 1609 році, попри те, що через близькість до Сонця Меркурій складно спостерігати. З початку космічної ери Меркурій досліджували зонди «Марінер-10», MESSENGER та BepiColombo.

Назва

Планету було названо на честь блискавично швидкого римського бога торгівлі Меркурія, який був ототожнений з грецьким Гермесом, адже Меркурій рухається небом швидше за будь-яку іншу планету Сонячної системи. У стародавні часи Меркурій позначали різними іменами, залежно від того, коли відбувалося спостереження — вранці чи ввечері. Приблизно у 350 році до н. е. у Стародавній Греції зрозуміли, що ці дві зорі були єдиним об'єктом. Там планета мала назви Στίλβων («Стілбон»), що означає «мерехтливий» і Ἑρμής («Гермес») на честь Гермеса, через свій швидкий рух. Назви в інших мовах часто мали інший сенс:

  • В івриті планета Меркурій має назву כּוֹכַב חַמָּה («кохав хамма»), тобто «зоря Сонця», часом може називатися просто כּוֹכָב («кохав») — «зоря». За схожим принципом планета була названа в ассиро-вавилонців, які називали її просто «каккабу».
  • У Стародавньому Єгипті Меркурій асоціювали із Сетом, а пізніше із Тотом. Значення його назви досі є невідомим. Ця назва може бути пов'язана з давньоєгипетським богом Тотом.
  • Арабською мовою Меркурій називають عُطَارِد («ютаред»), ця назва також використовується в турецькій і деяких інших тюркських мовах.
  • У Стародавньому Китаї Меркурій називався «Шхен шинг», що буквально означає «годинна зоря». Планету асоціювали із чорним кольором, а в концепції п'яти елементів — з елементом води.

Символ Меркурія ☿ є стилізованою версією кадуцея Гермеса.

Дослідження

Меркурій у стародавній астрономії

image
Перша сторінка роботи Клавдія Птолемея «Альмагест»

Перші згадки планети Меркурій з'явилися на клинописних табличках MUL.APIN — збірника астрономічних об'єктів та особливостей їх спостереження. Найімовірніше, ці записи були зроблені ассирійським астрономом приблизно у XIV столітті до н. е. Назва Меркурія, яка використовувалась для його позначення, перекладається як «планета, що стрибає»

Меркурій також спостерігали астрономи мая, найбільший розвиток астрономії в яких припадав на період із 1300 по 800 років до н. е. Вони були найбільше зацікавлені у подіях, під час яких Сонце опинялося у певних місцях на небі. Їх також цікавила планета Венера, адже вони вірили, що вона настільки важлива, як Сонце. Проте астрономи Мая відслідковували й рух Меркурія. Усі ці спостереження були знайдені у Дрезденському кодексі ― збірці з 39 листків завдовжки 3,5 м.

Греко-римський математик, астроном та філософКлавдій Птолемей близько 150 р. н. е вивчав питання проходження Меркурія по диску Сонця, але до винайдення телескопа спостерігати їх було неможливо. У роботі «Планетарні гіпотези» він висловив припущення, що відсутність транзитів Меркурія може бути спричинена малим розміром планети або рідкістю транзитів. Розрахунки параметрів, пов'язаних з Меркурієм, Птолемей виклав у трактаті «Альмагест».

У XI столітті андалузький астроном [en] (також відомий як Арзахель) визначив деферент геоцентричної орбіти Меркурія, як еліптичний. У тому ж столітті Авіценна спостерігав «дві планети, як чорні точки на Сонці», тобто транзит Меркурія та Венери (у XII столітті це зробив Ібн Байя).

Наземні телескопічні дослідження

Транзит Меркурія 10 травня 2016 року. Меркурій виглядає, як чорна точка, що рухається перед Сонцем.

Телескоп вперше застосував для спостереження Меркурія англійський науковець Томас Герріот у серпні 1609 року. Пізніше того ж року планету спостерігав італійський астроном Галілео Галілей.

Меркурій є складним об'єктом для спостереження та дослідження, адже він завжди перебуває в межах 28° від Сонця якщо спостерігати з Землі. Це означає, що проводити спостереження можливо лише вдень та під час сутінок. Вдень проблемою є низький контраст між небом та Меркурієм, тому його складно знайти, проте перевагою денного спостереження є короткий шлях світла через атмосферу. У сутінках спостерігати важко через довгий шлях світла через атмосферу Землі. У цей час рефракція світла в атмосфері найбільша, а турбулентність є найсильнішою. Попри це, перевагою спостереження у сутінках є високий контраст між Меркурієм та небом.

Стандартна зоряна величина Меркурія становить −0,4, а видима зоряна величина варіюється від −2,48[сумнівно — обговорити] (яскравіше, ніж Сіріус) до 7,25[сумнівно — обговорити] (його не можна побачити неозброєним оком).

Проходження Меркурія по диску Сонця («транзити» Меркурія) є досить рідкісними. Орбіта Меркурія перетинає площину орбіти Землі двічі на рік: на початку травня та на початку листопада. Транзит Меркурія настає, якщо в цей час Меркурій перебуває між Сонцем та Землею. У період із 1600 по 2300 рік має бути загалом 94 транзити. Серед цих транзитів 31 має статися в травні та 63 — у листопаді. У Середні віки траплялися випадки, коли люди стверджували, що вони спостерігали транзит Меркурія чи Венери, проте, найімовірніше, це були спостереження сонячних плям, а не транзитів.

При спостереженні із Землі через різну швидкість руху Землі та Меркурія періодично виникає ілюзія, ніби планета рухається назад. Це явище називається ретроградний Меркурій. Протягом року це трапляється кілька разів і триває близько трьох тижнів.

Дослідження космічної ери

З початку космічної ери до Меркурія було запущено три космічні апарати. Сполучені Штати Америки відправили два апарати для дослідження Меркурія — «Марінер-10» та MESSENGER. Іншою місією з дослідження Меркурія є BepiColombo — результат кооперації Японії та Європейського космічного агентства.

«Марінер-10»

image
Космічний зонд «Марінер-10»
Докладніше: Марінер-10

Це був перший апарат, метою якого було дослідження Меркурія. Основною метою було вивчення атмосфери (або підтвердження, що її немає), поверхні та фізичних характеристик Меркурія. Щоб наблизитися до Меркурія, було застосовано гравітаційний маневр біля Венери. Це рішення дало змогу уникнути додаткових витрат пального.

У 1974—1975 роках зонд наблизився до Меркурія й тричі пролетів поблизу планети. За цей час «Марінер-10» сфотографував 40—45 % поверхні Меркурія. Тоді були виявлені спільні та відмінні риси з Місяцем, відкрито магнітне поле, досліджено температурний режим, визначено склад атмосфери.

image
Фотографія натрієвого хвоста Меркурія, зроблена через фільтр, що здебільшого пропускає жовте світло, яке випромінює натрій

MESSENGER

image
Художнє зображення космічного апарата MESSENGER та Меркурія
Докладніше: MESSENGER

Зонд виявив значну концентрацію магнію та кальцію над нічною півкулею, зсув магнітного поля на північ від центру планети, воду в екзосфері, доказ вулканічної активності та водяний лід у місцях, на які не потрапляє сонячне світло. Також MESSENGER створив монохромну та кольорову мапи усієї поверхні планети, деякі фотографії мали роздільну здатність до 18 метрів.

BepiColombo

Докладніше: BepiColombo

Метою спільної експедиції Європейського космічного агентства та Агентства аерокосмічних досліджень Японії є дослідження складу Меркурія, його фізичних властивостей, атмосфери, магнітосфери та історії планети.

Запуск BepiColombo відбувся 20 жовтня 2018 року. Апарат виконав кілька запланованих гравітаційних маневрів (поблизу Землі, Венери та Меркурія). Вихід на орбіту навколо Меркурія заплановано на 5 грудня 2025 року. Два апарати мають працювати на орбіті планети близько року.

Фізичні характеристики

Меркурій є найменшою планетою у Сонячній системі. Його середній радіус — 2439,7 кілометра, що становить 0,383 середнього радіуса Землі. Маса Меркурія становить лише 0,0553 маси Землі або приблизно 4,5 маси Місяця. Густина Меркурія дорівнює 5429 кг/м3 і є близькою до густини Землі, тому його відносять до планет земної групи.

Прискорення вільного падіння на поверхні планети становить 3,70 м/с2 — майже як на Марсі (3,71 м/с2).

Хімічний склад

Меркурій складається приблизно на 70 % із металів і на 30 % із силікатів. Дані місії MESSENGER вказують на те, що за складом поверхні Меркурій відрізняється від інших планет земної групи (Венери, Землі, Марса): поверхня збагачена сіркою, вуглецем і магнієм, але бідніша на залізо, алюміній та кальцій. Це означає, що Меркурій формувався в умовах, відмінних від умов формування інших планет. У складі поверхні Меркурія переважає магній. Хімічна неоднорідність поверхні планети та відсоток графіту вказують на те, що у своїй ранній історії Меркурій мав фазу океанів магми. Низька відбивна здатність планети є наслідком наявності вуглецю (у формі графіту).

Під час місії MESSENGER було застосовано рентгенівський спектрометр для створення хімічної карти Меркурія, а також відкрито регіони хімічного розмаїття.

Для кращого розуміння процесу формування Меркурія можуть бути використані дані про розповсюдженість хрому. Через те, що хром може існувати у багатьох ступенях окиснення, його поширеність може надати інформацію про умови, при яких хром опинився у камінні. Попри це, потрібних даних про хром на Меркурії зараз замало.

Внутрішня будова

image
Схематичне зображення внутрішньої будови Меркурія

У внутрішній будові Меркурія переважає його внутрішнє велике тверде залізне ядро. Його вкриває зовнішнє ядро, що складається з рідкого заліза, сірки і силікатів. Радіус усього ядра планети становить приблизно 80 % її радіуса, його оцінюють у 2020 ± 30 кілометрів. Меркурій є єдиною планетою внутрішньої Сонячної системи, радіус ядра якої настільки великий відносно розміру самої планети. Радіус внутрішнього твердого ядра становить приблизно 1000 кілометрів, тобто приблизно стільки ж, скільки товщина зовнішнього розплавленого ядра. Силікатна мантія завтовшки приблизно 390 кілометрів із низьким вмістом заліза лежить під силікатною корою завтовшки 10 кілометрів.

Досліджувати внутрішню будову планети, навіть не приземлившись на неї, можливо шляхом вивчення руху космічних апаратів навколо неї. Дані про обертання та гравітаційний потенціал отримав зонд MESSENGER, адже сила тяжіння залежить від розподілу густини всередині планети, а прискорення зонда при русі навколо планети — від її внутрішньої будови.

Густина Меркурія є високою, адже більшу частину планети складає залізне ядро. Можливо, це є результатом зіткнення гіпотетичного прото-Меркурія із космічним тілом масою близько 1/6 тогочасної маси планети. Це б спричинило втрату більшої частини силікатної мантії та залишило б планету з високим вмістом заліза, пояснивши аномально високу густину Меркурія.

Ядро Меркурія охололо значно швидше, ніж ядро Землі. Через це Меркурій може допомогти передбачити зміни магнітного поля Землі коли її ядро охолоне.

Орбіта та обертання

image
Анімація для пояснення орбітального резонансу Меркурія

Меркурій є найближчою до Сонця планетою. Він рухається еліптичною орбітою, ексцентриситет якої складає 0,2056. Між Сонцем і Меркурієм найменша відстань (перигелій) становить приблизно 46 млн км (0,308 а. о.) і найбільша (афелій) — приблизно 69,82 млн км (0,467 а. о.). Середня відстань від Меркурія до Сонця становить 57,9 млн км (0,387 а. о.). Наслідком такої великої різниці у відстані в перигелії й афелії є значна зміна швидкості руху планети орбітою (від 56,6 км/с до 38,7 км/с відповідно). Орбіта Меркурія нахилена до площини екліптики на 7°, що є найбільшим показником серед планет Сонячної системи. Внаслідок збурень та інших ефектів упродовж кількох мільйонів років ексцентриситет варіюється приблизно від 0,1 до 0,28, а нахил до площини орбіти Землі — приблизно від 0° до 11°.

Меркурій робить повний оберт навколо Сонця за 87,97 земного дня, рухаючись із середньою швидкістю 47,36 км/с. Навколо своєї осі Меркурій обертається за 1407,5 годин, тобто 58,646 земного дня. Це означає, що Меркурій має орбітальний резонанс, який дорівнює 3:2, тобто обертається навколо своєї осі тричі за два меркуріанських роки (оберти навколо Сонця). Внаслідок цього один сонячний день (від сходу до сходу Сонця) на планеті триває рівно два меркуріанських роки (175,97 земного дня).

Орбіта Меркурія не є стабільною: протягом кожних 625 років вона повертається на 1° внаслідок гравітаційної взаємодії з планетами та Сонцем. Дослідження 2018 року показало, що орбіта Меркурія додатково зміщається на 1° кожні 2 мільярди років через раніше не враховані чинники, наприклад, гравітаційну взаємодію між Сонцем та Юпітером. Попри те, що зараз неможливо спостерігати цю зміну, вона має бути доступною для дослідження апаратом BepiColombo.

Орбіта Меркурія, як і інших планет Сонячної системи, зазнає повільних змін із плином часу. Зміщення перигелію Меркурія вираховується згідно з законами ньютонівської механіки; зокрема, повернення до вихідного положення триває близько 260 тисяч років. 1859 року з'ясували, що вираховане зміщення перигелію не збігається з результатами астрономічних спостережень. Цей зсув виявився першим рухом небесного тіла, що не підкорявся ньютонівському закону всесвітнього тяжіння, та відіграв виняткову роль у історії фізики. Перед фізиками постала необхідність шукати шляхи модифікувати або узагальнити теорію тяжіння. Лише 1915 року Альберт Ейнштейн створив загальну теорію відносності, яка пояснювала зсув перигелію Меркурія.

Планетографія

Поверхня Меркурія подібна до поверхні Місяця, адже вона всіяна метеоритними кратерами через зіткнення з метеороїдами та кометами, проте Меркурій відрізняється більшим масштабом тектонічних процесів. На Меркурії метеоритні кратери та рівнини є домінантною формою рельєфу. Також на планеті є гряди, гори, уступи, долини, трапляються сліди тектонічних (насуви, грабени, тектонічні хребти) та вулканічних процесів (вулканічні кратери, молоді рівнини).

Магнітне поле Меркурія має значний вплив на поверхню планети. Попри те, що його сила складає всього 1 % сили магнітного поля Землі, воно взаємодіє із магнітним полем сонячного вітру і створює магнітні торнадо, які захоплюють плазму сонячного вітру та направляють її до поверхні Меркурія. Коли іони потрапляють на поверхню планети, вони відбивають нейтрально заряджені атоми високо у небо. Самі ж частинки сонячного вітру призводять до того, що променеві системи темніють з часом.

Також у Меркурія немає товстої атмосфери, яка б захищала його поверхню від попадання космічних уламків.

Метеоритні кратери та імпактні басейни

image
Рівнина Спеки: мозаїка знімків космічного апарата MESSENGER (кольори посилені)

Меркурій був бомбардований астероїдами та кометами під час свого формування 4,6 млрд років тому (планета остаточно сформувалася приблизно 4,5 млрд років тому із пилу і газу, який залишився після формування Сонця), а також недовгий час після нього. Крім цього, існував потенційно окремий період бомбардування, який закінчився 3,8 мільярда років тому; він отримав назву «Пізнє важке бомбардування».

Кратери на Меркурії варіюються від найменших, які можливо зафіксувати за допомогою камери апарата «Марінер-10» (100 м), до розміру імпактних басейнів (1300 км). Найбільшим кратером на Меркурії є басейн рівнини Спеки — метеоритний кратер, радіус якого становить 1525 км. Ці кратери перебувають у різному стані: від молодих кратерів з гострими краями й великою променевою системою до сильно зруйнованих кратерів зі згладженими та нечіткими краями.

Відомо щонайменше 15 давніх басейнів. Найбільшим кратером на Меркурії є Рівнина Спеки (англ. Caloris Planitia) із радіусом 1525 км, що оточений горами з висотою приблизно 1,6 км. Задля порівняння, довжина України зі сходу на захід становить 1316 км.

Рівнини

Рівнини на Меркурії поділяються на два види: гладкі та міжкратерні.

image
Гладкі рівнини на півночі планети

Гладкі рівнини є поширеними на поверхні Меркурія, вони є відносно пласкими, кратери на них не є розповсюдженими. Гладкі рівнини вкривають приблизно 27 % поверхні планети. Вони заповнюють простори різних розмірів від невеликих жолобів до поверхонь кратерів. Ці рівнини є схожими на місячні моря, проте відмінністю виступає однакове альбедо (здатність відбивати світло) гладких та міжкратерних рівнин. Гладкі рівнини формувалися, починаючи з 3,8 млрд років тому. Вони можуть мати вулканічне походження, утворившись внаслідок падіння метеорита та виверження з великих імпактних басейнів.

image
Міжкратерні рівнини

Міжкратерні рівнини є найдавнішою поверхнею Меркурія, вони сформувалися приблизно 4,6 мільярда років тому внаслідок витікання лави із тріщин у мантії. Тоді лава знищила усі попередні кратери з діаметром, меншим за 30—50 кілометрів. Міжкратерні рівнини утворюють майже рівну поверхню, що вкриває близько 40 % планети. Вони також присутні на Місяці, проте у суттєво меншій кількості. Окрім однакової відбивної здатності та кольору міжкратерні та гладкі рівнини ймовірно мають однаковий склад.

Вулканічні кратери

image
Імовірно вулканічний кратер (яскраво жовтий)

Вулканічні кратери є поширеними на Меркурії. Вибуховий вулканізм також поширений на Венері, Землі, Місяці, Марсі, Іо та, імовірно, Титані. На Меркурії продуктами вибухового вулканізму є відносно червоні плями з високим альбедо (порівняно з середнім значенням). Зображення високої якості виявили наявність багатьох вулканічних кратерів із неправильною формою та без облямівки, для яких існує термін «факула» (від лат. «facula», у множині — «faculae»). Діаметр цих об'єктів сягає від десятків до сотень кілометрів. Скупчення цих кратерів спостерігали біля внутрішнього краю басейну рівнини Спеки. Всередині вулканічних кратерів зазвичай є «яма», завглибшки до кількох кілометрів та шириною до кількох десятків кілометрів, яка, найімовірніше, і є джерелом, з якого були вивержені пірокластичні матеріали.

Тектонічні процеси

image
Уступ Enterprise Rupes, що перетинає кратер Рембрандт

Висунуто припущення, що Меркурій стискається, що робить його тектонічно активною планетою.

Фотографії місії MESSENGER показали раніше невиявлені об'єкти, подібні до скель та віддалено схожі на сходинки. Цими об'єктами є розломи у вигляді уступів. Уступи є поверхневим проявом скидів. Ці уступи є досить малими та геологічно молодими, це означає, що Меркурій і зараз стискається, тому Земля не є єдиною тектонічно активною планетою у Сонячній системі, як вважалося раніше. Ці уступи можуть варіюватися приблизно від 20 кілометрів до понад 600 кілометрів уздовж.

Найбільшим уступом на Меркурії є «Enterprise», довжина якого становить близько 1000 км. Космічний апарат MESSENGER підтвердив, що такі об'єкти є результатом стискання Меркурія.

Западини

image
Загадкові западини у кратері Ратітладі (кольори посилені)

На Меркурії є западини завдовжки від 18 до 1600 метрів та завглибшки 24 метри або більше. Їхнє походження невідоме. Такі западини виявлено тільки на Меркурії. Загадкові западини мають неправильну форму, пласке дно та не мають облямівки, деякі мають інтер'єр із високою відбивною здатністю та гало (світлим ореолом). Вони могли сформуватися шляхом втрати легких речовин, проте через відсутність атмосфери немає вітру та дощу, тому западини не були сформовані вітром чи водою. Втрата легких речовин може бути спричинена нагріванням від Сонця, сонячною ультрафіолетовою радіацією, сонячним вітром, поширенням іонів з магнітосфери та бомбардування мікрометеороїдами. Також є гіпотеза про те, що западини моли сформуватися внаслідок сублімації матеріалу, нагрітого під час падіння метеоритів. Вважається, що ці западини є молодими або навіть активними.

Полярні регіони

image
Північний полюс Меркурія (жовтим кольором позначені кратери з водяним льодом усередині)

Попри те, що Меркурій може здаватися планетою, на якій найменш імовірно знайти лід, вважається, що в приполярних зонах на Меркурії є значна кількість водяного льоду і, можливо, інших легких речовин. Лід може перебувати в постійно затінених кратерах, куди ніколи не потрапляє сонячне світло і, як наслідок, — температура є достатньо низькою, щоб лід існував протягом значних проміжків часу. Через те, що вісь Меркурія майже перпендикулярна площині орбіти (з точністю до 2°), дно кратерів на полюсах може перебувати в тіні постійно. Певні спостереження (такі, як висока відбивна здатність полярних відкладень і наявність темного, потенційно органічного матеріалу в деяких регіонах) свідчать, що ключову роль у доставленні води на планету могло зіграти падіння багатого на легкі речовини астероїда чи комети.

Докази існування водяного льоду на північному полюсі Меркурія вперше було отримано під час наземних радіолокаційних спостережень, що проводилися в обсерваторії Аресібо в Пуерто-Рико. Крім цього зонд MESSENGER зібрав дані, які вказують на те, що лід на планеті утворився саме з води. Такими даними зокрема є знімки постійно затінених кратерів.

Назви поверхневих утворень

Згідно з правилами Міжнародного астрономічного союзу кратери на Меркурії називають на честь діячів мистецтва, які були відомими щонайменше півстоліття тому та після смерті яких минуло щонайменше три роки.

Вулканічні кратери неправильної форми та без валу (faculae) мають називатися словом «змія» різними мовами, а гори — словом «спекотно». Борозни називають на честь відомих архітектурних споруд. Уступи отримують назви космічних апаратів, що їх відкрили, або наукових експедицій. Рівнини називають на честь Меркурія (планети або бога) різними мовами. Долини називають на честь покинутих міст.

Атмосфера

Атмосфери у Меркурія практично нема: тиск біля поверхні становить менше 5 × 10−15бар — по суті, це вакуум. Загальна маса всієї атмосфери становить менше 10  т.

Докладніше: Атмосфера Меркурія

Її вважають екзосферою. Зовнішній шар складається з частинок, які прибувають із сонячним вітром (водню, гелію), елементів кори Меркурія (кисню й натрію), які випаровуються через інтенсивне сонячне тепло, магнію, кальцію, заліза та алюмінію. Також в атмосфері присутні вуглець, аргон, неон, ксенон, вуглекислий газ, вода, нітроген та криптон.

Екзосфера Меркурія постійно еволюціонує: попри те, що сонячний вітер здуває атмосферу, тепло від Сонця впродовж меркуріанського дня нагріває кору, що призводить до утворення газової оболонки. Якби екзосфера не відновлювалась, елементи в ній не протрималися б довго: кальцій би зник за 1 годину, а магній за 2—3 земних доби.

image
Кальцієвий та магнієвий хвіст Меркурія, зафіксований зондом MESSENGER під час його третього прольоту повз Меркурій 29 вересня 2009 року

На тих частинах еліптичної орбіти Меркурія, де він прискорюється у напрямку до та від Сонця, допплерівський зсув між Сонцем та Меркурієм спричиняє підвищений світловий тиск. Допплерівський зсув також створює «пори року» в екзосфері планети[прояснити]. Апарат MESSENGER зафіксував сезонні зміни під час прольотів повз Меркурій шляхом спостереження його натрієвого хвоста, адже зміна натрієвого хвоста пов'язана зі зміною світлового тиску. Під час другого прольоту хвіст був добре розвинений, а під час третього — майже відсутній. Це пояснюється тим, що під час другого прольоту зонда MESSESGER планета перебувала близько точки з найбільшим світловим тиском, а під час третього — перемістилася ближче до точки з найменшим.

Місії «Марінер-10» та MESSENGER надали дані про тиск атмосфери та її склад.

Температурні коливання на поверхні Меркурія сягають від –180 °C до 420 °C. Середня температура становить — 167 °C.

Магнітне поле

Докладніше: Магнітне поле Меркурія

Меркурій має магнітне поле, його виявив під час прольоту «Марінер-10». Місія MESSENGER також підтвердила існування магнітного поля Меркурія. Це було досить неочікувано, адже вважається, що магнітне поле планет, схожих на Землю, спричинене конвекцією всередині розплавленого металевого ядра. Натомість термальні моделі розвитку Меркурія передбачали, що на цей час ядро вже давно мало б охолонути. Крім цього, у значно більших за розмірами Венери та Марса магнітне поле відсутнє. Вісь диполя магнітного поля Меркурія майже збігається з віссю обертання планети, відхилення становить приблизно 10° (задля порівняння: відхилення осі диполя магнітного поля Землі становить 11,5°). Попри це, центр диполя зміщений на північ Меркурія.

Магнітне поле Меркурія постійно взаємодіє з міжпланетним магнітним полем і зарядженими частинками сонячного вітру. Сонячний вітер та міжпланетне магнітне поле викривлюють магнітосферу Меркурія, надаючи їй витягнутої форми, схожої на вітровказ. Рух частинок біля Меркурія створює електричні розряди та додаткові магнітні поля, які можуть бути порівняні з магнітним полем планети, що значно ускладнює визначення геометрії магнітного поля Меркурія.

Культурний вплив

Вірування

image
Зображення Будди під час медитації

У індуїзмі планету Меркурій ототожнюють з Буддою, він є покровителем Budhavara, тобто середи (асоціація середи з Меркурієм також поширена у романських мовах). У індуїстській міфології Будда є сином Чандри або Соми (Місяця) і Тари або Рогіні (зорі Альдебаран), дружини Брігаспаті (Юпітера). Дружиною Будди була Іла, яка змінювала свою стать між чоловічою та жіночою. Їхньою дитиною був Пурурава.

Будда є одним із Наваґрага, або дев'яти планет, які були зображені у ранніх середньовічних храмах. Згідно з Пуранами, його колісниця зроблена з повітря та вогню, а її рухають вісім коней, які рухаються зі швидкістю вітру.

У астрології Меркурій асоціюється з кмітливістю, швидким мисленням, здатнісю міркувати та раціоналізувати. Меркурій відомий своєю непостійністю, особливо під час ретроградного періоду, коли рухається у зворотний бік на небі та може зашкодити подорожам, технологіям та комунікації.

Мистецтво і література

  • Англійський композитор Густав Голст написав цикл творів, які назвав «Планети» (англ. The Planets). Ця сюїта включала композиції «Марс», «Венера», «Юпітер», «Сатурн», «Уран», «Нептун» та «Меркурій». Робота над «Планетами» тривала з 1914 по 1916 рік.
  • У 1914 році італійський митець Джакомо Балла зобразив транзит Меркурія, який він спостерігав за допомогою телескопа 7 листопада 1914 року. Картину було названо «Mercurio che passa davanti al sole», тобто «Меркурій, що проходить перед Сонцем».
  • В аніме «Mobile Suit Gundam: The Witch from Mercury» події відбуваються в епоху, коли безліч корпорацій вийшли в космос і побудували величезну економічну систему. Самотня дівчина Сулетта Меркурій з планети Меркурій переходить до навчального закладу Asticassia School of Technology та досліджує новий для неї світ.
  • У манзі та аніме «Сейлор Мун» персонаж Сейлор Меркурій є вартовою води й розуму, вона перебуває під захистом найближчої до Сонця планети.
  • У фантастичному романі «Сирени Титана» (англ. The Sirens of Titan), створеному Куртом Воннеґутом у 1959 році значна частина сюжету обертається навколо вторгнення марсіан на Землю. Під час своїх пригод головні персонажі потрапляють на Меркурій, а також у його печери, де за сюжетом існує єдина форма життя на цій планеті — Гармоніум. Крім цього кілька сторінок твору присвячені пісні Меркурія.
  • У фільмі «Collision Earth» 2011 року Сонце стає магнетаром на короткий час, а Меркурій сходить з орбіти та прямує до зіткнення з Землею. Доля Землі та її мешканців опиняється у руках вченого з його несправною зброєю.
  • У короткій історії «The Coldest Place», написаній Ларрі Нівеном, найхолоднішим місцем у Сонячній системі є темна сторона Меркурія.
  • У романі Айзека Азімова «Lucky Starr and the Big Sun of Mercury» на Меркурії проводяться дослідження, які дали змогу змінити клімат у пустелях та полярних льодовиках Землі, а пори року зробити зручнішими для людини. Проте на Меркурії щось іде не за планом. Рада Науки відправляє робота «Lucky Starr» на Меркурій, щоб визначити проблему та допомогти її вирішити.
  • Книга «Relation du monde de Mercure», написана у 1750 році, описує крилатих мешканців Меркурія як гедоністів, що купаються у щедрості Сонця, необтяжених невідворотною смертю, проте відкритих до розпаду у Вічне, адже тоді вони здатні відчути нові інкарнації (втілення).
  • Планета Меркурій слугує притулком для людства через охолодження Сонця у книгах «The Last Planet» 1934 року, «Dawn to Dusk», написаній у період з 1934 по 1935 рік, та «Intelligence Undying» 1936 року. Ця тематика перестала бути актуальною, адже виявилося, що у час написання цих творів передбачення долі Сонця було неправильним

Див. також

  • Колонізація Меркурія
  • [en]
  • [en]
  • Тераформування Меркурія

Джерела

  • Відьмаченко, А. П. (2012). Магнітне поле планет, супутників та астероїдів (PDF). Головна астрономiчна обсерваторiя НАН України: Вісник Астрономічної школи. ISSN 1607-2855.
  • Відьмаченко, А. П. (2008). Загадковий Меркурій вивчають космічні апарати. Головна астрономічна обсерваторія НАН України: Астрономічний календар.
  • Петращук, Микола (26 січня 2012). МЕРКУРІЙ – ПЕРША ПЛАНЕТА ВІД СОНЦЯ. Станіславівський Натураліст.
  • Kamensky, K.; Kislyuk, V.; Yatskiv, Y. (2000). Topographic Surfaces and Gravitational Fields of the Earth, Moon and Terrestrial Planets (PDF). Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Київ: Космічна наука і технологія. doi:10.15407/KNIT2000.01.056.
  • Роузвер Н. Т. Перигелий Меркурия. От Леверье до Эйнштейна = Mercury's perihelion. From Le Verrier to Einstein. — М. : Мир, 1985. — 244 с.

Примітки

  1. SP-424 The Voyage of Mariner 10 (англ.).
  2. Williams, David R. (11 січня 2024). Mercury Fact Sheet (англ.).
  3. Mercury Lithograph (PDF) (англ.).
  4. Williams, David R. (22 березня 2024). Planetary Fact Sheet (англ.).
  5. NASA Solar System Exploration (англ.).
  6. Mallama, A.; Hilton, J. L. Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac (англ.).
  7. Thuillot, W. Encyclopedia - the brightest bodies (англ.).
  8. Broadfoot, A. L.; Kumar, S.; Belton, M. J. S.; McElroy, M. B. (1974). Mercury's Atmosphere from Mariner 10: Preliminary Results (англ.).
  9. Вченим вперше вдалося точно виміряти температуру на Меркурії. 11.12.2024
  10. ch1. web.archive.org. 17 листопада 2017. Процитовано 15 липня 2024.
  11. index. web.archive.org. 17 листопада 2017. Процитовано 15 липня 2024.
  12. Greek names of the planets, how are planets named in Greek. web.archive.org. 9 травня 2010. Процитовано 15 липня 2024.
  13. Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, στίλβ-ων. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 15 липня 2024.
  14. Zucker, Shay (2009-01). Hebrew names of the planets. Proceedings of the International Astronomical Union (англ.). Т. 5, № S260. с. 301—305. doi:10.1017/S1743921311002432. ISSN 1743-9213. Процитовано 15 липня 2024.
  15. Quack, Joachim Friedrich (23 травня 2019). The Planets in Ancient Egypt. Oxford Research Encyclopedia of Planetary Science (англ.). doi:10.1093/acrefore/9780190647926.013.61. ISBN 978-0-19-064792-6.
  16. Internet Archive, David H. (2005). Exploring ancient skies : an encyclopedic survey of archaeoastronomy. New York : Springer. ISBN 978-0-387-95310-6.
  17. Groot, Jan Jakob Maria (1912). Religion in China: Universism, a Key to the Study of Taoism and Confucianism (англ.). G.P. Putnam's Sons.
  18. Jones, Alexander (1999). Astronomical Papyri from Oxyrhynchus: (P. Oxy. 4133-4300a) (англ.). American Philosophical Society. ISBN 978-0-87169-233-7.
  19. Rogers, J. H. (1 лютого 1998). Origins of the ancient constellations: I. The Mesopotamian traditions. Journal of the British Astronomical Association. Т. 108. с. 9—28. ISSN 0007-0297. Процитовано 5 серпня 2024.
  20. Schaefer, Bradley E. (1 травня 2007). The Latitude and Epoch for the Origin of the Astronomical Lore in MUL.APIN. Т. 210. с. 42.05. Процитовано 5 серпня 2024.
  21. Hunger, Hermann; Pingree, David Edwin (1989). MUL.APIN: An Astronomical Compendium in Cuneiform (англ.). F. Berger.
  22. MESSENGER: Mercury and Ancient Cultures. web.archive.org. 23 липня 2012. Процитовано 5 серпня 2024.
  23. Feke, Jacqueline (13 жовтня 2020). Ptolemy's Philosophy: Mathematics as a Way of Life (англ.). Princeton University Press. ISBN 978-0-691-21039-1.
  24. Purushottama Swamy. A History Of Ancient Mathematical Astronomy, Pt 1 O Neugebauer (1975).
  25. Goldstein, Bernard R. (1 лютого 1996). The Pre-telescopic Treatment of the Phases and Apparent Size of Venus. Journal for the History of Astronomy. Т. 27. с. 1. doi:10.1177/002182869602700101. ISSN 0021-8286. Процитовано 6 серпня 2024.
  26. Messenger: Ancient Astronomy pt.2: Astronomer Biographies. web.archive.org. 30 липня 2012. Процитовано 6 серпня 2024.
  27. Hartner, Willy (1 січня 1955). The mercury horoscope of marcantonio Michel of Venice: A study in the History of Renaissance astrology and astronomy. Vistas in Astronomy. Т. 1. с. 84—138. doi:10.1016/0083-6656(55)90016-7. ISSN 0083-6656. Процитовано 11 серпня 2024.
  28. Samsó, Julio; Honorino, Mielgo (1 листопада 1994). Ibn al-Zarqalluh on Mercury. Journal for the History of Astronomy. Т. 25. с. 289. doi:10.1177/002182869402500403. ISSN 0021-8286. Процитовано 11 серпня 2024.
  29. S. M. Razaullah Ansari, ред. (2002). History of Oriental Astronomy (Proceedings of the Joint Discussion-17 at the 23rd General Assembly of the International Astronomical Union, organised by the Commission 41 (History of Astronomy) held in Kyoto, August 25–26, 1997). Astrophysics and Space Science Library (англ.). с. 137. doi:10.1007/978-94-015-9862-0.
  30. Internet Archive, Robert G.; Sprague, Ann L. (2003). Exploring Mercury : the iron planet. Chichester, UK ; New York : Springer. ISBN 978-1-85233-731-5.
  31. Encyclopedia - the brightest bodies. promenade.imcce.fr. Процитовано 11 серпня 2024.
  32. Mallama, A.; Hilton, J. L. (1 жовтня 2018). Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac. Astronomy and Computing. Т. 25. с. 10—24. doi:10.1016/j.ascom.2018.08.002. ISSN 2213-1337. Процитовано 11 серпня 2024.
  33. NASA - Catalog of Transits of Mercury. eclipse.gsfc.nasa.gov. Процитовано 11 серпня 2024.
  34. What Do Astronomers Mean When They Say Mercury Is In Retrograde?. Discover Magazine (англ.). Процитовано 12 листопада 2024.
  35. Lund, Thomas (2023). Lund, Thomas (ред.). U.S. Spacecraft that Explored Mercury: Mariner 10 and Messenger. Spacecraft that Explored the Inner Planets Venus and Mercury (англ.). Cham: Springer International Publishing. с. 263—322. doi:10.1007/978-3-031-29838-7_7. ISBN 978-3-031-29838-7.
  36. Mercury ahead!. www.esa.int (англ.). Процитовано 8 серпня 2024.
  37. Mariner 10. NASA Science (амер.). Процитовано 7 серпня 2024.
  38. 45 Years Ago: Mariner 10 First to Explore Mercury - NASA (амер.). 29 березня 2019. Процитовано 7 серпня 2024.
  39. MESSENGER - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 7 серпня 2024.
  40. BepiColombo - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 8 серпня 2024.
  41. Journey to Mercury. www.esa.int (англ.). Процитовано 8 серпня 2024.
  42. Williams, David R. (22 березня 2024). Planetary Fact Sheet - Metric (англ.).
  43. Mercury Fact Sheet. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 16 липня 2024.
  44. Mars Fact Sheet. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 14 серпня 2024.
  45. Inner Solar System - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 17 липня 2024.
  46. Nittler, Larry R.; Weider, Shoshana Z. (1 лютого 2019). The Surface Composition of Mercury. Elements. Т. 15. с. 33—38. doi:10.2138/gselements.15.1.33. Процитовано 17 липня 2024.
  47. Weider, Shoshana Z. (29 липня 2019). Petrology and Geochemistry of Mercury. Oxford Research Encyclopedia of Planetary Science (англ.). doi:10.1093/acrefore/9780190647926.013.127. ISBN 978-0-19-064792-6.
  48. Johnson, Catherine L.; Hauck,, Steven A. (2016-11). A whole new Mercury: MESSENGER reveals a dynamic planet at the last frontier of the inner solar system. Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 121, № 11. с. 2349—2362. doi:10.1002/2016JE005150. ISSN 2169-9097. Процитовано 16 серпня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  49. Starr, Richard D.; Schriver, David; Nittler, Larry R.; Weider, Shoshana Z.; Byrne, Paul K.; Ho, George C.; Rhodes, Edgar A.; Schlemm, Charles E.; Solomon, Sean C. (2012-12). MESSENGER detection of electron‐induced X‐ray fluorescence from Mercury's surface. Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 117, № E12. doi:10.1029/2012JE004118. ISSN 0148-0227. Процитовано 15 серпня 2024.
  50. Chemical Composition of Mercury. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 15 серпня 2024.
  51. Nittler, Larry R.; Boujibar, Asmaa; Crapster‐Pregont, Ellen; Frank, Elizabeth A.; McCoy, Timothy J.; McCubbin, Francis M.; Starr, Richard D.; Vorburger, Audrey; Weider, Shoshana Z. (2023-07). Chromium on Mercury: New Results From the MESSENGER X‐Ray Spectrometer and Implications for the Innermost Planet's Geochemical Evolution. Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 128, № 7. doi:10.1029/2022JE007691. ISSN 2169-9097. Процитовано 16 серпня 2024.
  52. Meet Mercury. www.esa.int (англ.). Процитовано 17 липня 2024.
  53. Mercury interior. www.esa.int (англ.). Процитовано 17 липня 2024.
  54. Scientists find evidence Mercury has a solid inner core. AGU Newsroom (амер.). Процитовано 17 липня 2024.
  55. Hauck, Steven A.; Margot, Jean-Luc; Solomon, Sean C.; Phillips, Roger J.; Johnson, Catherine L.; Lemoine, Frank G.; Mazarico, Erwan; McCoy, Timothy J.; Padovan, Sebastiano (1 червня 2013). The curious case of Mercury's internal structure. Journal of Geophysical Research (Planets). Т. 118. с. 1204—1220. doi:10.1002/jgre.20091. ISSN 0148-0227. Процитовано 17 липня 2024.
  56. Messenger's message from Mercury: Time to rewrite the textbooks. Christian Science Monitor. ISSN 0882-7729. Процитовано 17 липня 2024.
  57. A Closer Look at Mercury’s Spin and Gravity Reveals the Planet’s Inner Solid Core - NASA (амер.). 17 квітня 2019. Процитовано 15 серпня 2024.
  58. Benz, Willy; Slattery, Wayne L.; Cameron, A. G. W. (1 червня 1988). Collisional stripping of Mercury's mantle. doi:10.1016/0019-1035(88)90118-2. Процитовано 16 серпня 2024.
  59. NASA - Mercury. web.archive.org. 5 січня 2005. Процитовано 19 липня 2024.
  60. Spohn, Tilman; Breuer, Doris; Johnson, Torrence (30 травня 2014). Encyclopedia of the Solar System (англ.). Elsevier. ISBN 978-0-12-416034-7.
  61. Mercury - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 16 липня 2024.
  62. Anonymous (8 травня 2018). Revised Prediction for Mercury’s Orbit. Physics (англ.). Т. 11. с. s54. doi:10.1103/PhysRevLett.120.191101. Процитовано 20 липня 2024.
  63. Перигелій. ВУЕ (укр.). Процитовано 29 листопада 2024.
  64. Роузвер Н. Т., 1985, с. 9—10..
  65. NASA Solar System Exploration. NASA Solar System Exploration. Процитовано 20 липня 2024.
  66. Watters, T. R.; Nimmo, F. (2009). The tectonics of Mercury (PDF) (англ.). ISBN 978 0 521 76573 2.
  67. Osinski, Gordon R. THE GEOLOGICAL RECORD OF METEORITE IMPACTS (PDF) (англ.).
  68. Planetary Names. planetarynames.wr.usgs.gov. Процитовано 21 липня 2024.
  69. Strom, R. G. (1 вересня 1979). Mercury: A Post-Mariner 10 Assessment. Space Science Reviews. Т. 24. с. 3—70. doi:10.1007/BF00221842. ISSN 0038-6308. Процитовано 21 липня 2024.
  70. Mercury's Caloris Basin - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  71. Planet Mercury, explained. Science (англ.). 19 жовтня 2018. Процитовано 21 липня 2024.
  72. Spudis, P. D. (1 січня 2001). The Geological History of Mercury.
  73. How Large Is Ukraine? (англ.).
  74. The Surface and Interior of Mercury. www.pas.rochester.edu. Процитовано 28 липня 2024.
  75. Sigurdsson, Haraldur; Houghton, Bruce; McNutt, Steve; Rymer, Hazel; Stix, John (6 березня 2015). The Encyclopedia of Volcanoes (англ.). Elsevier. ISBN 978-0-12-385939-6.
  76. Rothery, David A.; Kereszturi, Ákos (2021). Hargitai, Henrik; Kereszturi, Ákos (ред.). Intercrater Plains. Encyclopedia of Planetary Landforms (англ.). New York, NY: Springer. с. 1—4. doi:10.1007/978-1-4614-9213-9_197-1. ISBN 978-1-4614-9213-9.
  77. Pegg, D. L.; Rothery, D. A.; Balme, M. R.; Conway, S. J. (1 вересня 2021). Explosive vent sites on Mercury: Commonplace multiple eruptions and their implications. Icarus (англ.). Т. 365. с. 114510. doi:10.1016/j.icarus.2021.114510. ISSN 0019-1035. Процитовано 30 липня 2024.
  78. Tectonically Active Planet Mercury. NASA (Image Article) (амер.). 26 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2024.
  79. Enterprise Rupes. NASA (Image Article) (амер.). 01 лютого 2017. Процитовано 10 серпня 2024.
  80. Mercury’s Strange Hollows - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 1 серпня 2024.
  81. Phillips, M. S.; Moersch, J. E.; Viviano, C. E.; Emery, J. P. (1 травня 2021). The lifecycle of hollows on Mercury: An evaluation of candidate volatile phases and a novel model of formation. Icarus. Т. 359. с. 114306. doi:10.1016/j.icarus.2021.114306. ISSN 0019-1035. Процитовано 2 серпня 2024.
  82. Blewett, David T. (2021). Hargitai, Henrik; Kereszturi, Ákos (ред.). Hollows (Mercury). Encyclopedia of Planetary Landforms (англ.). New York, NY: Springer. с. 1—4. doi:10.1007/978-1-4614-9213-9_239-1. ISBN 978-1-4614-9213-9.
  83. Blewett, David T.; Ernst, Carolyn M.; Murchie, Scott L.; Vilas, Faith (2018). Anderson, Brian J.; Nittler, Larry R.; Solomon, Sean C. (ред.). Mercury’s Hollows. Mercury: The View after MESSENGER. Cambridge: Cambridge University Press. с. 324—345. ISBN 978-1-107-15445-2.
  84. APOD: 2012 March 27 - Unusual Hollows Discovered on Planet Mercury. apod.nasa.gov. Процитовано 2 серпня 2024.
  85. Ice on Mercury. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 10 серпня 2024.
  86. Prem, Parvathy; Ernst, Carolyn; Chabot, Nancy; Goldstein, David; Hurley, Dana (1 жовтня 2023). Modeling the Deposition of Mercury's Polar Water Ice. Т. 55. с. 116.05. Процитовано 3 серпня 2024.
  87. Water Ice on Mercury? NASA Probe Close to Proof, Teams Say. Adventure (англ.). 15 грудня 2011. Процитовано 10 серпня 2024.
  88. Water Ice on Mercury - NASA (амер.). Процитовано 10 серпня 2024.
  89. Rebecca Ritzel (20 грудня 2012). Ballet isn’t rocket science, but the two aren’t mutually exclusive, either. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 30 листопада 2024.
  90. Categories (Themes) for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Science Center. Процитовано 3 серпня 2024.
  91. Меркурій // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 279—280. — ISBN 966-613-263-X.
  92. Agency, Canadian Space (12 березня 2020). Mercury planet. Canadian Space Agency. Процитовано 3 серпня 2024.
  93. Broadfoot, A. L.; Kumar, S.; Belton, M. J. S.; McElroy, M. B. (1 липня 1974). Mercury's Atmosphere from Mariner 10: Preliminary Results. Science. Т. 185. с. 166—169. doi:10.1126/science.185.4146.166. ISSN 0036-8075. Процитовано 3 серпня 2024.
  94. Spohn, Tilman; Breuer, Doris; Johnson, Torrence (30 травня 2014). Encyclopedia of the Solar System (англ.). Elsevier. с. 289. ISBN 978-0-12-416034-7.
  95. McClintock, William E.; Vervack, Ronald J.; Bradley, E. Todd; Killen, Rosemary M.; Mouawad, Nelly; Sprague, Ann L.; Burger, Matthew H.; Solomon, Sean C.; Izenberg, Noam R. (1 травня 2009). MESSENGER Observations of Mercury’s Exosphere: Detection of Magnesium and Distribution of Constituents. Science. Т. 324. с. 610. doi:10.1126/science.1172525. ISSN 0036-8075. Процитовано 3 серпня 2024.
  96. NASA - Magnetic Tornadoes Could Liberate Mercury's Tenuous Atmosphere. web.archive.org. 18 травня 2012. Процитовано 4 серпня 2024.
  97. Mercury has molten core, Cornell researcher shows | Cornell Chronicle. news.cornell.edu (англ.). Процитовано 5 серпня 2024.
  98. MESSENGER: MErcury Surface, Space ENvironment, GEochemistry, and Rang…. archive.ph. 12 грудня 2012. Процитовано 5 серпня 2024.
  99. MESSENGER - Unlocking the Mysteries of Planet Mercury. messenger.jhuapl.edu. Процитовано 5 серпня 2024.
  100. ESA Science & Technology - Earth's Magnetic Field. sci.esa.int. Процитовано 5 серпня 2024.
  101. Mahoney, T. J. (18 листопада 2013). Mercury (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-1-4614-7951-2.
  102. Dalal, Roshen (2010). Hinduism: An Alphabetical Guide (англ.). Penguin Books India. ISBN 978-0-14-341421-6.
  103. Mercury Planet Meaning in Astrology | Astrology.com. www.astrology.com (англ.). Процитовано 12 грудня 2024.
  104. Mercury Retrograde: Meaning, Dates, & More - Astrology.com. www.astrology.com (англ.). Процитовано 12 грудня 2024.
  105. Watson, Hannah (27 лютого 2023). The Astrological Properties of Mercury - Astrology Guides. myastrology.guide (амер.). Процитовано 25 липня 2024.
  106. Huismann, Mary Christison (26 квітня 2011). Gustav Holst: A Research and Information Guide (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-84527-8.
  107. Mercurio che passa davanti al sole (Mercury Passing before the Sun). philamuseum.org (англ.). Процитовано 26 липня 2024.
  108. Mobile Suit Gundam THE WITCH FROM MERCURY Official Site. Mobile Suit Gundam THE WITCH FROM MERCURY Official Site (англ.). Процитовано 26 липня 2024.
  109. Takeuchi, Naoko (1 липня 2019). Pretty Guardian Sailor Moon Eternal Edition 1 (англ.). Kodansha America LLC. ISBN 978-1-64212-933-5.
  110. Vonnegut, Kurt (18 грудня 2007). The Sirens of Titan (англ.). Random House Publishing Group. ISBN 978-0-307-42337-5.
  111. Collision Earth - Movies on Google Play. play.google.com (амер.). Процитовано 27 липня 2024.
  112. Worlds of IF (December 1964). 1964-12.
  113. Internet Archive, Isaac (1984). Lucky Starr and the big sun of Mercury. New York : Ballantine Books. ISBN 978-0-345-31439-0.
  114. Stableford, Brian M. (2006). Science Fact and Science Fiction: An Encyclopedia (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-97460-8.
  115. Roberts, A. (28 листопада 2005). The History of Science Fiction (англ.). Springer. ISBN 978-0-230-55465-8.

Посилання

  • image Меркурій. Таємниці найближчої до Сонця планети. Всесвіт UA на YouTube
  • image Меркурій — найменша та найшвидша планета Сонячної системи на YouTube — відео
  • image Короткий сюжет про Меркурій на YouTube — французький науково-популярний серіал 1997 року «Всі на орбіту!» (фр. Tous sur orbite !).
  • Тривимірна мапа Меркурія
  • «Меркурій відкриває таємниці» Відеосюжет Euronews
  • Перші справжні знімки Меркурія

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Merkurij Merku rij planeta Sonyachnoyi sistemi najblizhcha do Soncya ta najmensha diametr 4 880 km u sistemi Nazva pohodit vid imeni rimskogo boga Merkuriya Merkurij Fotografiya Merkuriya zroblena aparatom MESSENGER u 2008 roci u spravzhnih kolorah VidkrittyaVidkrivachnevidomo Misce vidkrittyanevidomo PoznachennyaNazvana na chestRimskij bog MerkurijOrbitalni harakteristikiPericentr46 000 000 km 0 308 a o Apocentr69 820 000 km 0 467 a o Ekscentrisitet0 2056Orbitalnij period87 97 zemnih dibSerednya orbitalna shvidkist47 36 km sNahil orbiti7 do ekliptikiSuputnikiNemayeFizichni harakteristikiSerednij radius2439 7 km 0 383 ser r ZemliEkvatorialnij radius2440 5 km 0 383 ekv r ZemliPolyarnij radius2438 3 km 0 384 pol r ZemliPlosha poverhni7 48 107 km2 0 147 pl pov ZemliOb yem6 083 1010 km3 0 0562 ob yemu ZemliMasa3 3011 1023 kg 0 0553 masi ZemliSerednya gustina5429 kg m3 0 985 gustini ZemliPriskorennya vilnogo padinnya na poverhni3 70 m s2Period obertannya58 646 zemnih dibSonyachna doba175 97 zemnih dibNahil osi2 Vidima zoryana velichinavid 2 48 do 7 25Standartna zoryana velichina 0 4AtmosferaTisk na poverhni 5 10 15barSkladH He O2 Na Mg Ca Fe Al C Ar Ne Xe CO2 H2O N Kr Merkurij u Vikishovishi Merkurij nalezhit do planet zemnoyi grupi Maye zalizne yadro radius yakogo dorivnyuye priblizno 80 radiusa samoyi planeti Zovnishnij shar yadra Merkuriya ye rozplavlenim Yadro vkrivaye silikatna mantiya a yiyi silikatna kora Magnitne pole planeti ye slabkim prote zdatnim vzayemodiyati z sonyachnim vitrom Planeta sformuvalasya priblizno 4 5 mlrd rokiv tomu z pilu ta gazu sho zalishilisya pislya formuvannya Soncya Poverhnya planeti podibna do poverhni Misyacya vsiyana meteoritnimi kraterami i maye vizualno shozhij temno sirij kolir Takozh na planeti ye rivnini shozhi na misyachni morya Merkurij ne maye suputnikiv gravitacijne tyazhinnya Soncya prizvelo b do yihnogo shodzhennya z orbiti planeti Atmosfera Merkuriya tonka ta rozridzhena skladayetsya z vodnyu geliyu kisnyu ta inshih elementiv Temperatura na poverhni kolivayetsya vid 180 C vnochi do 420 C vden Navkolo svoyeyi osi Merkurij obertayetsya za 58 6 zemnoyi dobi Odin merkurianskij rik trivaye 87 97 zemnoyi dobi a sonyachna doba vid poludnya do poludnya 175 97 zemnoyi dobi Orbita Merkuriya maye eliptichnu formu ta ye najbilsh vityagnutoyu sered orbit usih planet Sonyachnoyi sistemi a neznachnij zsuv yiyi perigeliyu stav vazhlivim poshtovhom dlya zagalnoyi teoriyi vidnosnosti Pershi zgadki pro Merkurij z yavilisya blizko XIV stolittya do n e Pershi teleskopichni sposterezhennya pochalisya u 1609 roci popri te sho cherez blizkist do Soncya Merkurij skladno sposterigati Z pochatku kosmichnoyi eri Merkurij doslidzhuvali zondi Mariner 10 MESSENGER ta BepiColombo NazvaPlanetu bulo nazvano na chest bliskavichno shvidkogo rimskogo boga torgivli Merkuriya yakij buv ototozhnenij z greckim Germesom adzhe Merkurij ruhayetsya nebom shvidshe za bud yaku inshu planetu Sonyachnoyi sistemi U starodavni chasi Merkurij poznachali riznimi imenami zalezhno vid togo koli vidbuvalosya sposterezhennya vranci chi vvecheri Priblizno u 350 roci do n e u Starodavnij Greciyi zrozumili sho ci dvi zori buli yedinim ob yektom Tam planeta mala nazvi Stilbwn Stilbon sho oznachaye merehtlivij i Ἑrmhs Germes na chest Germesa cherez svij shvidkij ruh Nazvi v inshih movah chasto mali inshij sens V ivriti planeta Merkurij maye nazvu כ ו כ ב ח מ ה kohav hamma tobto zorya Soncya chasom mozhe nazivatisya prosto כ ו כ ב kohav zorya Za shozhim principom planeta bula nazvana v assiro vavilonciv yaki nazivali yiyi prosto kakkabu U Starodavnomu Yegipti Merkurij asociyuvali iz Setom a piznishe iz Totom Znachennya jogo nazvi dosi ye nevidomim Cya nazva mozhe buti pov yazana z davnoyegipetskim bogom Totom Arabskoyu movoyu Merkurij nazivayut ع ط ار د yutared cya nazva takozh vikoristovuyetsya v tureckij i deyakih inshih tyurkskih movah U Starodavnomu Kitayi Merkurij nazivavsya Shhen shing sho bukvalno oznachaye godinna zorya Planetu asociyuvali iz chornim kolorom a v koncepciyi p yati elementiv z elementom vodi Simvol Merkuriya ye stilizovanoyu versiyeyu kaduceya Germesa DoslidzhennyaMerkurij u starodavnij astronomiyi Persha storinka roboti Klavdiya Ptolemeya Almagest Pershi zgadki planeti Merkurij z yavilisya na klinopisnih tablichkah MUL APIN zbirnika astronomichnih ob yektiv ta osoblivostej yih sposterezhennya Najimovirnishe ci zapisi buli zrobleni assirijskim astronomom priblizno u XIV stolitti do n e Nazva Merkuriya yaka vikoristovuvalas dlya jogo poznachennya perekladayetsya yak planeta sho stribaye Merkurij takozh sposterigali astronomi maya najbilshij rozvitok astronomiyi v yakih pripadav na period iz 1300 po 800 rokiv do n e Voni buli najbilshe zacikavleni u podiyah pid chas yakih Sonce opinyalosya u pevnih miscyah na nebi Yih takozh cikavila planeta Venera adzhe voni virili sho vona nastilki vazhliva yak Sonce Prote astronomi Maya vidslidkovuvali j ruh Merkuriya Usi ci sposterezhennya buli znajdeni u Drezdenskomu kodeksi zbirci z 39 listkiv zavdovzhki 3 5 m Greko rimskij matematik astronom ta filosofKlavdij Ptolemej blizko 150 r n e vivchav pitannya prohodzhennya Merkuriya po disku Soncya ale do vinajdennya teleskopa sposterigati yih bulo nemozhlivo U roboti Planetarni gipotezi vin visloviv pripushennya sho vidsutnist tranzitiv Merkuriya mozhe buti sprichinena malim rozmirom planeti abo ridkistyu tranzitiv Rozrahunki parametriv pov yazanih z Merkuriyem Ptolemej viklav u traktati Almagest U XI stolitti andaluzkij astronom en takozh vidomij yak Arzahel viznachiv deferent geocentrichnoyi orbiti Merkuriya yak eliptichnij U tomu zh stolitti Avicenna sposterigav dvi planeti yak chorni tochki na Sonci tobto tranzit Merkuriya ta Veneri u XII stolitti ce zrobiv Ibn Bajya Nazemni teleskopichni doslidzhennya source source source source source source source source track Tranzit Merkuriya 10 travnya 2016 roku Merkurij viglyadaye yak chorna tochka sho ruhayetsya pered Soncem Teleskop vpershe zastosuvav dlya sposterezhennya Merkuriya anglijskij naukovec Tomas Gerriot u serpni 1609 roku Piznishe togo zh roku planetu sposterigav italijskij astronom Galileo Galilej Merkurij ye skladnim ob yektom dlya sposterezhennya ta doslidzhennya adzhe vin zavzhdi perebuvaye v mezhah 28 vid Soncya yaksho sposterigati z Zemli Ce oznachaye sho provoditi sposterezhennya mozhlivo lishe vden ta pid chas sutinok Vden problemoyu ye nizkij kontrast mizh nebom ta Merkuriyem tomu jogo skladno znajti prote perevagoyu dennogo sposterezhennya ye korotkij shlyah svitla cherez atmosferu U sutinkah sposterigati vazhko cherez dovgij shlyah svitla cherez atmosferu Zemli U cej chas refrakciya svitla v atmosferi najbilsha a turbulentnist ye najsilnishoyu Popri ce perevagoyu sposterezhennya u sutinkah ye visokij kontrast mizh Merkuriyem ta nebom Standartna zoryana velichina Merkuriya stanovit 0 4 a vidima zoryana velichina variyuyetsya vid 2 48 sumnivno obgovoriti yaskravishe nizh Sirius do 7 25 sumnivno obgovoriti jogo ne mozhna pobachiti neozbroyenim okom Prohodzhennya Merkuriya po disku Soncya tranziti Merkuriya ye dosit ridkisnimi Orbita Merkuriya peretinaye ploshinu orbiti Zemli dvichi na rik na pochatku travnya ta na pochatku listopada Tranzit Merkuriya nastaye yaksho v cej chas Merkurij perebuvaye mizh Soncem ta Zemleyu U period iz 1600 po 2300 rik maye buti zagalom 94 tranziti Sered cih tranzitiv 31 maye statisya v travni ta 63 u listopadi U Seredni viki traplyalisya vipadki koli lyudi stverdzhuvali sho voni sposterigali tranzit Merkuriya chi Veneri prote najimovirnishe ce buli sposterezhennya sonyachnih plyam a ne tranzitiv Pri sposterezhenni iz Zemli cherez riznu shvidkist ruhu Zemli ta Merkuriya periodichno vinikaye ilyuziya nibi planeta ruhayetsya nazad Ce yavishe nazivayetsya retrogradnij Merkurij Protyagom roku ce traplyayetsya kilka raziv i trivaye blizko troh tizhniv Doslidzhennya kosmichnoyi eri Z pochatku kosmichnoyi eri do Merkuriya bulo zapusheno tri kosmichni aparati Spolucheni Shtati Ameriki vidpravili dva aparati dlya doslidzhennya Merkuriya Mariner 10 ta MESSENGER Inshoyu misiyeyu z doslidzhennya Merkuriya ye BepiColombo rezultat kooperaciyi Yaponiyi ta Yevropejskogo kosmichnogo agentstva Mariner 10 Kosmichnij zond Mariner 10 Dokladnishe Mariner 10 Ce buv pershij aparat metoyu yakogo bulo doslidzhennya Merkuriya Osnovnoyu metoyu bulo vivchennya atmosferi abo pidtverdzhennya sho yiyi nemaye poverhni ta fizichnih harakteristik Merkuriya Shob nablizitisya do Merkuriya bulo zastosovano gravitacijnij manevr bilya Veneri Ce rishennya dalo zmogu uniknuti dodatkovih vitrat palnogo U 1974 1975 rokah zond nablizivsya do Merkuriya j trichi proletiv poblizu planeti Za cej chas Mariner 10 sfotografuvav 40 45 poverhni Merkuriya Todi buli viyavleni spilni ta vidminni risi z Misyacem vidkrito magnitne pole doslidzheno temperaturnij rezhim viznacheno sklad atmosferi Fotografiya natriyevogo hvosta Merkuriya zroblena cherez filtr sho zdebilshogo propuskaye zhovte svitlo yake viprominyuye natrijMESSENGER Hudozhnye zobrazhennya kosmichnogo aparata MESSENGER ta MerkuriyaDokladnishe MESSENGER Zond viyaviv znachnu koncentraciyu magniyu ta kalciyu nad nichnoyu pivkuleyu zsuv magnitnogo polya na pivnich vid centru planeti vodu v ekzosferi dokaz vulkanichnoyi aktivnosti ta vodyanij lid u miscyah na yaki ne potraplyaye sonyachne svitlo Takozh MESSENGER stvoriv monohromnu ta kolorovu mapi usiyeyi poverhni planeti deyaki fotografiyi mali rozdilnu zdatnist do 18 metriv BepiColombo Dokladnishe BepiColombo Metoyu spilnoyi ekspediciyi Yevropejskogo kosmichnogo agentstva ta Agentstva aerokosmichnih doslidzhen Yaponiyi ye doslidzhennya skladu Merkuriya jogo fizichnih vlastivostej atmosferi magnitosferi ta istoriyi planeti Zapusk BepiColombo vidbuvsya 20 zhovtnya 2018 roku Aparat vikonav kilka zaplanovanih gravitacijnih manevriv poblizu Zemli Veneri ta Merkuriya Vihid na orbitu navkolo Merkuriya zaplanovano na 5 grudnya 2025 roku Dva aparati mayut pracyuvati na orbiti planeti blizko roku Fizichni harakteristikiMerkurij ye najmenshoyu planetoyu u Sonyachnij sistemi Jogo serednij radius 2439 7 kilometra sho stanovit 0 383 serednogo radiusa Zemli Masa Merkuriya stanovit lishe 0 0553 masi Zemli abo priblizno 4 5 masi Misyacya Gustina Merkuriya dorivnyuye 5429 kg m3 i ye blizkoyu do gustini Zemli tomu jogo vidnosyat do planet zemnoyi grupi Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni planeti stanovit 3 70 m s2 majzhe yak na Marsi 3 71 m s2 Himichnij sklad Merkurij skladayetsya priblizno na 70 iz metaliv i na 30 iz silikativ Dani misiyi MESSENGER vkazuyut na te sho za skladom poverhni Merkurij vidriznyayetsya vid inshih planet zemnoyi grupi Veneri Zemli Marsa poverhnya zbagachena sirkoyu vuglecem i magniyem ale bidnisha na zalizo alyuminij ta kalcij Ce oznachaye sho Merkurij formuvavsya v umovah vidminnih vid umov formuvannya inshih planet U skladi poverhni Merkuriya perevazhaye magnij Himichna neodnoridnist poverhni planeti ta vidsotok grafitu vkazuyut na te sho u svoyij rannij istoriyi Merkurij mav fazu okeaniv magmi Nizka vidbivna zdatnist planeti ye naslidkom nayavnosti vuglecyu u formi grafitu Pid chas misiyi MESSENGER bulo zastosovano rentgenivskij spektrometr dlya stvorennya himichnoyi karti Merkuriya a takozh vidkrito regioni himichnogo rozmayittya Dlya krashogo rozuminnya procesu formuvannya Merkuriya mozhut buti vikoristani dani pro rozpovsyudzhenist hromu Cherez te sho hrom mozhe isnuvati u bagatoh stupenyah okisnennya jogo poshirenist mozhe nadati informaciyu pro umovi pri yakih hrom opinivsya u kaminni Popri ce potribnih danih pro hrom na Merkuriyi zaraz zamalo Vnutrishnya budova Shematichne zobrazhennya vnutrishnoyi budovi Merkuriya U vnutrishnij budovi Merkuriya perevazhaye jogo vnutrishnye velike tverde zalizne yadro Jogo vkrivaye zovnishnye yadro sho skladayetsya z ridkogo zaliza sirki i silikativ Radius usogo yadra planeti stanovit priblizno 80 yiyi radiusa jogo ocinyuyut u 2020 30 kilometriv Merkurij ye yedinoyu planetoyu vnutrishnoyi Sonyachnoyi sistemi radius yadra yakoyi nastilki velikij vidnosno rozmiru samoyi planeti Radius vnutrishnogo tverdogo yadra stanovit priblizno 1000 kilometriv tobto priblizno stilki zh skilki tovshina zovnishnogo rozplavlenogo yadra Silikatna mantiya zavtovshki priblizno 390 kilometriv iz nizkim vmistom zaliza lezhit pid silikatnoyu koroyu zavtovshki 10 kilometriv Doslidzhuvati vnutrishnyu budovu planeti navit ne prizemlivshis na neyi mozhlivo shlyahom vivchennya ruhu kosmichnih aparativ navkolo neyi Dani pro obertannya ta gravitacijnij potencial otrimav zond MESSENGER adzhe sila tyazhinnya zalezhit vid rozpodilu gustini vseredini planeti a priskorennya zonda pri rusi navkolo planeti vid yiyi vnutrishnoyi budovi Gustina Merkuriya ye visokoyu adzhe bilshu chastinu planeti skladaye zalizne yadro Mozhlivo ce ye rezultatom zitknennya gipotetichnogo proto Merkuriya iz kosmichnim tilom masoyu blizko 1 6 togochasnoyi masi planeti Ce b sprichinilo vtratu bilshoyi chastini silikatnoyi mantiyi ta zalishilo b planetu z visokim vmistom zaliza poyasnivshi anomalno visoku gustinu Merkuriya Yadro Merkuriya ohololo znachno shvidshe nizh yadro Zemli Cherez ce Merkurij mozhe dopomogti peredbachiti zmini magnitnogo polya Zemli koli yiyi yadro oholone Orbita ta obertannyaAnimaciya dlya poyasnennya orbitalnogo rezonansu Merkuriya Merkurij ye najblizhchoyu do Soncya planetoyu Vin ruhayetsya eliptichnoyu orbitoyu ekscentrisitet yakoyi skladaye 0 2056 Mizh Soncem i Merkuriyem najmensha vidstan perigelij stanovit priblizno 46 mln km 0 308 a o i najbilsha afelij priblizno 69 82 mln km 0 467 a o Serednya vidstan vid Merkuriya do Soncya stanovit 57 9 mln km 0 387 a o Naslidkom takoyi velikoyi riznici u vidstani v perigeliyi j afeliyi ye znachna zmina shvidkosti ruhu planeti orbitoyu vid 56 6 km s do 38 7 km s vidpovidno Orbita Merkuriya nahilena do ploshini ekliptiki na 7 sho ye najbilshim pokaznikom sered planet Sonyachnoyi sistemi Vnaslidok zburen ta inshih efektiv uprodovzh kilkoh miljoniv rokiv ekscentrisitet variyuyetsya priblizno vid 0 1 do 0 28 a nahil do ploshini orbiti Zemli priblizno vid 0 do 11 Merkurij robit povnij obert navkolo Soncya za 87 97 zemnogo dnya ruhayuchis iz serednoyu shvidkistyu 47 36 km s Navkolo svoyeyi osi Merkurij obertayetsya za 1407 5 godin tobto 58 646 zemnogo dnya Ce oznachaye sho Merkurij maye orbitalnij rezonans yakij dorivnyuye 3 2 tobto obertayetsya navkolo svoyeyi osi trichi za dva merkurianskih roki oberti navkolo Soncya Vnaslidok cogo odin sonyachnij den vid shodu do shodu Soncya na planeti trivaye rivno dva merkurianskih roki 175 97 zemnogo dnya Orbita Merkuriya ne ye stabilnoyu protyagom kozhnih 625 rokiv vona povertayetsya na 1 vnaslidok gravitacijnoyi vzayemodiyi z planetami ta Soncem Doslidzhennya 2018 roku pokazalo sho orbita Merkuriya dodatkovo zmishayetsya na 1 kozhni 2 milyardi rokiv cherez ranishe ne vrahovani chinniki napriklad gravitacijnu vzayemodiyu mizh Soncem ta Yupiterom Popri te sho zaraz nemozhlivo sposterigati cyu zminu vona maye buti dostupnoyu dlya doslidzhennya aparatom BepiColombo Orbita Merkuriya yak i inshih planet Sonyachnoyi sistemi zaznaye povilnih zmin iz plinom chasu Zmishennya perigeliyu Merkuriya virahovuyetsya zgidno z zakonami nyutonivskoyi mehaniki zokrema povernennya do vihidnogo polozhennya trivaye blizko 260 tisyach rokiv 1859 roku z yasuvali sho virahovane zmishennya perigeliyu ne zbigayetsya z rezultatami astronomichnih sposterezhen Cej zsuv viyavivsya pershim ruhom nebesnogo tila sho ne pidkoryavsya nyutonivskomu zakonu vsesvitnogo tyazhinnya ta vidigrav vinyatkovu rol u istoriyi fiziki Pered fizikami postala neobhidnist shukati shlyahi modifikuvati abo uzagalniti teoriyu tyazhinnya Lishe 1915 roku Albert Ejnshtejn stvoriv zagalnu teoriyu vidnosnosti yaka poyasnyuvala zsuv perigeliyu Merkuriya PlanetografiyaPoverhnya Merkuriya podibna do poverhni Misyacya adzhe vona vsiyana meteoritnimi kraterami cherez zitknennya z meteoroyidami ta kometami prote Merkurij vidriznyayetsya bilshim masshtabom tektonichnih procesiv Na Merkuriyi meteoritni krateri ta rivnini ye dominantnoyu formoyu relyefu Takozh na planeti ye gryadi gori ustupi dolini traplyayutsya slidi tektonichnih nasuvi grabeni tektonichni hrebti ta vulkanichnih procesiv vulkanichni krateri molodi rivnini Magnitne pole Merkuriya maye znachnij vpliv na poverhnyu planeti Popri te sho jogo sila skladaye vsogo 1 sili magnitnogo polya Zemli vono vzayemodiye iz magnitnim polem sonyachnogo vitru i stvoryuye magnitni tornado yaki zahoplyuyut plazmu sonyachnogo vitru ta napravlyayut yiyi do poverhni Merkuriya Koli ioni potraplyayut na poverhnyu planeti voni vidbivayut nejtralno zaryadzheni atomi visoko u nebo Sami zh chastinki sonyachnogo vitru prizvodyat do togo sho promenevi sistemi temniyut z chasom Takozh u Merkuriya nemaye tovstoyi atmosferi yaka b zahishala jogo poverhnyu vid popadannya kosmichnih ulamkiv Meteoritni krateri ta impaktni basejni Rivnina Speki mozayika znimkiv kosmichnogo aparata MESSENGER kolori posileni Merkurij buv bombardovanij asteroyidami ta kometami pid chas svogo formuvannya 4 6 mlrd rokiv tomu planeta ostatochno sformuvalasya priblizno 4 5 mlrd rokiv tomu iz pilu i gazu yakij zalishivsya pislya formuvannya Soncya a takozh nedovgij chas pislya nogo Krim cogo isnuvav potencijno okremij period bombarduvannya yakij zakinchivsya 3 8 milyarda rokiv tomu vin otrimav nazvu Piznye vazhke bombarduvannya Krateri na Merkuriyi variyuyutsya vid najmenshih yaki mozhlivo zafiksuvati za dopomogoyu kameri aparata Mariner 10 100 m do rozmiru impaktnih basejniv 1300 km Najbilshim kraterom na Merkuriyi ye basejn rivnini Speki meteoritnij krater radius yakogo stanovit 1525 km Ci krateri perebuvayut u riznomu stani vid molodih krateriv z gostrimi krayami j velikoyu promenevoyu sistemoyu do silno zrujnovanih krateriv zi zgladzhenimi ta nechitkimi krayami Vidomo shonajmenshe 15 davnih basejniv Najbilshim kraterom na Merkuriyi ye Rivnina Speki angl Caloris Planitia iz radiusom 1525 km sho otochenij gorami z visotoyu priblizno 1 6 km Zadlya porivnyannya dovzhina Ukrayini zi shodu na zahid stanovit 1316 km Rivnini Rivnini na Merkuriyi podilyayutsya na dva vidi gladki ta mizhkraterni Gladki rivnini na pivnochi planeti Gladki rivnini ye poshirenimi na poverhni Merkuriya voni ye vidnosno plaskimi krateri na nih ne ye rozpovsyudzhenimi Gladki rivnini vkrivayut priblizno 27 poverhni planeti Voni zapovnyuyut prostori riznih rozmiriv vid nevelikih zholobiv do poverhon krateriv Ci rivnini ye shozhimi na misyachni morya prote vidminnistyu vistupaye odnakove albedo zdatnist vidbivati svitlo gladkih ta mizhkraternih rivnin Gladki rivnini formuvalisya pochinayuchi z 3 8 mlrd rokiv tomu Voni mozhut mati vulkanichne pohodzhennya utvorivshis vnaslidok padinnya meteorita ta viverzhennya z velikih impaktnih basejniv Mizhkraterni rivnini Mizhkraterni rivnini ye najdavnishoyu poverhneyu Merkuriya voni sformuvalisya priblizno 4 6 milyarda rokiv tomu vnaslidok vitikannya lavi iz trishin u mantiyi Todi lava znishila usi poperedni krateri z diametrom menshim za 30 50 kilometriv Mizhkraterni rivnini utvoryuyut majzhe rivnu poverhnyu sho vkrivaye blizko 40 planeti Voni takozh prisutni na Misyaci prote u suttyevo menshij kilkosti Okrim odnakovoyi vidbivnoyi zdatnosti ta koloru mizhkraterni ta gladki rivnini jmovirno mayut odnakovij sklad Vulkanichni krateri Imovirno vulkanichnij krater yaskravo zhovtij Vulkanichni krateri ye poshirenimi na Merkuriyi Vibuhovij vulkanizm takozh poshirenij na Veneri Zemli Misyaci Marsi Io ta imovirno Titani Na Merkuriyi produktami vibuhovogo vulkanizmu ye vidnosno chervoni plyami z visokim albedo porivnyano z serednim znachennyam Zobrazhennya visokoyi yakosti viyavili nayavnist bagatoh vulkanichnih krateriv iz nepravilnoyu formoyu ta bez oblyamivki dlya yakih isnuye termin fakula vid lat facula u mnozhini faculae Diametr cih ob yektiv syagaye vid desyatkiv do soten kilometriv Skupchennya cih krateriv sposterigali bilya vnutrishnogo krayu basejnu rivnini Speki Vseredini vulkanichnih krateriv zazvichaj ye yama zavglibshki do kilkoh kilometriv ta shirinoyu do kilkoh desyatkiv kilometriv yaka najimovirnishe i ye dzherelom z yakogo buli viverzheni piroklastichni materiali Tektonichni procesi Ustup Enterprise Rupes sho peretinaye krater Rembrandt Visunuto pripushennya sho Merkurij stiskayetsya sho robit jogo tektonichno aktivnoyu planetoyu Fotografiyi misiyi MESSENGER pokazali ranishe neviyavleni ob yekti podibni do skel ta viddaleno shozhi na shodinki Cimi ob yektami ye rozlomi u viglyadi ustupiv Ustupi ye poverhnevim proyavom skidiv Ci ustupi ye dosit malimi ta geologichno molodimi ce oznachaye sho Merkurij i zaraz stiskayetsya tomu Zemlya ne ye yedinoyu tektonichno aktivnoyu planetoyu u Sonyachnij sistemi yak vvazhalosya ranishe Ci ustupi mozhut variyuvatisya priblizno vid 20 kilometriv do ponad 600 kilometriv uzdovzh Najbilshim ustupom na Merkuriyi ye Enterprise dovzhina yakogo stanovit blizko 1000 km Kosmichnij aparat MESSENGER pidtverdiv sho taki ob yekti ye rezultatom stiskannya Merkuriya Zapadini Zagadkovi zapadini u krateri Ratitladi kolori posileni Na Merkuriyi ye zapadini zavdovzhki vid 18 do 1600 metriv ta zavglibshki 24 metri abo bilshe Yihnye pohodzhennya nevidome Taki zapadini viyavleno tilki na Merkuriyi Zagadkovi zapadini mayut nepravilnu formu plaske dno ta ne mayut oblyamivki deyaki mayut inter yer iz visokoyu vidbivnoyu zdatnistyu ta galo svitlim oreolom Voni mogli sformuvatisya shlyahom vtrati legkih rechovin prote cherez vidsutnist atmosferi nemaye vitru ta doshu tomu zapadini ne buli sformovani vitrom chi vodoyu Vtrata legkih rechovin mozhe buti sprichinena nagrivannyam vid Soncya sonyachnoyu ultrafioletovoyu radiaciyeyu sonyachnim vitrom poshirennyam ioniv z magnitosferi ta bombarduvannya mikrometeoroyidami Takozh ye gipoteza pro te sho zapadini moli sformuvatisya vnaslidok sublimaciyi materialu nagritogo pid chas padinnya meteoritiv Vvazhayetsya sho ci zapadini ye molodimi abo navit aktivnimi Polyarni regioni Pivnichnij polyus Merkuriya zhovtim kolorom poznacheni krateri z vodyanim lodom useredini Popri te sho Merkurij mozhe zdavatisya planetoyu na yakij najmensh imovirno znajti lid vvazhayetsya sho v pripolyarnih zonah na Merkuriyi ye znachna kilkist vodyanogo lodu i mozhlivo inshih legkih rechovin Lid mozhe perebuvati v postijno zatinenih kraterah kudi nikoli ne potraplyaye sonyachne svitlo i yak naslidok temperatura ye dostatno nizkoyu shob lid isnuvav protyagom znachnih promizhkiv chasu Cherez te sho vis Merkuriya majzhe perpendikulyarna ploshini orbiti z tochnistyu do 2 dno krateriv na polyusah mozhe perebuvati v tini postijno Pevni sposterezhennya taki yak visoka vidbivna zdatnist polyarnih vidkladen i nayavnist temnogo potencijno organichnogo materialu v deyakih regionah svidchat sho klyuchovu rol u dostavlenni vodi na planetu moglo zigrati padinnya bagatogo na legki rechovini asteroyida chi kometi Dokazi isnuvannya vodyanogo lodu na pivnichnomu polyusi Merkuriya vpershe bulo otrimano pid chas nazemnih radiolokacijnih sposterezhen sho provodilisya v observatoriyi Aresibo v Puerto Riko Krim cogo zond MESSENGER zibrav dani yaki vkazuyut na te sho lid na planeti utvorivsya same z vodi Takimi danimi zokrema ye znimki postijno zatinenih krateriv Nazvi poverhnevih utvoren Zgidno z pravilami Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu krateri na Merkuriyi nazivayut na chest diyachiv mistectva yaki buli vidomimi shonajmenshe pivstolittya tomu ta pislya smerti yakih minulo shonajmenshe tri roki Vulkanichni krateri nepravilnoyi formi ta bez valu faculae mayut nazivatisya slovom zmiya riznimi movami a gori slovom spekotno Borozni nazivayut na chest vidomih arhitekturnih sporud Ustupi otrimuyut nazvi kosmichnih aparativ sho yih vidkrili abo naukovih ekspedicij Rivnini nazivayut na chest Merkuriya planeti abo boga riznimi movami Dolini nazivayut na chest pokinutih mist AtmosferaAtmosferi u Merkuriya praktichno nema tisk bilya poverhni stanovit menshe 5 10 15bar po suti ce vakuum Zagalna masa vsiyeyi atmosferi stanovit menshe 10 t Dokladnishe Atmosfera Merkuriya Bulo zaproponovano priyednati cyu stattyu abo rozdil do Atmosfera Merkuriya ale mozhlivo ce varto dodatkovo obgovoriti Yiyi vvazhayut ekzosferoyu Zovnishnij shar skladayetsya z chastinok yaki pribuvayut iz sonyachnim vitrom vodnyu geliyu elementiv kori Merkuriya kisnyu j natriyu yaki viparovuyutsya cherez intensivne sonyachne teplo magniyu kalciyu zaliza ta alyuminiyu Takozh v atmosferi prisutni vuglec argon neon ksenon vuglekislij gaz voda nitrogen ta kripton Ekzosfera Merkuriya postijno evolyucionuye popri te sho sonyachnij viter zduvaye atmosferu teplo vid Soncya vprodovzh merkurianskogo dnya nagrivaye koru sho prizvodit do utvorennya gazovoyi obolonki Yakbi ekzosfera ne vidnovlyuvalas elementi v nij ne protrimalisya b dovgo kalcij bi znik za 1 godinu a magnij za 2 3 zemnih dobi Kalciyevij ta magniyevij hvist Merkuriya zafiksovanij zondom MESSENGER pid chas jogo tretogo prolotu povz Merkurij 29 veresnya 2009 roku Na tih chastinah eliptichnoyi orbiti Merkuriya de vin priskoryuyetsya u napryamku do ta vid Soncya dopplerivskij zsuv mizh Soncem ta Merkuriyem sprichinyaye pidvishenij svitlovij tisk Dopplerivskij zsuv takozh stvoryuye pori roku v ekzosferi planeti proyasniti Aparat MESSENGER zafiksuvav sezonni zmini pid chas prolotiv povz Merkurij shlyahom sposterezhennya jogo natriyevogo hvosta adzhe zmina natriyevogo hvosta pov yazana zi zminoyu svitlovogo tisku Pid chas drugogo prolotu hvist buv dobre rozvinenij a pid chas tretogo majzhe vidsutnij Ce poyasnyuyetsya tim sho pid chas drugogo prolotu zonda MESSESGER planeta perebuvala blizko tochki z najbilshim svitlovim tiskom a pid chas tretogo peremistilasya blizhche do tochki z najmenshim Misiyi Mariner 10 ta MESSENGER nadali dani pro tisk atmosferi ta yiyi sklad Temperaturni kolivannya na poverhni Merkuriya syagayut vid 180 C do 420 C Serednya temperatura stanovit 167 C Magnitne poleDokladnishe Magnitne pole Merkuriya Merkurij maye magnitne pole jogo viyaviv pid chas prolotu Mariner 10 Misiya MESSENGER takozh pidtverdila isnuvannya magnitnogo polya Merkuriya Ce bulo dosit neochikuvano adzhe vvazhayetsya sho magnitne pole planet shozhih na Zemlyu sprichinene konvekciyeyu vseredini rozplavlenogo metalevogo yadra Natomist termalni modeli rozvitku Merkuriya peredbachali sho na cej chas yadro vzhe davno malo b oholonuti Krim cogo u znachno bilshih za rozmirami Veneri ta Marsa magnitne pole vidsutnye Vis dipolya magnitnogo polya Merkuriya majzhe zbigayetsya z vissyu obertannya planeti vidhilennya stanovit priblizno 10 zadlya porivnyannya vidhilennya osi dipolya magnitnogo polya Zemli stanovit 11 5 Popri ce centr dipolya zmishenij na pivnich Merkuriya Magnitne pole Merkuriya postijno vzayemodiye z mizhplanetnim magnitnim polem i zaryadzhenimi chastinkami sonyachnogo vitru Sonyachnij viter ta mizhplanetne magnitne pole vikrivlyuyut magnitosferu Merkuriya nadayuchi yij vityagnutoyi formi shozhoyi na vitrovkaz Ruh chastinok bilya Merkuriya stvoryuye elektrichni rozryadi ta dodatkovi magnitni polya yaki mozhut buti porivnyani z magnitnim polem planeti sho znachno uskladnyuye viznachennya geometriyi magnitnogo polya Merkuriya Kulturnij vplivViruvannya Zobrazhennya Buddi pid chas meditaciyi U induyizmi planetu Merkurij ototozhnyuyut z Buddoyu vin ye pokrovitelem Budhavara tobto seredi asociaciya seredi z Merkuriyem takozh poshirena u romanskih movah U induyistskij mifologiyi Budda ye sinom Chandri abo Somi Misyacya i Tari abo Rogini zori Aldebaran druzhini Brigaspati Yupitera Druzhinoyu Buddi bula Ila yaka zminyuvala svoyu stat mizh cholovichoyu ta zhinochoyu Yihnoyu ditinoyu buv Pururava Budda ye odnim iz Navagraga abo dev yati planet yaki buli zobrazheni u rannih serednovichnih hramah Zgidno z Puranami jogo kolisnicya zroblena z povitrya ta vognyu a yiyi ruhayut visim konej yaki ruhayutsya zi shvidkistyu vitru U astrologiyi Merkurij asociyuyetsya z kmitlivistyu shvidkim mislennyam zdatnisyu mirkuvati ta racionalizuvati Merkurij vidomij svoyeyu nepostijnistyu osoblivo pid chas retrogradnogo periodu koli ruhayetsya u zvorotnij bik na nebi ta mozhe zashkoditi podorozham tehnologiyam ta komunikaciyi Mistectvo i literatura Anglijskij kompozitor Gustav Golst napisav cikl tvoriv yaki nazvav Planeti angl The Planets Cya syuyita vklyuchala kompoziciyi Mars Venera Yupiter Saturn Uran Neptun ta Merkurij Robota nad Planetami trivala z 1914 po 1916 rik U 1914 roci italijskij mitec Dzhakomo Balla zobraziv tranzit Merkuriya yakij vin sposterigav za dopomogoyu teleskopa 7 listopada 1914 roku Kartinu bulo nazvano Mercurio che passa davanti al sole tobto Merkurij sho prohodit pered Soncem V anime Mobile Suit Gundam The Witch from Mercury podiyi vidbuvayutsya v epohu koli bezlich korporacij vijshli v kosmos i pobuduvali velicheznu ekonomichnu sistemu Samotnya divchina Suletta Merkurij z planeti Merkurij perehodit do navchalnogo zakladu Asticassia School of Technology ta doslidzhuye novij dlya neyi svit U manzi ta anime Sejlor Mun personazh Sejlor Merkurij ye vartovoyu vodi j rozumu vona perebuvaye pid zahistom najblizhchoyi do Soncya planeti U fantastichnomu romani Sireni Titana angl The Sirens of Titan stvorenomu Kurtom Vonnegutom u 1959 roci znachna chastina syuzhetu obertayetsya navkolo vtorgnennya marsian na Zemlyu Pid chas svoyih prigod golovni personazhi potraplyayut na Merkurij a takozh u jogo pecheri de za syuzhetom isnuye yedina forma zhittya na cij planeti Garmonium Krim cogo kilka storinok tvoru prisvyacheni pisni Merkuriya U filmi Collision Earth 2011 roku Sonce staye magnetarom na korotkij chas a Merkurij shodit z orbiti ta pryamuye do zitknennya z Zemleyu Dolya Zemli ta yiyi meshkanciv opinyayetsya u rukah vchenogo z jogo nespravnoyu zbroyeyu U korotkij istoriyi The Coldest Place napisanij Larri Nivenom najholodnishim miscem u Sonyachnij sistemi ye temna storona Merkuriya U romani Ajzeka Azimova Lucky Starr and the Big Sun of Mercury na Merkuriyi provodyatsya doslidzhennya yaki dali zmogu zminiti klimat u pustelyah ta polyarnih lodovikah Zemli a pori roku zrobiti zruchnishimi dlya lyudini Prote na Merkuriyi shos ide ne za planom Rada Nauki vidpravlyaye robota Lucky Starr na Merkurij shob viznachiti problemu ta dopomogti yiyi virishiti Kniga Relation du monde de Mercure napisana u 1750 roci opisuye krilatih meshkanciv Merkuriya yak gedonistiv sho kupayutsya u shedrosti Soncya neobtyazhenih nevidvorotnoyu smertyu prote vidkritih do rozpadu u Vichne adzhe todi voni zdatni vidchuti novi inkarnaciyi vtilennya Planeta Merkurij sluguye pritulkom dlya lyudstva cherez oholodzhennya Soncya u knigah The Last Planet 1934 roku Dawn to Dusk napisanij u period z 1934 po 1935 rik ta Intelligence Undying 1936 roku Cya tematika perestala buti aktualnoyu adzhe viyavilosya sho u chas napisannya cih tvoriv peredbachennya doli Soncya bulo nepravilnimDiv takozhKolonizaciya Merkuriya en en Teraformuvannya MerkuriyaDzherelaVidmachenko A P 2012 Magnitne pole planet suputnikiv ta asteroyidiv PDF Golovna astronomichna observatoriya NAN Ukrayini Visnik Astronomichnoyi shkoli ISSN 1607 2855 Vidmachenko A P 2008 Zagadkovij Merkurij vivchayut kosmichni aparati Golovna astronomichna observatoriya NAN Ukrayini Astronomichnij kalendar Petrashuk Mikola 26 sichnya 2012 MERKURIJ PERShA PLANETA VID SONCYa Stanislavivskij Naturalist Kamensky K Kislyuk V Yatskiv Y 2000 Topographic Surfaces and Gravitational Fields of the Earth Moon and Terrestrial Planets PDF Golovna astronomichna observatoriya NAN Ukrayini Kiyiv Kosmichna nauka i tehnologiya doi 10 15407 KNIT2000 01 056 Rouzver N T Perigelij Merkuriya Ot Levere do Ejnshtejna Mercury s perihelion From Le Verrier to Einstein M Mir 1985 244 s PrimitkiSP 424 The Voyage of Mariner 10 angl Williams David R 11 sichnya 2024 Mercury Fact Sheet angl Mercury Lithograph PDF angl Williams David R 22 bereznya 2024 Planetary Fact Sheet angl NASA Solar System Exploration angl Mallama A Hilton J L Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac angl Thuillot W Encyclopedia the brightest bodies angl Broadfoot A L Kumar S Belton M J S McElroy M B 1974 Mercury s Atmosphere from Mariner 10 Preliminary Results angl Vchenim vpershe vdalosya tochno vimiryati temperaturu na Merkuriyi 11 12 2024 ch1 web archive org 17 listopada 2017 Procitovano 15 lipnya 2024 index web archive org 17 listopada 2017 Procitovano 15 lipnya 2024 Greek names of the planets how are planets named in Greek web archive org 9 travnya 2010 Procitovano 15 lipnya 2024 Henry George Liddell Robert Scott A Greek English Lexicon stilb wn www perseus tufts edu Procitovano 15 lipnya 2024 Zucker Shay 2009 01 Hebrew names of the planets Proceedings of the International Astronomical Union angl T 5 S260 s 301 305 doi 10 1017 S1743921311002432 ISSN 1743 9213 Procitovano 15 lipnya 2024 Quack Joachim Friedrich 23 travnya 2019 The Planets in Ancient Egypt Oxford Research Encyclopedia of Planetary Science angl doi 10 1093 acrefore 9780190647926 013 61 ISBN 978 0 19 064792 6 Internet Archive David H 2005 Exploring ancient skies an encyclopedic survey of archaeoastronomy New York Springer ISBN 978 0 387 95310 6 Groot Jan Jakob Maria 1912 Religion in China Universism a Key to the Study of Taoism and Confucianism angl G P Putnam s Sons Jones Alexander 1999 Astronomical Papyri from Oxyrhynchus P Oxy 4133 4300a angl American Philosophical Society ISBN 978 0 87169 233 7 Rogers J H 1 lyutogo 1998 Origins of the ancient constellations I The Mesopotamian traditions Journal of the British Astronomical Association T 108 s 9 28 ISSN 0007 0297 Procitovano 5 serpnya 2024 Schaefer Bradley E 1 travnya 2007 The Latitude and Epoch for the Origin of the Astronomical Lore in MUL APIN T 210 s 42 05 Procitovano 5 serpnya 2024 Hunger Hermann Pingree David Edwin 1989 MUL APIN An Astronomical Compendium in Cuneiform angl F Berger MESSENGER Mercury and Ancient Cultures web archive org 23 lipnya 2012 Procitovano 5 serpnya 2024 Feke Jacqueline 13 zhovtnya 2020 Ptolemy s Philosophy Mathematics as a Way of Life angl Princeton University Press ISBN 978 0 691 21039 1 Purushottama Swamy A History Of Ancient Mathematical Astronomy Pt 1 O Neugebauer 1975 Goldstein Bernard R 1 lyutogo 1996 The Pre telescopic Treatment of the Phases and Apparent Size of Venus Journal for the History of Astronomy T 27 s 1 doi 10 1177 002182869602700101 ISSN 0021 8286 Procitovano 6 serpnya 2024 Messenger Ancient Astronomy pt 2 Astronomer Biographies web archive org 30 lipnya 2012 Procitovano 6 serpnya 2024 Hartner Willy 1 sichnya 1955 The mercury horoscope of marcantonio Michel of Venice A study in the History of Renaissance astrology and astronomy Vistas in Astronomy T 1 s 84 138 doi 10 1016 0083 6656 55 90016 7 ISSN 0083 6656 Procitovano 11 serpnya 2024 Samso Julio Honorino Mielgo 1 listopada 1994 Ibn al Zarqalluh on Mercury Journal for the History of Astronomy T 25 s 289 doi 10 1177 002182869402500403 ISSN 0021 8286 Procitovano 11 serpnya 2024 S M Razaullah Ansari red 2002 History of Oriental Astronomy Proceedings of the Joint Discussion 17 at the 23rd General Assembly of the International Astronomical Union organised by the Commission 41 History of Astronomy held in Kyoto August 25 26 1997 Astrophysics and Space Science Library angl s 137 doi 10 1007 978 94 015 9862 0 Internet Archive Robert G Sprague Ann L 2003 Exploring Mercury the iron planet Chichester UK New York Springer ISBN 978 1 85233 731 5 Encyclopedia the brightest bodies promenade imcce fr Procitovano 11 serpnya 2024 Mallama A Hilton J L 1 zhovtnya 2018 Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac Astronomy and Computing T 25 s 10 24 doi 10 1016 j ascom 2018 08 002 ISSN 2213 1337 Procitovano 11 serpnya 2024 NASA Catalog of Transits of Mercury eclipse gsfc nasa gov Procitovano 11 serpnya 2024 What Do Astronomers Mean When They Say Mercury Is In Retrograde Discover Magazine angl Procitovano 12 listopada 2024 Lund Thomas 2023 Lund Thomas red U S Spacecraft that Explored Mercury Mariner 10 and Messenger Spacecraft that Explored the Inner Planets Venus and Mercury angl Cham Springer International Publishing s 263 322 doi 10 1007 978 3 031 29838 7 7 ISBN 978 3 031 29838 7 Mercury ahead www esa int angl Procitovano 8 serpnya 2024 Mariner 10 NASA Science amer Procitovano 7 serpnya 2024 45 Years Ago Mariner 10 First to Explore Mercury NASA amer 29 bereznya 2019 Procitovano 7 serpnya 2024 MESSENGER NASA Science science nasa gov amer Procitovano 7 serpnya 2024 BepiColombo NASA Science science nasa gov amer Procitovano 8 serpnya 2024 Journey to Mercury www esa int angl Procitovano 8 serpnya 2024 Williams David R 22 bereznya 2024 Planetary Fact Sheet Metric angl Mercury Fact Sheet nssdc gsfc nasa gov Procitovano 16 lipnya 2024 Mars Fact Sheet nssdc gsfc nasa gov Procitovano 14 serpnya 2024 Inner Solar System NASA Science science nasa gov amer Procitovano 17 lipnya 2024 Nittler Larry R Weider Shoshana Z 1 lyutogo 2019 The Surface Composition of Mercury Elements T 15 s 33 38 doi 10 2138 gselements 15 1 33 Procitovano 17 lipnya 2024 Weider Shoshana Z 29 lipnya 2019 Petrology and Geochemistry of Mercury Oxford Research Encyclopedia of Planetary Science angl doi 10 1093 acrefore 9780190647926 013 127 ISBN 978 0 19 064792 6 Johnson Catherine L Hauck Steven A 2016 11 A whole new Mercury MESSENGER reveals a dynamic planet at the last frontier of the inner solar system Journal of Geophysical Research Planets angl T 121 11 s 2349 2362 doi 10 1002 2016JE005150 ISSN 2169 9097 Procitovano 16 serpnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z posilannyami na dzherela iz zajvoyu punktuaciyeyu posilannya Starr Richard D Schriver David Nittler Larry R Weider Shoshana Z Byrne Paul K Ho George C Rhodes Edgar A Schlemm Charles E Solomon Sean C 2012 12 MESSENGER detection of electron induced X ray fluorescence from Mercury s surface Journal of Geophysical Research Planets angl T 117 E12 doi 10 1029 2012JE004118 ISSN 0148 0227 Procitovano 15 serpnya 2024 Chemical Composition of Mercury science nasa gov amer Procitovano 15 serpnya 2024 Nittler Larry R Boujibar Asmaa Crapster Pregont Ellen Frank Elizabeth A McCoy Timothy J McCubbin Francis M Starr Richard D Vorburger Audrey Weider Shoshana Z 2023 07 Chromium on Mercury New Results From the MESSENGER X Ray Spectrometer and Implications for the Innermost Planet s Geochemical Evolution Journal of Geophysical Research Planets angl T 128 7 doi 10 1029 2022JE007691 ISSN 2169 9097 Procitovano 16 serpnya 2024 Meet Mercury www esa int angl Procitovano 17 lipnya 2024 Mercury interior www esa int angl Procitovano 17 lipnya 2024 Scientists find evidence Mercury has a solid inner core AGU Newsroom amer Procitovano 17 lipnya 2024 Hauck Steven A Margot Jean Luc Solomon Sean C Phillips Roger J Johnson Catherine L Lemoine Frank G Mazarico Erwan McCoy Timothy J Padovan Sebastiano 1 chervnya 2013 The curious case of Mercury s internal structure Journal of Geophysical Research Planets T 118 s 1204 1220 doi 10 1002 jgre 20091 ISSN 0148 0227 Procitovano 17 lipnya 2024 Messenger s message from Mercury Time to rewrite the textbooks Christian Science Monitor ISSN 0882 7729 Procitovano 17 lipnya 2024 A Closer Look at Mercury s Spin and Gravity Reveals the Planet s Inner Solid Core NASA amer 17 kvitnya 2019 Procitovano 15 serpnya 2024 Benz Willy Slattery Wayne L Cameron A G W 1 chervnya 1988 Collisional stripping of Mercury s mantle doi 10 1016 0019 1035 88 90118 2 Procitovano 16 serpnya 2024 NASA Mercury web archive org 5 sichnya 2005 Procitovano 19 lipnya 2024 Spohn Tilman Breuer Doris Johnson Torrence 30 travnya 2014 Encyclopedia of the Solar System angl Elsevier ISBN 978 0 12 416034 7 Mercury NASA Science science nasa gov amer Procitovano 16 lipnya 2024 Anonymous 8 travnya 2018 Revised Prediction for Mercury s Orbit Physics angl T 11 s s54 doi 10 1103 PhysRevLett 120 191101 Procitovano 20 lipnya 2024 Perigelij VUE ukr Procitovano 29 listopada 2024 Rouzver N T 1985 s 9 10 NASA Solar System Exploration NASA Solar System Exploration Procitovano 20 lipnya 2024 Watters T R Nimmo F 2009 The tectonics of Mercury PDF angl ISBN 978 0 521 76573 2 Osinski Gordon R THE GEOLOGICAL RECORD OF METEORITE IMPACTS PDF angl Planetary Names planetarynames wr usgs gov Procitovano 21 lipnya 2024 Strom R G 1 veresnya 1979 Mercury A Post Mariner 10 Assessment Space Science Reviews T 24 s 3 70 doi 10 1007 BF00221842 ISSN 0038 6308 Procitovano 21 lipnya 2024 Mercury s Caloris Basin NASA Science science nasa gov amer Procitovano 24 lipnya 2024 Planet Mercury explained Science angl 19 zhovtnya 2018 Procitovano 21 lipnya 2024 Spudis P D 1 sichnya 2001 The Geological History of Mercury How Large Is Ukraine angl The Surface and Interior of Mercury www pas rochester edu Procitovano 28 lipnya 2024 Sigurdsson Haraldur Houghton Bruce McNutt Steve Rymer Hazel Stix John 6 bereznya 2015 The Encyclopedia of Volcanoes angl Elsevier ISBN 978 0 12 385939 6 Rothery David A Kereszturi Akos 2021 Hargitai Henrik Kereszturi Akos red Intercrater Plains Encyclopedia of Planetary Landforms angl New York NY Springer s 1 4 doi 10 1007 978 1 4614 9213 9 197 1 ISBN 978 1 4614 9213 9 Pegg D L Rothery D A Balme M R Conway S J 1 veresnya 2021 Explosive vent sites on Mercury Commonplace multiple eruptions and their implications Icarus angl T 365 s 114510 doi 10 1016 j icarus 2021 114510 ISSN 0019 1035 Procitovano 30 lipnya 2024 Tectonically Active Planet Mercury NASA Image Article amer 26 veresnya 2016 Procitovano 31 lipnya 2024 Enterprise Rupes NASA Image Article amer 01 lyutogo 2017 Procitovano 10 serpnya 2024 Mercury s Strange Hollows NASA Science science nasa gov amer Procitovano 1 serpnya 2024 Phillips M S Moersch J E Viviano C E Emery J P 1 travnya 2021 The lifecycle of hollows on Mercury An evaluation of candidate volatile phases and a novel model of formation Icarus T 359 s 114306 doi 10 1016 j icarus 2021 114306 ISSN 0019 1035 Procitovano 2 serpnya 2024 Blewett David T 2021 Hargitai Henrik Kereszturi Akos red Hollows Mercury Encyclopedia of Planetary Landforms angl New York NY Springer s 1 4 doi 10 1007 978 1 4614 9213 9 239 1 ISBN 978 1 4614 9213 9 Blewett David T Ernst Carolyn M Murchie Scott L Vilas Faith 2018 Anderson Brian J Nittler Larry R Solomon Sean C red Mercury s Hollows Mercury The View after MESSENGER Cambridge Cambridge University Press s 324 345 ISBN 978 1 107 15445 2 APOD 2012 March 27 Unusual Hollows Discovered on Planet Mercury apod nasa gov Procitovano 2 serpnya 2024 Ice on Mercury nssdc gsfc nasa gov Procitovano 10 serpnya 2024 Prem Parvathy Ernst Carolyn Chabot Nancy Goldstein David Hurley Dana 1 zhovtnya 2023 Modeling the Deposition of Mercury s Polar Water Ice T 55 s 116 05 Procitovano 3 serpnya 2024 Water Ice on Mercury NASA Probe Close to Proof Teams Say Adventure angl 15 grudnya 2011 Procitovano 10 serpnya 2024 Water Ice on Mercury NASA amer Procitovano 10 serpnya 2024 Rebecca Ritzel 20 grudnya 2012 Ballet isn t rocket science but the two aren t mutually exclusive either Washington Post amer ISSN 0190 8286 Procitovano 30 listopada 2024 Categories Themes for Naming Features on Planets and Satellites Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Astrogeology Science Center Procitovano 3 serpnya 2024 Merkurij Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 279 280 ISBN 966 613 263 X Agency Canadian Space 12 bereznya 2020 Mercury planet Canadian Space Agency Procitovano 3 serpnya 2024 Broadfoot A L Kumar S Belton M J S McElroy M B 1 lipnya 1974 Mercury s Atmosphere from Mariner 10 Preliminary Results Science T 185 s 166 169 doi 10 1126 science 185 4146 166 ISSN 0036 8075 Procitovano 3 serpnya 2024 Spohn Tilman Breuer Doris Johnson Torrence 30 travnya 2014 Encyclopedia of the Solar System angl Elsevier s 289 ISBN 978 0 12 416034 7 McClintock William E Vervack Ronald J Bradley E Todd Killen Rosemary M Mouawad Nelly Sprague Ann L Burger Matthew H Solomon Sean C Izenberg Noam R 1 travnya 2009 MESSENGER Observations of Mercury s Exosphere Detection of Magnesium and Distribution of Constituents Science T 324 s 610 doi 10 1126 science 1172525 ISSN 0036 8075 Procitovano 3 serpnya 2024 NASA Magnetic Tornadoes Could Liberate Mercury s Tenuous Atmosphere web archive org 18 travnya 2012 Procitovano 4 serpnya 2024 Mercury has molten core Cornell researcher shows Cornell Chronicle news cornell edu angl Procitovano 5 serpnya 2024 MESSENGER MErcury Surface Space ENvironment GEochemistry and Rang archive ph 12 grudnya 2012 Procitovano 5 serpnya 2024 MESSENGER Unlocking the Mysteries of Planet Mercury messenger jhuapl edu Procitovano 5 serpnya 2024 ESA Science amp Technology Earth s Magnetic Field sci esa int Procitovano 5 serpnya 2024 Mahoney T J 18 listopada 2013 Mercury angl Springer Science amp Business Media ISBN 978 1 4614 7951 2 Dalal Roshen 2010 Hinduism An Alphabetical Guide angl Penguin Books India ISBN 978 0 14 341421 6 Mercury Planet Meaning in Astrology Astrology com www astrology com angl Procitovano 12 grudnya 2024 Mercury Retrograde Meaning Dates amp More Astrology com www astrology com angl Procitovano 12 grudnya 2024 Watson Hannah 27 lyutogo 2023 The Astrological Properties of Mercury Astrology Guides myastrology guide amer Procitovano 25 lipnya 2024 Huismann Mary Christison 26 kvitnya 2011 Gustav Holst A Research and Information Guide angl Routledge ISBN 978 1 135 84527 8 Mercurio che passa davanti al sole Mercury Passing before the Sun philamuseum org angl Procitovano 26 lipnya 2024 Mobile Suit Gundam THE WITCH FROM MERCURY Official Site Mobile Suit Gundam THE WITCH FROM MERCURY Official Site angl Procitovano 26 lipnya 2024 Takeuchi Naoko 1 lipnya 2019 Pretty Guardian Sailor Moon Eternal Edition 1 angl Kodansha America LLC ISBN 978 1 64212 933 5 Vonnegut Kurt 18 grudnya 2007 The Sirens of Titan angl Random House Publishing Group ISBN 978 0 307 42337 5 Collision Earth Movies on Google Play play google com amer Procitovano 27 lipnya 2024 Worlds of IF December 1964 1964 12 Internet Archive Isaac 1984 Lucky Starr and the big sun of Mercury New York Ballantine Books ISBN 978 0 345 31439 0 Stableford Brian M 2006 Science Fact and Science Fiction An Encyclopedia angl Taylor amp Francis ISBN 978 0 415 97460 8 Roberts A 28 listopada 2005 The History of Science Fiction angl Springer ISBN 978 0 230 55465 8 Posilannya Merkurij Tayemnici najblizhchoyi do Soncya planeti Vsesvit UA na YouTube Merkurij najmensha ta najshvidsha planeta Sonyachnoyi sistemi na YouTube video Korotkij syuzhet pro Merkurij na YouTube francuzkij naukovo populyarnij serial 1997 roku Vsi na orbitu fr Tous sur orbite Trivimirna mapa Merkuriya Merkurij vidkrivaye tayemnici Videosyuzhet Euronews Pershi spravzhni znimki Merkuriya Cya storinka nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

rec-icon Рекомендовані теми
Поділіться цією статтею
Читайте безкоштовну енциклопедію і дізнайтеся про все...
Дивіться більше
Прочитайте вільну енциклопедію. Вся інформація у Вікіпедія доступна. Оплата не потрібна.
Поділіться цією статтею на
Поділіться
Копія
© 2019 nina.az
XXX 0C
Понеділок, 03 Лютий, 2025
© 2019 nina.az - Всі права захищені.
Авторське право: Dadash Mammadov
Слідкуйте за нами